«Благополучний град Херсон» — унікальне місто. І не варто в цьому сумніватися ні на мить. Я не схильна надто вихваляти своє «болото». Але факти залишаються фактами. Тільки в Херсоні благополуччя міста — константа, закріплена за ним офіційним сайтом мерії. Попри всі соціально-економічні показники.
Другий показник неординарності нашого обласного центру — відсутність цілодобового водопостачання. І це при тому, що Херсон буквально оточений водою з усіх боків.
ВИГІДНЕ СТАНОВИЩЕ?
Що знають про Херсон ті, хто в ньму бував одного разу, давно чи бачив лише як точку на карті? Та практично нічого й не знають. Ну, хіба що можуть пригадати, що це невеличке місто на перехресті по дорозі до одного з двох морів. І що в його околицях розташована єдина європейська пустеля — Олешківські піски. Цим, певно, й обмежаться уявлення пересічного українця про цей південний обласний центр.
Років 20 тому крізь «залізну завісу», що поступово тоншала, почали періодично просочуватися іноземці з метою «підвищити свій культурний рівень» і «звідати російської екзотики». Дісталися круїзні теплоходи й до Херсона. Ну, рівень у туристів зі США та Німеччини був і так не низький, а ось місцевої екзотики їм довелося скуштувати сповна. Їх здивувала зелень наших вулиць і постійні перебої з водою. Вони були вражені — місто стоїть на березі повноводої ріки, а вода у крані по годинах. До того ж лише холодна. Гаряча тут бувала лише в період опалювального сезону, та й то з перебоями.
НЕВИГІДНА СТАТИСТИКА
За минулі роки ситуація жодним чином не змінилася. Голова облдержадміністрації Микола Костяк з гордістю повідомляв, що 2010 року вже 47% херсонців отримують воду цілодобово. Щоправда, чомусь забув уточнити, що майже половина з цих відсотків мешкає в приватному секторі, де ніколи не буває перебоїв з водою.
Чому ж Херсон, оточений практично з усіх боків водою, який стоїть на великому підземному озері, знемагає від спраги? Чого нам бракує для повного щастя? Інвестицій, розуму чи грамотного підходу до розв’язання проблеми?
Як розповів Ігор Казаков, директор Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона», місто забезпечується питною з артезіанських свердловин (водоносні шари розташовані нижче 100 метрів). На балансі КП перебуває 133 таких об’єкти, але 40 із них в аварійному стані (є переливання води з вищих шарів гіршої якості, засмічуються самі свердловини). За даними керівника підприємства, нині місто споживає від 90 до 100 тисяч кубометрів на добу. Сьогоднішні показники цілком зіставні з даними за 1976 рік. Тоді в експлуатації перебувало загалом 102 свердловини, рівень споживання був близько 110 тисяч кубометрів, але так само не було цілодобового водозабезпечення. За ці роки ввели в експлуатацію кілька нових свердловин, добудували новий великий спальний мікрорайон, розвинули, а потім також успішно занапастили кілька промислових підприємств. А місто, як і раніше, знемагає від спраги.
ЗАДАЧА З КІЛЬКОМА НЕВІДОМИМИ
Про системну кризу місцевого комунального підприємства заговорили кілька років тому, коли буквально протягом кількох місяців сталися великі аварії на самопливних колекторах. Херсон опинився на межі екологічного колапсу: без нормальної роботи каналізаційної системи не могло бути й мови про постійну подачу води населенню. Були потрібні значні й термінові вкладення з державного бюджету. На щастя, цю проблему поки що розв’язали. Чи надовго — невідомо. І якщо до водовідведення нових питань не виникло, то водопостачання, як і раніше, під великим запитанням. Попри всі запевнення керівників міста та області.
