Фонд держмайна намагається побачити себе в завтрашньому дні. Так визначив квінтесенцію громадських слухань «Приватизація 2004 року: підсумки і перспективи» один із учасників. Але припинення Президентом приватизації «Укртелекому» і Одеського припортового заводу (щоб запобігти можливим політичним спекуляціям напередодні виборів) дещо згладило питання про подальшу долю Фонду. Тепер він забезпечений «роботою» з приватизації і на наступний рік, а у випадку, якщо парламент затвердить йому скромно узгоджений на сьогодні обсяг продажу (два мільярди гривень), то до кінця майбутнього року (з урахуванням того, що «спекулятивні» об’єкти могли принести до держскарбниці не менше ніж п’ять мільярдів гривень) можна буде рапортувати про не менш як трикратне перевиконання.
Проте, виходячи з доповіді голови ФДМУ Михайла Чечетова, Фонд поки що, як і раніше, вважає, що пік приватизації пройдено, і після 2004 року додаткові кошти від цієї статті істотно поменшають.Чечетов вже сьогодні виводить Фонд на нову дорогу: безпосереднє управління корпоративними правами держави. Але характерно, що в доповіді про це говорилося ніби побіжно. Проте учасники слухань без будь-якої підказки вийшли на позицію, без оволодіння якою Фонду не справитися з новими завданнями. Суперечка розгорілася навколо проекту закону про акціонерні товариства, з дивною одностайністю відхиленого парламентом. Кого потрібно в ньому захищати: міноритарних акціонерів, що всіляко відтісняються і утискуються власниками великих пакетів (наочний приклад — пограбування на Миколаївському глиноземному заводі, яке мовчки «проковтнула» держава), чи, навпаки, останніх, якi тільки й здатнi налагодити ефективну роботу підприємств? Зрозуміло, Фонд з економічного погляду, а ще більш з погляду власника тих самих великих пакетів, у якого дрібні акціонери зі своїм негайним прагненням дивідендів просто плутаються під ногами, не може бути на стороні міноритарників. Але ця медаль має ще й політичний бік. На слуханнях згадували також і про те, що приватизація сьогодні не дуже популярна в суспільстві ще й тому, що мало хто з людей, які вклали в об’єкти, що приватизувалися, свій сертифікат, вже пізнав смак чи хоча б запах дивідендів. Тому Чечетов, коментуючи хід дискусії, висловився за те, щоб приймати закон якнайшвидше, при цьому згладивши кути та зменшивши ризики для різних груп акціонерів.
Цікаву проблему освітив у ході дискусії президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер. Він вважає дуже важливим, що приватизація не стала іграшкою політиків, багато з яких завжди готові назвати її «злочинною» і припинити. Вчений відмітив, що найбільшим ризиком припинення процесу приватизації є її перехід у тіньову сферу. На його думку, швидка і рішуча приватизація завжди в інтересах суспільства, тоді як повільна на руку тільки тим, хто ловить рибку в каламутній воді.
Не можна не навести ще одну неординарну думку, висловлену президентом Українського товариства оцінювачів Оленою Коваль. З її слiв, політичні перипетії в процесі приватизації різко знижують вартість підприємств і створюють для іноземних інвесторів так званий країнний ризик. Професійні оцінювачі, як стверджує Коваль, виступають за те, щоб визначати відсоток цього ризику і враховувати при оцінці майна, що приватизується. «Це неправильно, що Фонд не дозволяє цього робити», — говорить Коваль.
