Тихо так, що аж подиху бракує. Тихо і темно. Спочатку. Це коли нарешті вже всі твої подруги замовкли, закінчили теревенити і просто стали дослухатися до неба, до лісу, до ночі і до себе. Аж раптом щось зліва тьохнуло. Ні, не раптом. Виявляється, воно весь час так було — там тьохкало, шелестіло, а...