Кілька днів тому при великому зібранні представників громадськості, журналістів та перших осіб області почали етап, «що завершується, по цілодобовому забезпеченню городян водою». Власне, про «завершальну» стадію говорити передчасно. Адже весь цей захід заплановано провести в три етапи. Перший етап — реконструкція свердловин Верхньоантоновського групового водозабору (разом із магістральним трубопроводом протяжністю 9,6 км.) і реконструкція відрізку магістрального трубопроводу в Таврійському мікрорайоні. Другий етап — це буріння і будівництво 7 нових свердловин з підключенням їх до нового водогону, а також реконструкція існуючих свердловин із заміною насосно-силового обладнання. Третій — реконструкція 18 теплових пунктів, на яких буде замінено застаріле енерговитратне обладнання на сучасну станцію підкачування холодної води.
Лише на реалізацію першого етапу було потрібно близько 36 мільйонів гривень. Скільки буде потрібно для втілення в життя останніх грандіозних проектів, керівництво міськводоканалу поки що не повідомляє. Певно, ще не придумало, яку суму зажадати від держави. На свої кошти розраховувати годі.
ДОРОГЕ ЗАДОВОЛЕННЯ
За останні два роки з бюджету країни Херсонському водоканалу виділили близько 76 мільйонів гривень. За твердженням Ігоря Козакова, свої кошти підприємство витрачає на аварійні ремонти мереж (близько 40% від надходжень), на розрахунки за споживання електроенергії та на оплату праці (по 30% коштів). У підприємства, як і раніше, значна заборгованість перед «Херсонобленерго» за спожиту електроенергію (близько 400 тисяч гривень). Звісно, без зовнішніх вливань КП не викрутиться. Стверджують, що пошук інвесторів ведеться, але чи захочуть вони вкласти свої кошти в підприємство з такими проблемами — запитання далеко не пусте. Заборгованості і проблеми з водопостачанням виникли не вчора. А улюблений метод добування грошей — підвищення тарифів — вже не спрацьовує. Для херсонців вода стає дорожчою практично щороку. Останнє підвищення ознаменувалося не лише зростанням самого тарифу, а й збільшенням розміру ліміту споживання на одну особу. На думку фахівців водоканалу, 1 особа споживає 8 кубометрів води на місяць (без лічильника). Зрозуміло, що така витрата цілющої вологи суперечить здоровосу глузду і елементарній логіці. Просто у такий спосіб втрати води (часті аварії на водоводах) списують на споживачів, які вимушені платити не за реально спожиту воду, а за недоробки підприємства.
Невиправдано великий ліміт ще не найбільша проблема, все ж таки більшість городян вже встановили лічильники. Набагато складніше пояснити людям, чому в Херсоні вода коштує 6,36 гривень за 1 куб, у той час як у Миколаєві, Одесі та Криму вартість від 4,01 до 4,47 гривень за кубометр. Особливо якщо врахувати, що ці регіони отримують воду з Дніпра: вода до Миколаєва подається з Дніпровського водозабору, розташованого в Херсонської області, а до Криму — з Північно-Кримського каналу.
Керівництво області вирішило, що видобуток артезіанської води для міста — дуже дороге задоволення. Тому необхідно подбати про будівництво водозабору дніпровської води. Лишень одна проблема є — брак коштів. За найскромнішими підрахунками — близько 150 мільйонів гривень.
ГРОШІ — НА ВІТЕР
Ось і доводиться повертатися до того ж сакраментального запитання: то нам грошей бракує чи все ж таки розуму? Простий арифметичний підрахунок свідчить на користь відсутності останнього. Ну, скажіть, наскільки ефективно зараз вкладати в реконструкцію артезіанських свердловин, насосних станцій та іншої амуніції понад 100 мільйонів гривень, аби потім це все законсервувати і витратити ще стільки ж на спорудження нового об’єкта. Адже немає гарантії, що й з першим завданням впораються до пуття. Як свідчить досвід, помпезно розпочаті будівництва тихо-мирно «завмирають» самі по собі і грандіозні плани гинуть, не доживши до реалізації. А навіть якщо їх здійснять, то городянам від цього легше не стане: тарифи знову підвищать під слушним приводом. І так можна «гратися» нескінченно. Але чи зникне від цього урбаністична «Сахара» на берегах Дніпра — це велика таємниця.
