Питання, чи виправдано використання атомних електростанцій, хвилює суспільство давно, але найгостріші суперечки розгорілися довкола нього після катастрофи в Чорнобилі та на японській атомній станції «Фукусіма-1». Багато вчених працювали і працюють над альтернативними джерелами енергії, зокрема над технологією холодного ядерного синтезу. Дослідження у цьому напрямі велися останні 22 роки. Тричі вони припинялися. Але, попри всі «за» і «проти», італійським ученим удалося створити установку на основі технології холодного ядерного синтезу, і до кінця 2011 року вони планують почати масове виробництво таких реакторів.
Про те, що думають у світі про новий вид атомної енергії, наскільки він буде безпечним і рентабельним, а також про те, які дослідження ведуться в Україні, «День» запитав у старшого наукового співробітника Інституту фізики Національної академії наук України, кандидата фізико-математичних наук, ученого, який 20 років працював за програмами керованого термоядерного синтезу, Євгена Олександровича АНДРЕЄВА.
— Після сумновідомих подій в Японії та ще не забутого Чорнобиля — чи можна, завдяки технології холодного ядерного синтезу (ХЯС), змінити громадську думку про атомну енергетику?
— Найближчим часом громадська думка радикально зміниться. Світ чекає потрясіння. Стрімкими темпами на ринок викидається безпечна, екологічно чиста технологія холодного ядерного синтезу. 20 років учені всього світу працювали в полі холодного злиття. Та єдиним, кому спала на думку геніальна ідея, був простий італійський інженер Андреа Россі. Його винаходом шоковані всі: як прибічники «холодного злиття», так і їхні опоненти — термоядерники, теоретики ядерної фізики, реакторники...
— А що являє собою ХЯС у варіанті Россі?
— Реалізація ХЯС в італійському варіанті полягає в тому, що у спеціально підготовленому та обробленому нікелі при температурах 200—500 градусів Цельсія ядра звичайного або важкого водню зливаються одне з одним. При злитті енергія ядерного масштабу (у мільйон разів більша, ніж у хімічних реакціях) виділяється виключно у вигляді тепла. Продуктом цієї реакції є мідь без супутнього радіоактивного випромінювання. Якщо в спеціальному пристрої «спалити» кілограм газоподібного водню, можна рік обігрівати будівлю, а з «золи» отримувати 1 кг міді.
Складних технічних робіт по установці вже запропонованого до продажу пристрою на цій технології (Hyperion) не вимагається. Досить зробити прибудову до звичайного житлового будинку, змонтувати й під’єднати реактор до опалювальної системи. У нього три з’єднання: для холодної води, для виходу пари або гарячої води (адже можна не доводити воду до пароподібного стану, а нагрівати до 70—90 градусів) і мережа 220 вольт. На блоці управління — вимикач і регулювальник температури. У реактор подається вода кімнатної температури, на підігрівання витрачається, скажімо, 1 кВт, а на виході маємо пару тепловою потужністю 7 кВт.
— Хотілося б дізнатися, яка економічна ефективність ХЯС?
— Розгляньмо її економічну привабливість на прикладі 200-квартирної 9-поверхівки. За гарячу воду плюс опалювання у 2-кімнатній квартирі середньостатистична українська сім’я з 4 осіб платить близько 5 тисяч гривень на рік. Отже, на весь будинок виходить приблизно 1 мільйон гривень. Відповідно до стратегії фірми-виробника вартість реактора визначатиметься вартістю теплової енергії в конкретному регіоні. Значить, покупка, транспортування, установка й заправка (балон водню, порошок нікелю та каталізатор) такого «теплогенератора» для 200-квартирного будинку коштуватиме приблизно мільйон гривень. Таким чином, в перший рік вартість реактора дорівнюватиме вартості теплової енергії, яку люди зазвичай сплачували за рік. Натомість усі наступні роки вони платитимуть усього по 500 гривень на рік, тобто 10% від вартості нинішньої використовуваної для обігріву теплової енергії. І це без тонн палива, кубометрів викидів в атмосферу супутніх газів і т.д.
Уже розглядається можливість розробки автомобілів на ядерному паливі Россі. Це будуть абсолютно нові екологічно чисті паромобілі.
— І наскільки ж ця технологія безпечна?
— Абсолютно. Безпечніше бути не може. Так, наприклад, якщо припиниться постачання води, то установка автоматично відключиться й припинить давати тепло. Тобто вибуху не буде.
— Про холодний ядерний синтез світ почув ще в 1989 році. Уже минуло більше 20 років, а конкретних результатів досі немає. Але довкола ХЯС все ще точиться багато дискусій і суперечок. Що викликає таку неоднозначну реакцію вчених всього світу?
— Те, що багато вчених намагаються за допомогою класичних методик змусити працювати на практиці абсолютно нові явища.
— А у нас подібні установки створювалися? Ці дослідження хто-небудь підтримує в Україні? Бізнес, держава?
— У нас — ні, через брак фінансування. Досліджень ніхто не підтримує. Більше того, я працюю в умовах протидії, тому що в 1989 році сказали, що холодне злиття — це лженаука. Адже всім це було зручно: першими відмовили в дослідженні американські експерти з Департаменту енергетики. Також не сприяють розвитку цієї галузі ті, хто працює із традиційними та іншими, дорожчими, ніж ХЯС, альтернативними джерелами енергії. Якщо на напрям в науці поставили тавро, ніхто не захоче його підтримувати: не захоче ризикувати ні чином, ні кріслом, ні репутацією, ні грошима — нічим. Крім того, це психологічний бар’єр. Усі хочуть миттєвої віддачі — із сьогодні на завтра. Попросіть будь-якого фізика оцінити перспективність і реальність такого проекту — і він скаже, що це навіть не фантастика. ХЯС не може бути в принципі. Це думка вченого, що дає експертну оцінку. А така процедура в науці є обов’язковою.
Якщо хочете знати мою оцінку, то я не сумніваюся, що опанування енергії ХЯС для людства можна порівняти лише з приборканням вогню первісною людиною.
