Чи піде Україна й далі шляхом реформ, чи зверне кудись убік? Це питання нині не просто цікавить, але й непокоїть дуже багатьох і в нашій країні, і за кордоном. «У такий доволі складний час для України дуже важлива підтримка, зокрема й підтримка МВФ», — заявив під час зустрічі з головою європейського департаменту Міжнародного валютного фонду Полом Томсеном прем’єр-міністр України Володимир Гройсман. «Але ми також розглядаємо нашу взаємодію, — продовжив він, — як можливість проведення структурних реформ, які дозволять забезпечити трансформацію України з пострадянської держави у сучасну європейську країну». «Ми вважаємо проведення реформ нашим внутрішнім домашнім завданням, а МВФ — стратегічним партнером, який допомагає нам проходити цей непростий шлях», — із непідробною вдячністю зазначив Гройсман. Здавалося б, із нашим питанням усе зрозуміло, і жодних сумнівів бути не може.
І, втім, в експертному середовищі існують різні точки зору. Екс-перший заступник голови Мінекономрозвитку і торгівлі, член правління Інституту суспільно-економічних досліджень Анатолій Максюта у розмові з «Днем» виклав свою позитивну програму для уряду. «На нього чекає, звичайно, важка робота. І найважливіше в ній — щоб міністри бачили не лише сам її процес, але й стратегічну мету. І тоді вони зможуть її досягти. А якщо мети не буде, то не буде й сенсу в реформах. Повторюю, вони повинні переслідувати якусь певну мету. Не знаю, чи є вона в уряду сьогодні. Я, наприклад, визначив би як найважливішу для нашого уряду мету — досягти економічного зростання хоча б на рівні 5% на рік. І це, на мою думку, перша і найнеобхідніша умова подальших реформ, які могли б нарешті відчути громадяни країни. А для цього потрібно залучити сюди інвестиції, які забезпечили б такі темпи зростання, отже, потрібно змінити ставлення інвесторів до України».
«Подальший план дій залежатиме від нашого розуміння того, чому інвестори сьогодні не йдуть в Україну, — продовжив Максюта, — і заходів, які ми в змозі прийняти, щоб змінити ситуацію. Важливими будуть дії конкретних державних органів, які або роблять нашу країну привабливою для інвесторів, або відштовхують їх від неї. І цей комплекс завдань треба вирішити в найближчі три роки. Якщо економічне зростання не буде забезпечено, тоді ні всередині країни, ні поза нею не зрозуміють, навіщо нам реформи, навіщо все те, що у нас робиться. А якщо буде економічне зростання, то це приведе до зростання доходів населення, до виникнення внутрішнього попиту, якого наразі так само, як зовнішніх інвестицій, дуже бракує економіці, щоб піднятися. В результаті запуститься економічний механізм. І це найважливіше, на чому повинен зосередитись уряд. Йому треба постійно тримати у полі зору цілі розвитку. Тоді сформується програма реформ, і вони будуть успішними. А якщо робити просто якісь зміни, не бачачи їх мети, то буде перманентний уповільнений процес...».
Директор Інституту розвитку економіки України Олександр Гончаров був більш різким, але й конкретним. Він вважає, що уряд Гройсмана «однозначно не зможе проводити успішні реформи». Для них, на його думку, необхідні інвестиції, а їх сьогодні немає. «І для уряду це нерозв’язне завдання, — констатує він і зазначає: — Без інвестицій підняти економіку за визначенням не можна. І насправді ми для них, хоча про це багато говориться, не відкриті. Я співпрацюю з американськими партнерами і називатиму вам закони, яких вони від нас чекають і які не приймаються. Це закони про біржовий товарний ринок, про фінансові похідні, які були розроблені і представлені в парламент, щоб інвестори зайшли в нашу країну. Вони готувалися за підтримки, відповідно, USAID і ЄБРР. Минуло понад два роки (зауважте, нинішній прем’єр був на чолі парламенту), враховано всі зауваження Кабміну, але й досі ці документи не винесено до зали під куполом».
«І ще, — продовжує експерт, — інвестори не зайдуть до нас доти, доки не буде вирішено питання щодо проблемних активів. Адже всі наші підприємства «закредитовані». І якщо прямі інвестиції й заходитимуть, то підуть головним чином на погашення сформованої заборгованості. Американці наполягають на тому, щоб побудувати в Україні модель ринку проблемних активів за перевіреними у них стандартами якості і щоб наш Фонд гарантування вкладів працював за такими самими правилами, як їхнє аналогічне Федеральне агентство. Але для цього в Україні потрібно запустити механізм фінансових консультантів. Відповідний документ відбору кандидатур для цієї роботи було прописано ще 2012 року. Але не працює, і у нас ще немає фінансових консультантів. Не запущено й пілотний проект створення методології співпраці банків, підприємств і Фонду гарантування вкладів на стандартах, прийнятих у розвинених економіках. Ринок усіляко «пробиває» відповідні документи, але ФГВ не виносить на засідання своєї дирекції навіть питання про відбір фінансових консультантів. Про що далі говорити?»
«Почну зі здорового скепсису, — говорить, оцінюючи перспективи реформ уряду Гройсмана, провідний аналітик Міжнародного аналітичного центру Олександра Решмеділова. — За моїм глибоким переконанням, реформ чекати не варто. За традицією, нові українські уряди все, що дісталося їм, списують на «попередників» і надалі все пояснюють отриманим спадком». Аналітик розповідає, що будь-які реформи вимагають непопулярних рішень і заходів. «А з нинішнім рейтингом партій коаліції наважитися на них буде ой як складно, — стверджує вона. — А з нинішнім складом і кількістю коаліції добре було б знайти в парламенті голоси навіть і для популярних заходів».
Директор Українського інституту аналізу і менеджменту політики не згоден із Решмеділовою. На його думку, справжні й успішні реформи — це завжди популярні рішення в системі державного управління, які дають позитивний соціальний і економічний ефект. «Усе інше, — говорить Бортник, — це не реформи, зокрема й усе, що робиться в Україні. Це, по суті, провали й помилки, це, через раз, відверто корупційні дії, але не реформи». Бортник упевнений, що для проведення позитивних реформ уряд повинен бачити їх мету, мати волю, щоб їх провести, а також володіти відповідним інструментарієм. «Наш уряд, — зазначає директор інституту, — досі не має мети. У програмі його діяльності немає жодної цифри. Це просто вірші у прозі, які може написати навіть студент другого курсу будь-якого гуманітарного факультету. Це не програма, а набір давно даних, але не виконаних обіцянок і красивих ідей. Упродовж місяця роботи, а він уже майже минув, нам обіцяно план із конкретними параметрами. Але, схоже, розуміння цілей реформ у уряду ще не сформувалося».
