Чергове загострення конфлікту навколо дніпропетровського ринку «Озерка» цього тижня може конкурувати в рейтингу економічних новин навіть із перипетіями першого читання бюджету. У вівторок Дніпропетровське регіональне відділення Фонду державного майна заявило, що ініціює створення комісії для улагодження цього конфлікту. Її завдання, як заявив начальник відділення ФДМ у Дніпропетровській області Володимир Молчанов, провести інвентаризацію об'єктів ринку та визначити частки власності кожного в майновому комплексі. При цьому керівник регіонального відділення наголосив, що ситуацію можна було б стабілізувати, якби всі зацікавлені сторони сіли за стіл переговорів. Однак перелік цих сторін не назвеш коротким. На думку Молчанова, це держава, колективне підприємство «Центральний ринок», акціонерне товариство «Центральний ринок», підприємство «Дніпропетровська облспоживспілка» і 48 юридичних і фізичних осіб, які мають власність на території ринку.
«Нинішні події на «Озерці» — суто корпоративний конфлікт, — запевнив державник Молчанов. — Конфлікт осіб, які правдами та неправдами добилися, що це сьогодні дуже каламутна вода, з якої треба вичленити об'єкти, що належать державі, і ті, які належали приватним власникам».
Трохи іншу думку висловив того ж дня в Києві голова наглядової ради ТОВ «Депозитарно-фондова компанія «Славутич-Капітал» Геннадій Корбан. Він звинуватив відомого російського бізнесмена Максима Курочкіна в організації рейдерського захоплення, і як фахівець у галузі корпоративних конфліктів дав докорінно відмінні порівняльні характеристики цих двох явищ, що помітно гальмують сьогодні розвиток ринкової економіки та процесу інвестування в Україні.
За твердженням Корбана, яке, втім, не викликає сумнівів, «сьогодні громадська думка розбурхана проблемою рейдерства в країні, і загалом у міжнародній спільноті про Україну говорять як про рейдерську державу». При цьому топ-менеджер «Славутича- Капіталу» визнав, що його, на жаль, «втілюють» і навіть «віддають мені пальму першості в цій діяльності». Як фахівець він вважає, що «настав час розказати, що таке рейдерство, що таке корпоративний конфлікт, що таке захист корпоративних інтересів, а що таке бандитизм». І наскільки «ці речі», на його думку, «відрізняються одна від одної».
Описуючи ситуацію на «Озерці», Корбан наголошував, що «про якихось судових виконавців або про якісь акції зміни керівництва взагалі не йшлося». За його словами, це були «справжні бойові дії в центрі міста Дніпропетровська, коли перша хвиля молодчиків іде, стріляє з пістолетів для того, щоб охорона не могла вийти з будівлі, другі пиляють ворота, наступні вже заходять як офіційна охорона».
Описуючи корпоративний конфлікт, який дав привід для рейдерського озброєного набігу, Корбан подає хронологію подій і зрештою пояснює, що «є видима частина «Озерки», яку малюють на картинках (будівля центрального ринку, що належить державі. — Авт. ), а за цією видимою частиною є ще шість гектарів землі, на яких стоять будови, що належать колективному підприємству «Центральний ринок», які відповідно оформлені». Проте свого часу «все це майно — і державне, і колективне», за словами Корбана, було неправомірно внесене в так званий цілісний майновий комплекс і внесене в статутний фонд комунального (державного) підприємства «Центральний ринок». Після цього проводять корпоратизацію, випускають акції цього підприємства, що потрапляють на конкурс і купуються компанією «Регіоноптсервіс», яка належить пану Курочкіну. Після помаранчевої революції суди визнають конкурс недійсним, акції повертають державі, а комунальне підприємство доводить, що не лише будівля ринку, а й усі інші споруди, розташовані на шести гектарах, згідно з рішеннями судів належать йому. БТІ підтверджує це видачею свідоцтва про власність. У результаті виникли і досі тривають нові судові розгляди вже з державою з приводу частини майна, яку орендувало колективне підприємство та в якому воно зробило невід'ємні покращання. При цьому держава, схоже, зайняла примирливу позицію. Корбан розказав про нараду у ФДМУ, на якому його голова, Валентина Семенюк, запропонувала шлях, що веде до укладення мирової угоди з приводу цього корпоративного конфлікту.
