Епідемія зірвала працівникам ринків зустріч із прем’єром
«День» з’ясовував, на що збиралися скаржитися підприємці...
Сьогодні прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко планувала зібрати представників українських ринків. Аби з’ясувати, якими проблемами живе чи не найбільша частина малого та середнього бізнесу України, яка, за даними Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, налічує близько мільйона робочих місць. Утім, завадив грип. Навіщо ж в епідемію збиратися таким численним колективом?
Щоправда, про роботу самих базарів нічого такого не скажеш. Штовхаюся серед тісних рядів одного з відомих столичних ринків. Попри оголошену пандемію каліфорнійського смертоносного вірусу, тут вирує життя. Продавці за прилавками щиро припрошують скуштувати, приміряти, купити. І роздивляючись, приміряючи та смакуючи, люди торгуються, обирають, купують. Тільки поодинокі ватно-марлеві маски та «кусючі» ціни на природну аптечку все-таки нагадують про небезпеку «свинячого» грипу.
Попри те, що прем’єр-міністр погрожувала фармацевтам розправою за підняття ціни на ліки, «зелену» аптеку анулюванням ліцензії не залякати. Уже за якихось два-три дні лимони підскочили в ціні на десять гривень за кілограм, а часник — у півтора разу.
«Ще позавчора купувала лимони по десять гривень за кілограм, а у вас вони вже аж по... 21,50. Чому так дорого продаєте?» — запитую у продавця. «Так то ж у закупці лимони подорожчали», — пояснюють мені. (Швидко ж зорієнтувався заморський постачальник цитрусових...).
Обійшовши ще декілька рядів, бачу цікавого співрозмовника, такий собі колоритний персонаж українського базару. Не за покупками ж пішла на ринок. Пані Надія прізвище називати відмовилась, але про своє торгування розповідає охоче. Каже, на базарі вже давненько, тож добре знає всі «ринкові» закони. Пройшла, так би мовити, кар’єрне зростання. Тепер вона приватний підприємець. І діти в бізнесі помагають. От якби вдалося б вам зустрітися з головою нашого уряду, про які б базарні «професійні» проблеми ви їй розповіли? — запитую в жінки.
«Ох, дитино, ну які ж у нас проблеми?! Ото зранку відчинила свою торгову точку, розложила товар. Та й жду покупця. То мій хліб, — розповідає вона. — Ото як почула, що ринковий збір скасовують, то не спішила радіти. Знала, що придумають щось натомість. Хто ж відмовлятиметься від мільйонних доходів, які дають українські базари?! Та ще й тоді, коли грошей державі не вистачає. Тому з острахом чекаю новин», — коментує ініціативи уряду по скасуванню «рудимента і атавізму радянської системи» пані Надія.
На Троєщинському ринку чомусь неохоче відповідали на мої запитання. Та все ж таки пощастило з’ясувати, що проблем з криміногенною ситуацією тут немає. Що ж до пожежної безпеки, то підприємці вважають її задовільною.
У відвідинах столичних базарів мене як рядового споживача вразив елемент стихійної торгівлі. Він, здається, майже як вічний супутник, прописався на окраїнах багатьох ринків, де можна з корка пластикової пляшки скуштувати селянського молока «з-під корови» чи купити домашньої курочки.
На жаль, санітарний стан такої торгівлі залишає бажати кращого. Але споживачі голосують гаманцем — товар продається, тож є пропозиція. «Вивезу на базар тих пару літрів молока, грудочку сиру, коли яку курку. На тому й усе. Ну що мені цей дріб’язок на експертизу везти? — зауважує продавщиця Галина. — А якість я вам гарантую. Самі ж удома ці продукти їмо».
Про які наболілі проблеми готувалася розповісти прем’єру регіональна еліта базарів України, дізнавалися власні кореспонденти «Дня» в Одесі й Хмельницькому.
«7-й кілометр» — скрипить, але терпить
У зв’язку з кризою торгівля на одному з найбільших в Україні промринків «7-й кілометр» знизилася.
Як повідомив заступник директора промринку Анатолій Берладін, про збитковість діяльності свідчить орендна плата, яка в останні місяці впала вдвічі.
— Робота підприємців залежить від курсу долара. Коли долар підіймається, торгівля падає, — говорить Анатолій Берладін. — Сьогодні ринки як об’єкти малого підприємництва несуть серйозний податковий тягар і потребують допомоги. А замість цього нас намагаються навантажити новими податками. Приклад цього — недавня постанова Кабміну, яка обмежує рентабельність ринків двадцятьма відсотками. Якщо минулого року рентабельність становила 39% і ми могли спрямувати до 50 мільйонів гривень до бюджету, то, якщо ця постанова почне працювати, відрахування до бюджету впадуть вдвічі.
Вивіски «Здається» все частіше зустрічаються на контейнерах на головних вулицях ринку. Відсутність виручки тут стала звичайною справою. Якщо до кризи максимальна ціна за контейнер у центральному місці доходила до 150 тисяч доларів, і був попит, то зараз продати дорожче за 50 тисяч доларів торгове місце практично неможливо.
«Якщо, як запевняють фінансисти, до Нового року долар коштуватиме 15 гривень, ринок зупинить роботу повністю», — говорить господар контейнера Станіслав Фомін.
