Шахтний фонд Стахановського вуглевидобувного регіону — один з найстаріших
у Донбасі. Шість підприємств, наприклад, введено в експлуатацію наприкінці
минулого і на початку нинішнього століття, на дев’яти не проводилися реконструкції
за весь період існування, а остання шахта будувалася майже сорок років
тому.
Отже, зі Стаханова реструктуризацію вугільної галузі в Луганській області
й розпочато. Чотири шахти, що належать ВО «Стахановвугілля», було передано
холдинговій компанії «Луганськвугілля», чотири інших віддано для ліквідації
в «ДК Укрвугілляреструктуризація», ще дві придатні до передачі. Одночасне
закриття більшості шахт регіону, п’ять з яких мають між собою гідравлічний
зв’язок, створює ряд проблем, пов’язаних з істотною зміною гідрологічного
і гідрогеологічного середовища Стаханова. Як передбачають фахівці, територія
підтоплення шахтними водами може досягнути 600 га, й це загрожує тяжкими
наслідками, оскільки на цій площі розташовано близько 2 тис. будівель —
житлових будинків, господарських і громадських споруд. Крім того, гострою
проблемою є витіснення з гірничого масиву на поверхню газу метану. Обстеження
показали, що наявність газу вже зафіксована в підвалах 52 споруд. На окремих
ділянках з’явилася підвищена радіація, зокрема останнім часом радіонукліди
виявлено на шахті «Луганській».
Питання негативного впливу на навколишнє середовище в разі ліквідації
шахт вже не раз розглядалися в різного роду інстанціях, однак дослідницька
робота, реалізація технічних рішень проводяться невиправдано дуже повільно.
Це в свою чергу ще більше посилює й без того критичну ситуацію в регіоні.
Одне слово, для проведення засідання колегії безпосередньо в Стаханові
потрібна була громадянська сміливість передусім нового міністра Мінвуглепрому
Сергія Тулуба, оскільки розмова виходила далеко за межі звичайної міністерської
процедури, здійснюваної в кабінетах. Аналізуючи діяльність підприємств
і соціально-екологічну ситуацію в Стаханові, належало знайти відповіді
на три головні питання: хто винуватий у тому, що процес закриття шахт відбувається
вкрай погано? що робити в зв’язку з цим? а головне — де взяти гроші? І
якщо з першим питанням, нехай навіть шляхом взаємних звинувачень, учасники
розмови більш-менш розібралися, то два останніх, які тісно пов’язані між
собою, по суті залишилися без рішень. Конкретних пропозицій з приводу того,
де ж взяти кошти для розв’язання проблем, які виникли в зв’язку з реструктуризацією
Стаханова, що заслуговують на увагу, так і не було. І хоч як намагався
Сергій Тулуб закликати присутніх до конструктивнішого обговорення порушених
питань, пошуків шляхів виходу з ситуації, що склалася, ініціативи було
мало і розмова далі за гроші, точніше, їхню відсутність, не велася.
Заслухавши думку 17 виступаючих, колегія так і не змогла виробити стратегії
подальших дій Мінвуглепрому з подальшої долі Стахановського регіону. Було
вирішено ще попрацювати над пропозиціями і знову заслухати порушене питання
на колегії тепер уже в Києві.
№180 22.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