Але далі, як вважає Корбан, починається рейдерство. Він розказує, що «пан Воробйов, який представляється власником «Регіоноптсервісу», організував озброєний напад, під час якого були поранені представники міліції. Корбан продемонстрував журналістам постанови Алуштинського та Євпаторійського судів, які практично слугували юридичним прикриттям рейдерської акції. За словами фахівця, їм немає аналогів у судовій практиці, оскільки вони забороняли «міліції охороняти громадський порядок у цьому місці». Корбан наполягає на тому, що «подібне суддівське свавілля має бути припинене», оскільки за ним іде «кровопролиття, там 200 осіб із пістолетами, зі стріляниною, можуть постраждати невинні люди».
Проте Корбан вважає, що помилково всі корпоративні конфлікти, всі злиття та поглинання називати рейдерством. На його думку, рейдерство — це коли якась компанія, що володіє певною невеликою кількістю акцій, за допомогою якихось певних зв'язків отримує рішення або постанову суду, якою ще до розгляду справи, по суті, за допомогою так званого забезпечення судового рішення, зумовлюється результат судового розгляду. Після цього, розказує Корбан, таке рішення «реалізовують у силовому порядку, за допомогою судового виконавця, міліції». Оце, на його думку, і називається рейдерством. «По суті, будь-який корпоративний конфлікт, — ділиться спогадами Корбан, — це шахова гра, де ти просто перевертаєш дошку — спершу граєш білими, потім чорними, а потім — навпаки. І прораховуєш, що робитиме твій опонент. Тобто це пристойна гра, в якій є правила. Те, що робиться зараз, — це бандитизм. Подібний бандитизм ви можете називати рейдерством».
При цьому фахівець із корпоративних конфліктів згадує про останні великі резонансні конфлікти, наприклад навколо Нікопольського феросплавного заводу, та риторично запитує, чи можна цей конфлікт називати рейдерством? «Скажіть, де тут рейдерство, в чому воно? Були на НЗФ такі факти, коли прилітали 200 осіб, починали стрілянину по заводоуправлінню?» — питає Корбан і дивується з приводу того, «чому будь-який жест, пов'язаний із захистом корпоративних прав або з відстоюванням таких, журналісти сьогодні називають рейдерством». Корбан називає це явище «юридичним шантажем мажоритарія зі сторони міноритарія і не більше». Як приклад наводиться історія з футбольним клубом «Динамо-Київ». Корбан розказує, як він його захищав «від рейдера Костянтина Григоришина», який «хотів за допомогою своєї компанії «Пасифікспортклаб» поглинути 98% «Динамо», забрати клуб». «Я захищав цей клуб, — не без гордості говорить Корбан. — Про це начебто ніхто не знав, але всі судові рішення захищали й розробляли наші адвокати, піар-кампанію, захисну кампанію».
Після закінчення розмови з журналістами Корбан заявляє, що віднині припиняє діяльність у сфері корпоративних конфліктів, оскільки вона «знецінюється» незаконними рішеннями судів. І насамкінець дає державі рецепт, що дасть змогу покінчити з рейдерством. Для цього, за Корбаном, досить ухвалити закон про акціонерні товариства. А ще він пропонує підвищити роль Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку, взявши за приклад Америку, де «роль такої комісії вища, ніж податкова інспекція для будь-якої компанії». А також внести «досить жорсткі зміни до Кримінального кодексу, які покладатимуть край усім спробам рейдерства».
Що ж, до цього, схоже, треба прислухатися...
