За кілька днів Росія починає застосовувати антидемпінгові заходи щодо продажу деяких видів українських труб — мито у розмірі від 8,9% до 55,3% від митної вартості продукції. Але слід відзначити, що це не перешкодить українському експорту трубної продукції. Основні наші постачальники зуміли захистити свої інтереси на російському ринку. У процесі антидемпінгового розслідування вони забезпечили збереження обсягів своїх поставок до Росії, використовуючи міжнародну практику цивілізованих зовнішньоекономічних відносин.
Наприклад, ВАТ «ММК ім. Ілліча» має нульове мито на постачання своїх труб нафтогазового сортаменту (обсягом близько 45 тис. тонн). ВАТ «Нижньодніпровський трубний завод», ВАТ «Новомосковський трубний завод», ЗАТ «Нікопольський завод нержавіючих труб», ЗАТ «Нікопольський завод безшовних труб» та ЗАТ «Нікопольська трубна компанія» ще в січні 2005 року прийняли на себе добровільні зобов’язання щодо самообмеження постачання продукції (у 2006 році воно не перевищуватиме 403 тис. тонн).
За словами Генерального директора об’єднання трубних заводів «Укртрубопром» Леоніда Ксаверчука, «таке рішення дозволяє в умовах, що склалися, мінімізувати втрати від введення мит, сортамент продукції яких найбільшою мірою підпадав під розслідування». При цьому Ксаверчук не виключає, що на деяких виробників впливатимуть антидемпінгові мита. Але частка труб, до яких реально застосовуватимуться антидемпінгові санкції, в обсязі поставок українських труб до РФ, на його думку, становить не більше 5—7%, і на них встановлено мінімальне (з усього переліку) мито — 8,9%.
За прогнозами експертів, існуюча схема постачання дозволяє втримати прийнятний для України сумарний обсяг експорту труб до РФ у 2006 році (700—770 тис. тонн, тоді як максимальний рівень квот періоду 2001—2004 рр. становив 715 тис. тонн). Експерти також відзначають, що наслідки від спроб регулювати постачання української трубної продукції до Росії шляхом секторальної угоди можуть бути несприятливими для українських виробників труб. Досить сказати, що 28 листопада 2005 року наше мінекономіки надіслало на розгляд російської сторони проект угоди, яка передбачає встановлення загальної квоти в обсязі 715 тис. тонн без розподілу на виробників або види продукції. Російська сторона відхилила цю пропозицію й зайняла більш жорстку — загальний об’єм квоти на 2006 рік у разі укладання згаданої угоди, на думку росіян, для всіх українських виробників труб не може перевищувати 680 тисяч тонн, а до тексту угоди не може бути включено норму про незастосування антидемпінгових та інших торгівельних обмежувальних заходів (у попередній угоді від 10 квітня 2001 року така норма існувала). Здійснивши порівняльний аналіз, мінекономіки України було змушене визнати, що умови секторального договору, на яких наполягає російська сторона, навіть гірші, ніж постачання українських труб під дією антидемпінгових заходів.
За словами Ксаверчука, «навіть наявність у попередній угоді норми про незастосування антидемпінгових та інших торгівельно-обмежувальних заходів не завадила російській стороні у період дії цієї угоди розпочати й провадити антидемпінгове розслідування». Як же ми можемо бути впевнені, що російська сторона не застосовуватиме такі обмежувальні заходи, запитує фахівець, коли в угоді не буде відповідної норми? Більше того, за словами представників російського Фонду розвитку трубної промисловості, вони б наполягали на застосуванні антидемпінгових заходів, навіть якби секторальну угоду було укладено.
Тим часом і у міністерстві економіки України зрозуміли, що перехід від системи квотування до принципів добровільних зобов’язань виробників — це цивілізованіший спосіб вирішення торгівельних суперечок, що відповідає нормам та принципам СОТ. Він дозволяє відмовитися від болісного процесу узгодження обсягів та внутрішнього розподілу квот, що було характерним для періоду 2001—2004 років. Додамо, що, за словами російських аналітиків, наполеглива вимога української сторони збільшити обсяг постачання у рамках проекту секторального договору викликає різку критику трубників РФ.
«У цій ситуації будь-яка нестабільність буде не на користь Україні. Істотне звуження російського ринку для українських виробників автоматично викличе втрати в державному та місцевих бюджетах. Це вплине й на зарплати співробітників, і на розвиток підприємств у цілому, і на соціальні програми. Адже підприємства, про які йдеться, є містоутворюючими, і від їх успішності залежить добробут цілих міст», — підсумовує Ксаверчук.
