Насамперед об’єктом державного регулювання стає цінова ситуація в оптовій і роздрібній торгівлі нафтопродуктами. І справді, на перший погляд, ціни, як на світлі, так і на темні нафтопродукти стрімко зростають, і стосується це як опту, так і роздрібу. Але від людей, котрі стоять за економічним кермом держави, можна було б чекати більш пильної уваги до цієї проблеми.
Отже, з другої половини серпня офіційний курс НБУ піднявся майже на 50% і становив у кінці вересня 3,40 гривні за 1 долар США, а готівковий курс долара — майже на 53%. При цьому бензин марки А-95, що найбільш подорожчав у оптовій торгівлі, додав до своєї середньої ціни лише трохи більше за 22%, бензини А-92 й А-76 подорожчали не більше ніж на 15—17%. В основному це імпортна продукція, розрахунки за яку, природно, відбуваються в конвертованій валюті. Якщо врахувати цей факт, і оцінити динаміку цін на нафтопродукти в їх доларовому еквіваленті, то виходить, що в Україні взагалі ціни падають...
У цьому світлі зовсім по-іншому виглядають цифри зростання оптових цін позабіржових пропозицій нафтопродуктів в Україні за останні два тижні. «Гривневе» подорожчання як світлих, так і темних нафтопродуктів відбувається на території України майже однаково. Дизельне паливо за цей час подорожчало в середньому більше ніж на 9%, а пропозиції середнього й дрібного опту бензину А-92 стали в середньому дорожчими більше ніж на 8,5%. У доларовому еквіваленті ситуація, на жаль, абсолютно інша. За цей час мазут і бензин А-76 стали дешевшими відповідно на 15,21% і 15,09%, майже на 13% стало дешевшим «доларове» дизельне паливо. Високооктанові бензини в доларовому еквіваленті за останні два тижні подешевшали в середньому на 12—14%. «Доларове» здешевлення як бензину, так і темних нафтопродуктів відбувається в Україні від початку року, але саме початок осінніх інфляційних явищ перетворив його практично в обвал.
У того, хто усвідомив факти, наведені вище, не може не викликати здивування встановлення державою порогових цін при реалізації нафтопродуктів. При цьому незрозумілі як сама необхідність подібного кроку, так і методика визначення рівня максимально допустимих цін. Нагадаємо, що, згідно з розпорядженням № 1912 від 14.09.98 Київської міськадміністрації, максимально допустимі оптові ціни на бензин А-76 і дизельне паливо на період до 1 жовтня не повинні були перевищувати відповідно 0,55 і 0,46 гривні за 1 літр. Якщо пригадати, що максимальна ціна із зареєстрованих оптових цін пропозицій бензину А-76 перед початком спалаху інфляції якраз і становила 0,55 гривні, то стає очевидним бажання міської адміністрації не тільки позбавити нафтотрейдерів хоч якоїсь можливості компенсувати свої втрати внаслідок інфляції, а й навіть примусити їх у півтора разу знизити ціни реалізації свого товару. Природною реакцією на це на будь-якому сегменті будь-якого товарного ринку є голосування ногами. Очевидно, немає нічого дивного в тому, що насиченість позабіржового ринку практично всіма видами нафтопродуктів неухильно падає (див. мал.).
У черговий раз дії державних органів із питань боротьби з кризовими явищами в економіці шляхом регулювання цін на нафтопродукти нагадують лікування запалення легень жарознижувальними засобами. І справа зовсім не в тому, що хтось зазнає істотних збитків, хоч і це не маловажно для розвитку ринкової економіки в Україні. Нафтотрейдери України, які не вирізняються особливо великими власними коштами, в цих умовах просто будуть змушені згортати свою діяльність, за чим неминуче піде дефіцит і нове підвищення цін.
№190 06.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
