Український фінансовий сектор, попри невтішні прогнози на початку 2011 року, вистояв. Банки наростили капітал і потихеньку почали впускати гроші в економіку. Проте серйозної взаємодії з реальним сектором все ж таки не сталося, адже волотильність зовнішніх ринків залишається ще досить високою. Словом, повторення другої хвилі фінансових неприємностей є цілком реальним. Як це відіб’ється на гривні? Яких депозитних і кредитних ставок слід чекати населенню і бізнесу у зв’язку з цим наступного року? Про це і про підсумки року для банків, «День» запитав першого заступника глави «Промінвестбанку» В’ячеслава ЮТКІНА.
— Ваша оцінка поточного року для банківського сектора: які події були найбільш і найменш позитивним для банків? Чому?
— Весь поточний рік банківський сектор заліковував рани, завдані кризою 2008—2009 років. Навіть найуспішніші банки з першої української двадцятки долали проблеми, характерні сьогодні для всього банківського співтовариства, які своїм корінням сягають того періоду. З нових найменш позитивних подій 2011 року слід сказати про кризу гривневої ліквідності, викликану, з одного боку, політикою Національного банку, а з другого — різким відтоком депозитних гривневих вкладів. Про загрозу девальвації національної грошової одиниці говорили багато й не завжди аргументовано, але цього цілком вистачило, щоб перелякати вкладників, які ще не забули перипетій останньої кризи й кинулися конвертувати гривню в долар і євро. Відтік вкладів був рекордним, його можна порівняти хіба що з осінню 2008 року. У якісь хвилини здавалося, що сценарій може повторитися. Але Національний банк ситуацію утримав, і це сміливо можна віднести до найпозитивніших подій не лише для банківського сектора, а й для всієї країни.
— Якими є, на ваш погляд, головні виклики для банків 2012 року?
— Викликів для банків 2012 року більш ніж достатньо. До найсерйозніших я б відніс підвищення рівня достатності капіталу. Наслідки кризи 2008—2009 років практично щомісячно вимагають від банків нових відрахувань до резервів. Усе ще низький рівень прибутковості банківської системи не дає відновити її капіталізацію, резерви незрідка доводиться доформовувати з капіталу. Криза торкнулася й бізнесу банківських акціонерів, які не завжди можуть простягнути руку допомоги, виділивши додаткові кошти в капітал першого або другого рівнів. Тому більшість банків приречена рятуватися, хто як може. Безумовно, ситуація не така критична, якою вона була три роки тому, але недооцінювати її потенційних загроз для банків з низьким рівнем достатності капіталу не варто.
На друге місце за важливістю я б поставив проблему наявності все ще значного обсягу проблемних кредитів у кредитних портфелях більшості банків. Про цю проблему говорять часто й багато, проте позитивної динаміки тут не спостерігається. Позначається недосконалість українського законодавства, що дозволяє позичальникам безкарно уникати своїх боргових зобов’язань, і висока міра корумпованості українського правосуддя, що незрідка стає на захист тих, у кого ніколи й у думках не було повертати кредити банкам.
Не можна не сказати також і про скорочення клієнтської бази, що й не дивно, зважаючи на загальний стан економіки країни. Депозитна база як юридичних, так і фізичних осіб має стійкий тренд до зниження, а це може обернутися для багатьох банків проблемами з поточною ліквідністю, зривами кредитних програм і збитковістю.
Міжнародні аудитори дедалі частіше акцентують увагу й на високих ризиках у вже реструктуризованих у 2009—2010 роках кредитах, підкреслюючи, що це аж ніяк не означає гарантій їх повернення в недалекому майбутньому. Можливими є втрати в цих кредитах, на їхню думку, слабо забезпечені резервами. І тут важко сперечатися.
Ну й останнє, про що не можна не сказати. Країна вступає в рік виборів, що обіцяє чимало проблем не в останню чергу й для банківської системи.
— Чи поділяєте ви думку, що 2012 рік буде вирішальним для подальшої стабільності національної валюти, оскільки країні треба буде виплатити рекордні суми зовнішніх запозичень (зокрема кредит МВФ)?
— Так, цей рік буде багато в чому вирішальним для гривні. І якщо з виплатами за зовнішніми запозиченнями Україна, без сумнівів, впорається, незважаючи на зниження її рейтингу до негативного, то відновити довіру населення до національної валюти буде набагато складніше. Сьогодні гривня за останні три роки найстабільніша грошова одиниця серед країн СНД. Як довго вона зможе зберігати таку стабільність? Безпомилково на це запитання в річній перспективі відповісти складно.
— Нещодавно глава НБУ Сергій Арбузов у коментарі «Дню» повідомив, що регулювальник наступного року має намір зробити російський рубель резервною валютою. Як позначиться ця ініціатива на економіці країни?