На ринку закрилися багато які точки громадського харчування. «Ну що говорити, тепер навіть каву став рідше пити, заощаджую. Шаурму можна купити лише в декількох місцях, не те, що раніше. Страшно сказати, але з кожним днем ситуація все гірше й гірше», — говорить продавець брюк Степан Пєвцов.
Нестабільний курс долара змушує продавців щодня перераховувати ціни на продукцію. Реалізатори всіма правдами й неправдами намагаються утримати перехожого, який зазирнув до контейнера, пропонуючи йому чималі знижки, а дехто навіть у нагороду за покупку підносить невеликі бонусні подарунки.
«Доводиться робити знижки покупцям, аби продати. Зараз майже в половини торговців бракує грошей, щоб елементарно заплатити за оренду контейнера, тому точки скорочують. Ми ж працюємо з іноземними компаніями за долари, а їм все одно, що тут у нас відбувається, плюс розмитнення та перевезення подорожчали», скаржиться продавщиця косметики Алла. У багатьох і геть зовсім бувають дні без єдиного продажу. «Та кому зараз потрібні мої гаманці, коли людям нічого в них класти, — нарікає продавець шкіряних виробів Валентин. — Людям або просто не до вдяганки, або вони купують щось дешеве й неякісне. Аби грошей на їжу вистачало».
Ветерани «7-го кілометра» чекають на пік кризи після Нового року й допускають можливість того, що, якщо курс долара знову почне зростати, то цього разу добра половина продавців уже точно залишиться без роботи. «Коли долар був 8 гривень, у нас уже йшли такі розмови. А ви уявіть собі, якщо офіційно тут працює півтори тисячі, а неофіційно десятки тисяч. Куди їм подітися?» — засмучується підприємець Юрій.
Говорять, із ринку почали виїжджати громадяни інших країн. Принаймні, чисто візуально їх стало набагато менше.
«Поки що я звідси не йду, — говорить продавець курток китаєць Лі Хуань. — Але багато хто з моїх земляків зайнявся іншим бізнесом у Одесі. Додому не повертатимуся — дуже дорого добиратися».
Проте, про загибель «7-го кілометра» говорять останні 15 років. І весь цей час ринок лишень зростає.
У Хмельницькому сумуватимуть за ринковим збором
За словами начальника Хмельницького міського управління торгівлі Валентини Москальчук, галузь торгівлі цього міста залишається домінуючою як на ринку праці, так і щодо залучення приватного капіталу. Сьогодні Хмельницький товчок складається із 40 ринків, 35 з яких — речові, решта — змішаного типу. Кажуть, що у нашому місті практично немає жодної родини, в якій хоч би хтось не мав стосунку до базару. І це й не дивно, оскільки речовий ринок — потужне підприємство, в якому задіяна майже третина мешканців обласного центру. Але хоч власники кіосків мають непогані доходи, решта хмельничан їм не заздрять. Адже вистояти за прилавком і в дощ, і в сніг, і в мороз, і в спеку — випробування не з простих.
Ще однією проблемою хмельницького товчка є сусідство з річкою Плоска. Коли йдуть рясні дощі, цей на перший погляд скромний струмочок, набирає сили і виходить з берегів, затоплюючи при цьому сотні кіосків із товаром. Крім води ринку страшний ще й вогонь, адже до деяких торговельних місць немає доступу пожежній техніці, та й відсутній доступ до гідрантів. Нещодавня пожежа наприкінці вересня завдала чималих збитків. За висновками пожежників, причиною стало порушення правил пожежної безпеки при виконанні зварювальних робіт. Тоді вогонь знищив вісім кіосків з товаром, а у декого з власників там ще й зберігалася виручка. Звісно, що втрати значні, адже підприємці на ринку здебільшого не страхують свій товар, тож і компенсації чекати немає звідки.
Між тим, хмельницький речовий ринок завжди переживав труднощі. Незважаючи на кризу у країні, він приносить значний прибуток у міський бюджет. Одним з основних джерел наповнення міської скарбниці є ринковий збір, питома вага якого в загальному фонді бюджету становить 11%. Начальник управління торгівлі Хмельницької міської ради Валентина Москалюк зазначає, що це друге вагоме джерело доходів після податку з доходів фізичних осіб. За останніми підрахунками, в середньому на місяць ринки приносять до бюджету майже три мільйони гривень. Цього року місто очікує отримати від ринкового збору майже 36 мільйонів гривень. І це найвищий показник в Україні, у розрахунку на одного мешканця він у шість разів перевищує загальноукраїнський.
З огляду на це, міська рада глибоко стурбована ініціативою уряду скасувати з 1 січня 2010 року ринкового збору з суб’єктів підприємницької діяльності. Міський голова Хмельницького Сергій Мельник вже звернувся до Кабміну та віце-президента Асоціації міст України пана Піцика з проханням вивчити ситуацію, оскільки переконаний, що відміна ринкового збору є необдуманим та поспішним кроком, адже не враховані й навіть не заслухані обѓрунтування місцевих органів влади.
Хай там як, але Валентина Москалюк переконана — хмельницький товчок існуватиме, щонайменше, десятиліття.
