Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Шість років без російського газу

Як змінилась Україна після відмови купувати паливо в «Газпрому»
29 листопада, 2021 - 18:02
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

У ХХ столітті Україна не лише не купувала газ із Росії, а й була великим експортером блакитного палива. Та зусиллями російської пропаганди про цей факт згадують нечасто. Зображаючи нас бідною країною з вічно простягнутою по газ рукою, РФ досягла свого: понад двадцять років незалежності Україна просиділа на «газовій голці» північного сусіда.

Та шість років тому ми нарешті розірвали це порочне коло. 26 листопада 2015 року „Газпром” востаннє перекрив газовий кран на східному кордоні, більше паливо в Росії ми не купуємо.

«Відмова від прямих поставок газу з Росії – це справді важлива подія для України. Ми довели всьому світу, а особливо Росії, що ми прекрасно можемо обходитися й без поставок російського газу. А трохи згодом – завдяки Стокгольмському арбітражу – ми довели, що це не Україна «не доплачувала за газ», щось «крала» тощо, а це Росія не доплачувала за транзит. Тоді як Україна переплачувала за російський газ», – нагадує голова правління Нафтогазу Юрій Вітренко.

Наступний крок – досягти остаточної енергонезалежности. З 2014 року ми невпинно рухаємося цим шляхом. Україна провела необхідні реформи, остаточно інтегрувалася в європейський ринок та значно зменшила споживання газу.  

Звідки газ?

Ще відносно недавно російський постачальник, що забезпечував понад 90% імпорту, здавався безальтернативним. Але після Революції Гідности стало очевидно, що пошук альтернативних напрямків – це фактично питання виживання України як незалежної держави. Після низки перемовин такі шляхи знайшлися. Тож з 2014 року ми розширили поставки польським та угорським коридорами, а також відкрили новий та найбільший словацький напрямок.

«Ще в 2014 році в нас була критична залежність від поставок російського газу. Але в 2014 році, коли ми розуміли, що Росія буде шантажувати Україну й змушувати в такий спосіб відмовитися від незалежности, ми шукали альтернативу. Тоді мало хто вірив, що Україна зможе забезпечити всі свої потреби в імпортованому газі з європейського ринку. Але нам це вдалося. Я особисто організовував відповідні поставки, вирішував проблеми з інфраструктурою, якої не вистачало, тощо. Незважаючи на перекриття газового крану Росією, ми змогли забезпечити країну імпортним паливом із європейського ринку», – розповідає голова правління „Нафтогазу”.

Закачавши достатньо палива в підземні сховища, а також законтрактувавши необхідні обсяги з альтернативними європейськими постачальниками, Україна витримала перший іспит і пройшла зиму 2015 - 2016 років без проблем. Та й наступні роки ми впевнено обходилися без поставок „Газпрому”. Перебоїв із проходженням опалювального сезону чи транзитом палива до країн Європи не було.

Нині купуємо газ у більш ніж 10 західних країн. Дефіциту постачальників на західному ринку немає.

Заробляємо на транзиті  

Юрій Вітренко нагадує: до того, як ми змінили ситуацію в 2014 - 2015 роках, Україна щороку платила за імпортований з Росії газ у середньому на $5 млрд більше, аніж сама отримувала за транзит. Це й не дивно, адже обсяги споживання були просто космічними, а половину цього газу ми отримували з РФ за невигідним політичним контрактом.

«Тобто з України гроші йшли в Росію. Лише після зупинення прямих поставок із Росії Україна почала отримувати за транзит більше, аніж сплачувати за весь імпортований газ», – каже очільник Нафтогазу.

Нагадаємо, 2013 року наша країна споживала понад 50 млрд кубометрів газу на рік. Більш як половину – 28 млрд кубів – сягав імпорт із Росії. Для порівняння, 2021 року весь обсяг споживання країни становить близько 30 млрд кубометрів!

У 2015 році річне споживання скоротилося до 34 млрд кубів. Із цього обсягу імпортували 16,4 млрд кубів. Напряму в Росії 2015 року Україна купила лише 6,1 млрд кубометрів. Решту – 10,3 млрд кубів – поставили саме з ЄС. А надалі газ купували лише з західного напрямку.

Завдяки посиленню ролі вітчизняних підприємств структура власного видобутку та імпорту поступово змінювалася на користь українського газу. 2018-го імпорт газу в Україну становив уже 10,6 млрд кубів. Тобто втричі менше, ніж ми постачали з-за кордону в 2013 році.

А доходи від транзиту до 2019 року забезпечували близько 3% ВВП країни. Навіть зараз, коли Росія суттєво скоротила прокачування газу нашою територією, ми отримуємо від цієї діяльності 1 - 2% внутрішнього валового продукту.

Курс на енергоефективність

Шість років без газу з Російської Федерації – це не межа можливостей нашої країни. Вже за кілька років Україна може взагалі обійтися без імпорту, та ще й повернути статус експортера газу. Щоб цього досягти, необхідно збільшувати власний видобуток природного газу, розвивати технології виробництва альтернативних газів та стимулювати розвиток енергоефективности.

Збільшення видобутку – ключове завдання як приватних газовидобувників, так і державного Укргазвидобування, що входить до Групи „Нафтогаз”.

Застосовуючи передові світові технології, Укргазвидобування утримує обсяги видобутку на старих виснажених родовищах. Також у розробці нові перспективні ділянки, наприклад – глибокі поклади на сході України та чорноморський шельф. Завдяки цій роботі очікуємо на суттєве збільшення дебету газу вже в найближче десятиліття.

Та хоч би як багато газу було, він, будучи вичерпним ресурсом, рано чи пізно все одно закінчиться. Тож нині весь світ – а разом з тим і Україна – вчиться економно споживати блакитне паливо. Це дасть змогу заощаджувати більше грошей, а також досягти амбітних кліматичних цілей.

«Кліматичні зміни стимулюють увесь цивілізований світ скорочувати викиди парникових газів, ставати кліматично нейтральними. Просто на наших очах будуються нові моделі економіки та суспільства загалом. І ми маємо реагувати на ці виклики сучасності. Україна мусить декарбонізовувати власну економіку. Підняти свій рівень енергоефективности до рівня провідних країн світу – чудовий старт на цьому шляху», – наголошує голова Федерації роботодавців нафтогазової галузі Віталій Щербенко.

Паралельно з енергоефективністю Україна вивчає можливости для розвитку альтернативної енергетики. За оцінками Державного агентства з енергоефективности та енергозбереження, тільки виробництво біометану та синтез-газу може сягати близько 10 млрд кубометрів. Це – відновлюване та абсолютно нейтральне кліматично паливо. Що найголовніше, його можна транспортувати газотранспортною системою в суміші з традиційним природним газом, видобутим із надр.

Руслана ЧЕЧУЛІНА, спеціально для «Дня»
Рубрика: