За всіма макроекономічними показниками 2005 рік був аж ніяк не найуспішнішим для української економіки. Нагадавши про це на економічному форумі, директор аналітико-дорадчого центру Блакитної стрічки ПРООН у Києві Ірина Акімова зазначила, що темпи економічного зростання сповільнилися з 12,1% у 2004 році до 2,6% у 2005-му, і ця тенденція отримала продовження в нинішньому січні, коли зростання ВВП становило лише 0,9%. Темпи інфляції перевищили 10%. За рахунок випереджального зростання імпорту вдвічі скоротилося сальдо зовнішньої торгівлі товарами — з $3,6 млрд. у 2004 році до $1,8 млрд. у 2005 році. Первинний профіцит бюджету, що спостерігався в 2000— 2003 рр., поступився місцем дефіциту.
Що ж призвело до погіршення макроекономічних показників? До об’єктивних чинників, чий вплив був найбільшим, Акімова зараховує зростання цін на нафтопродукти, природний газ й інституційні товари, погіршення кон’юнктури попиту на традиційні статті українського експорту. «Багато неправильних фіскальних рішень призвели до різкого падіння приватних і державних інвестицій. На погіршення інвестиційного клімату вплинули також спроби розпочати реприватизацію. Ці тенденції є наслідками економічного популізму до президентських виборів і після них», — зазначила експерт. А основним негативним суб’єктивним чинником Акімова вважає те, що зростання споживчого попиту значно випереджало зростання економіки загалом.
Представник Мінекономіки Вадим Піщейко має власне бачення цієї ситуації. «Минулого року Україна намагалася перебудувати свою макроекономічну структуру та перейти від домінування зовнішнього попиту до внутрішнього. Це — неоднозначний шлях для країн із перехідною економікою, — визнає він. — Істотно збільшивши доходи населення, ми не отримали адекватного зростання внутрішньої пропозиції від вітчизняного товаровиробника, і додатковий попит був покритий за рахунок імпорту, що не в останню чергу стало причиною невисоких темпів зростання ВВП».
Народний депутат України Ксенія Ляпіна звертає увагу на те, що «реально тепер ми значно більшу частину національного продукту перерозподіляємо через бюджет». Підтвердженням того, що «бюджетники» почали жити краще, вона вбачає в такому факті: представники малого бізнесу вже скаржаться, що персонал повертається в бюджетну сферу.
Можливо, не зовсім безперечну, але досить аргументовану позицію виклав радник Президента України Олександр Пасхавер. На його думку, економіка була аж ніяк не першим пріоритетом нової влади, що прийшла заради зміни політичного режиму. Перед нею стояло грандіозне завдання щодо зміни всіх формальних і неформальних інститутів держави, зміни політики та стилю влади. Заради виконання цього складного завдання й була створена помаранчева коаліція, яка перемогла. Економічна політика, зазначає Пасхавер, вироблялася методом проб і помилок за наявності абсолютно протилежних поглядів на економіку. «Минулий рік був роком підвищених ризиків для економіки: різка зміна прошарку вищої бюрократії, безпрецедентний маневр із соціалізацією бюджету, реприватизаційна кампанія, безперервні конфлікти всередині влади», — каже експерт. Економіка на це повинна реагувати погано, що й сталося. Але при цьому, на думку Пасхавера, «є деякі якісні сигнали, які свідчать про те, що не все було так несприятливо».
У 2005-му спостерігалося безпрецедентне в історії України зростання кредитів, виданих фізичним і юридичним особам, а також зростання депозитів населення. За час перебування нової влади біля керма індекс фондового ринку підвищився на 75%. Інвестиційний клімат погіршився, але, зазначає Пасхавер, за очевидної обережності іноземних інвесторів ті з них, хто зважився на велику покупку, купували акції за безпрецедентно високими цінами, що було несподівано для внутрішніх аналітиків («Криворіжсталь», банк «Аваль», «Укрсоцбанк»). Крім того, резерви Нацбанку виросли більше ніж удвічі, швидко розвивалася банківська система. Що стосується інфляції, то це, за словами Пасхавера, цілком пристойна реакція економіки для першого року після всіх пертурбацій. При цьому оптові ціни виробників промислової продукції, що є основою майбутньої інфляції, поменшали більше ніж удвічі, знизилися збитки підприємств. Попри те, що було здійснено «високо ризиковий маневр» із соціальною частиною бюджету, рівень життя бідняків підвищився. Цю тезу експерт підтверджує структурою продуктів харчування, що помітно змінилася в бік раціональної структури: виросло споживання м’яса, риби, молока, фруктів і виразно поменшало споживання картоплі та хліба.
Пасхавер дивиться в короткострокову перспективу України з оптимізмом: «Суб’єкти економіки досить терпимо поставилися до торішніх підвищених ризиків. Це означає, що їх влаштовує заявлена місія нової влади. У 2005-му структурні реформи не відбулися, але якщо цей сигнал буде почутий і реформи почнуться, насамперед у сенсі підвищення дієздатності держави, то ми отримаємо знову несподіваний позитивний результат».
«Прогнози на 2006 рік визначатимуть політичні чинники та ціна за газ. МВФ прогнозує зростання ВВП 2— 3% й інфляцію на рівні 10— 15%. Великий діапазон інфляції пов’язаний із тим, що невідомо, як газові ціни позначаться на споживчих цінах і якою буде на це реакція Нацбанку. Усе залежить від ефективності заходів зі зменшення інфляційного впливу на економіку», — виклав бачення МВФ старший постійний представник Міжнародного валютного фонду в Україні Джеффрі Френке.
