Ризик, як відомо, — благородна справа. Але, на жаль, дуже часто вельми збиткова. І якщо хтось хоче нас від нього позбавити, то, як кажуть, прапор йому в руки... Тим паче, коли йдеться про страхування безлічі сільськогосподарських ризиків: від вимокання і вимерзання до засухи. Проте такі міркування проходять тільки на побутовому рівні, а ось на державному все виявляється не так просто.
Почнемо з того, що при сьогоднішньому рівні капіталізації страхових компаній їм всі ці ризики не під силу. А банки дуже неохоче дають селянам кредити під урожай, якщо той не застрахований. Виходить замкнене коло, розірвати яке можуть лише гарантії державного рівня. І гроші на це, здається, є. За словами начальника департаменту фінансово-кредитної та податкової політики Мінагрополітики Григорія Зуба, в цьому році на підтримку села в бюджеті передбачено понад 1,7 млрд. гривень. «У результаті аграрії взяли вдвічі більше кредитів, ніж минулого року, — говорить Зуб і додає: — хоч тут зіграло не останню роль скорочення матеріально- технічних ресурсів і дорожчання пального та добрив». На кінець травня селяни залучили кредитів на 3,4 мільярда гривень, у тому числі 2,7 мільярда за так званими «пільговими» кредитами за компенсацією відсоткової ставки (на що передбачено 350 млн. грн.). При цьому, на думку Зуба, теоретично гривня бюджетних коштів залучає 10—15 гривень комерційних банків. Але при цьому селянам не обійтися ще і без ліквідної застави. Урожай, та ще й застрахований, для цього цілком підійде. Держава виділила 54 мільйона гривень для здешевлення страхових премій і компенсації страхових платежів. Якщо слідувати теоретичним розрахункам Зуба, то не складно підрахувати майбутні обсяги страхового ринку — він має бути як мінімум у десять разів більший. Проте, за словами президента СК «АСКА» Олександра Сосиса, страхувальники зможуть зібрати набагато меншу суму — довіри до страхового ринку замало.
«Ми хочемо, щоб люди, які страхують урожай, усвідомили, що ніхто не змушує їх страхуватися насильно, що є реальна компенсація, і зовсім нема чого продавати останню сорочку. І незважаючи на те, що в законі України про страхування є норма обов’язкового страхування урожаю сільськогосподарських культур, у світовій практиці такої моделі немає. Є модель компенсаційна, коли держава з бюджету стимулює сільгосптоваровиробника страхувати свої ризики. А він, у свою чергу, балансує процес виробництва», — говорить президент Ліги страхових товариств України Олександр Філонюк.
Ніхто сьогодні не сумнівається, що сільське господарство виграє і від страхування ризиків взагалі, і від допомоги держави в цій справі. Але страховим компаніям важко відмовитися від скепсису. Вони ж бо зорієнтовані не на добродійність, а на прибуток, і сумніваються, що їм вдасться заробити. Минулого року, а він, до речі, був урожайним, обсяг страхових премій досяг 2 млн. 300 тисяч, а виплати — 2 млн. 330 тисяч гривень. Виходить, цей вид страхування не тільки марний, а ще й збитковий. І все ж страхувальники оптимізму не втрачають. Як сказав «Дню» Філонюк, «якщо буде гарантія з боку держави, якщо агроризики будуть застраховані, то страхові компанії зобов’язання по них на себе візьмуть». Головний страхувальник країни також вірить, що в результаті можуть зменшитись і банківські кредитні ставки для села. Але, на його думку, це може статися тільки тоді, коли буде налагоджено фінансування агросектора. «Коли інвестуватимуть або, якщо хочете, дотуватимуть його не тільки банки, а й інші фінансові інститути», — сказав Філонюк. На його думку, конкуренція, в тому числі і у фінансуванні агросектора, стабілізує ринок. Але питання в тому, хто і коли її складе?