— Я не поділяю посилюваних страхів з приводу перспектив і місця російського рубля в українській економіці. Хто раніше лякав Україну транспарантами і заголовками «Росіяни йдуть!», той робить це й зараз. Економіка країни від цього кроку НБУ лише виграє. Відомо, що договір про оплату постачань газу передбачає можливість оплати в рублях, але не виключає й розрахунків у іншій валюті. Чому ми сумніваємося, що НБУ за кожного чергового платежу зробить вибір, що базується на урахуванні всіх ринкових чинників? Тому що в цьому питанні більше політики, ніж економіки. Днями Японія та Китай домовилися про можливість взаємних розрахунків у юанях. Були забуті давні взаємні образи, подолані розбіжності, в основу було покладено економічний розрахунок. Крім іншого, Китай отримав доступ для своїх облігацій, номінованих у юанях, на японський ринок. Хто від цього програв? Звісно, американський долар, позиції якого в цьому регіоні продовжують слабшати. Час покаже, що рішення НБУ дасть позитивний економічний ефект.
— Як ви вважаєте, вжиті НБУ заходи для зниження попиту на валюту з боку населення себе виправдали?
— Рішення було своєчасним і виправданим, незважаючи на шквал критики. При цьому ніхто не був обмежений у своїх правах. Було б значно гірше, якби знову скористалися вже випробуваними способами заборон на дострокове зняття депозитів або їх конфронтацію, як радили економісти, зокрема й частина банківського співтовариства. Думаю, в цьому випадку паніки й обвалу було б не уникнути, а довіра до банківської системи була б остаточно підірвана. Сьогодні вже ніхто цих заходів НБУ не критикує, оскільки абсолютно очевидно, що авторів ідеї треба нагороджувати.
— Ваш прогноз для вкладників щодо відсотків депозитів і кредитів? Чи варто чекати активізації іпотечних програм?
— Альтернативи активізації іпотечних програм немає. Поточний рік у цьому сенсі було втрачено. Абсолютно очевидно, що реалізація цих програм самостійно банкам не під силу. Ні сьогодні, ні в найближчій перспективі у банків немає й не буде гривневих ресурсів довше як на 10 років і більш як за ставкою 13—14% річних. Тут одна надія — на Національний банк. Це має бути спеціальна програма. Окрім зняття соціальної напруженості, вона послужить і економіці всієї країни, оскільки будівельний ринок досі виходить з кризи.
Відсотки за кредитами зменшуватимуться разом з розблокуванням гривневої ліквідності й поступово повернуться до літніх значень — 17—18%. Коригування можуть внести девальваційні процеси, якщо вони все-таки почнуться, але довгих кредитів (5—7 років) у гривні не буде. Як не буде й кредитування у валюті, якщо у позичальників немає валютної виручки.
Ставки за депозитами напередодні Нового року на тлі дефіциту гривні досягли свого піку (18—21%) і зменшуватимуться. Банкам такий дорогий ресурс потрібен лише у виняткових випадках, до яких можна віднести ситуацію на ринку в листопаді—грудні.
— Які цікаві програми готує ПІБ для своїх клієнтів на 2012 рік?
— Банк у новому році вийде на ринок з низкою роздрібних продуктів. У їхній основі — інноваційний підхід до побудови бізнесу. Іншими словами, клієнт і його потреби визначають пропозицію. Банк прагнутиме задовольнити фінансові потреби клієнта на всіх його життєвих циклах. Це означає, що пропонуватимуться не продукти, фінансові рішення. Якщо ж клієнт зацікавлений у конкретному, добре відомому йому банківському продукті, буде можливість його адаптації під потреби клієнта. До кінця першого кварталу роздрібна програма банку буде на корпоративному сайті.
— Підсумки роботи банку та плани щодо розвитку на 2012 рік.
— Ми не приховуємо того, що задоволені результатами роботи 2011 року. Уперше за останні три роки прибуток банку до формування резервів перевищив 100 мільйонів доларів США. Так само вперше за цей період банк показав позитивний фінансовий результат з урахуванням резервів. Поточного року банк прокредитував українську економіку на суму понад півмільярда доларів. Одним з головних досягнень посткризового періоду також вважаємо зменшення частки кредитів, що підлягають реструктуризації з 19% до 9%. На думку менеджменту банку, покриття поточного кредитного портфеля резервами є адекватним, що дозволяє нам з упевненістю зустрічати новий рік.
— Як позначиться на розвитку банківського сектора ухвалена депутатами нова редакція закону про банкрутство?
— Гадаю, що вже сам факт ухвалення нової редакції цього закону є позитивом для банківського сектора. Ні для кого не є таємницею, що чинний законодавчий акт 1992 р., незважаючи на неодноразове внесення поправок, давно застарів і не витримує жодної критики. Його головна проблема — відсутність балансу інтересів боржника й кредитора. Тривалість, складність і дорожнеча процедур банкрутства, поголовна практика виведення ліквідних активів на близькі до боржника структури, фактично, позбавляють кредитора можливості повернути свої кошти в повному обсязі.
Новий закон про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, хоч і далекий від досконалості, але все-таки усуває багато больових точок у цих взаєминах. Позитивним моментом можна вважати чітке визначення термінів і процедур банкрутства, механізмів реалізації майна банкрута, вимог до арбітражних керівників, запровадження норм, що перешкоджають фіктивному банкрутству тощо.
Як положення нового закону працюватимуть на практиці — покаже життя. Хочеться сподіватися, що в разі підписання нового закону Президентом України, процеси повернення заборгованості банкам набудуть цивілізованіших форм.
