Весняні польові роботи на селі здебільшого завершено, й українські селяни можуть підбити попередні підсумки, прикинути, що отримають восени, збираючи та продаючи урожай. На жаль, хоча види на урожай загалом у країні вважаються непоганими, самі селяни знову можуть виявитися обдуреними. У розпал робіт подорожчали пально- мастильні матеріали, не всім, мабуть, вдалося отримати дешеві кредити. Про це йдеться в проведеному кореспондентами «Дня» опитуванні. І майже в усіх отриманих редакцією коментарях селян йдеться про те, що сьогодні фермерські й інші сільгосппідприємства практично не мають надійних застав для отримання банківських кредитів. Але ось вони, прекрасні українські чорноземи — що може бути краще? «Ніззя!» — каже прийнятий і продовжений парламентом мораторій на продаж землі. Лише після його скасування український селянин побачить якусь перспективу. Сьогодні ж, і про це свідчить наше опитування, український агропром аж ніяк не може вибратися з перманентної кризи.
Галина ЗВІРКО, керівник фермерського господарства «Надія», голова асоціації фермерів Запорізького району (Запорізька область):
— Для дрібних фермерів кредит узагалі недоступний, оскільки вони беруть дуже мало. Скільки їм треба — може, 10 тисяч гривень? Банки це не цікавить. Практично в усіх наших фермерів техніка з 1992 року — вона не цікава банкам. Тому їм нічого залишити в заставу. Якщо я маю 500 гектарів, то беру кредити вільно, бо в мене на 800 тисяч гривень майна, яке купувалося з 2001 року. Це банки цікавить, нову техніку вони беруть у заставу. Я кажу про свій досвід. Хоч як нам було складно, але в 1999 році ми розширили своє фермерське господарство. Було дуже важко, влада всіляко намагалася не допустити укрупнення, але ми розширилися. А для людини, в якої 50 гектарів, кредит — це нездійсненна мрія. Відсоткові ставки під кредити, звісно, високі. Я отримувала кредити під 19%, а під техніку, я взяла новий трактор, узагалі 21%. Тож не можна сказати, що кредити такі дешеві. Тим паче, я була в Америці та можу порівняти. Там 6% — це для недбалого, а взагалі сільгоспвиробник отримує кредити під 4%.
Василь КОНОТОПСЬКИЙ, фермер (селище Марківка Луганської області):
— Кредити зараз невигідні. Раніше я брав кредити. Але після того як обласний бюджет не виплатив обумовлену частину компенсації кредиту — близько 15%, — я вирішив покладатися лише на себе. Кредити невигідні ще й тому, що відсотки за ними треба відшкодовувати щомісяця, а це досить складно. Земля може дати хороший урожай лише тоді, якщо в неї вкладені серйозні кошти. Думаю, наступного року ситуація з кредитами не покращиться: ціни на промислові товари зростають так, що нам їх не наздогнати. Уже зараз собівартість пшениці зросла в 1,75 разу. А ближче до посівної станеться черговий стрибок цін на пальне. Так, безперечно, в цивілізованому світі всі живуть на кредити. Але в них ця система продумана та відпрацьована десятиріччями.
Олег СОМОВ, приватний підприємець, фермер (Харківська обл.):
— Дасть банк гроші — держава працюватиме. Ні — посівна в селі не почнеться. При цьому під майбутній урожай банки дають гроші надто неохоче, а якщо й дають, то під суттєво вищий відсоток. А крім можливих майбутніх урожаїв, нашим виробникам і нічого запропонувати, особливо якщо господарство не займається тваринництвом. До того ж, навіть якщо і є велика рогата худоба або свині, то худобу, що йде під заставу, банківські працівники описують удвічі дешевше за ринкову ціну, при цьому сума застави втричі перевищує суму кредиту. І до чого ж швидко розходяться ці кредитні гроші, наче в повітрі розчиняються. Тут тобі і зростання цін на пальне, і високі кредитні ставки. А кредити треба повертати якнайшвидше. Буває так, що до осені вже треба розплатитися, і тоді на забій (якщо є) йдуть десятки бичків або продається техніка. До речі, якщо під заставу банкам іде техніка (досить стара, але як повітря необхідна господарству), то її описують за дуже низькими цінами. Агрофірма «8 Березня» в Шевченківському районі вчасно віддати борг не змогла, і довелося на м’ясокомбінат відправити половину основного стада, а це 200 дійних корів. Наступного року, коли директор сільгоспфірми звернулася до банку, їй там відмовили в кредиті, аргументувавши своє рішення тим, що її підприємству після того, як під ніж пустили худобу, ніхто вже не дасть грошей. Минулого року аграрії Харківської області вчасно не повернули банкам близько 15 мільйонів гривень. Крім того, ніхто з сільгосппідприємців не знає, за якою ціною цієї осені продаватимуть пшеницю, адже від цього залежить їхнє майбутнє — чи буде можливість розплатитися з боргами.
Катерина ОГРЕБА, фермер (село Остропіль, Хмельницька обл.):
— Кредит брала лише раз. Від Фонду підтримки фермерів. Тобто на прийнятних умовах. Банківськими послугами не користуюсь. Як кажуть, сама виживаю як тільки можу. Бо за такими ставками — від 21-го до 23-х відсотків — не те що немає зиску позичати, а навіть дуже ризиковано: так і до банкрутства недалеко. По- перше, є гостра проблема застави. Банкіри вимагають удвічі-утричі дорожчу, ніж сума кредиту. Далеко не кожен фермер має що заставити, якщо йому потрібні великі гроші. По-третє, тільки позичив — а вже через місяць треба починати віддавати. Той, хто цього вимагає, мабуть, нічого не тямить у сільськогосподарському виробництві, зокрема, про вегетаційний період. Пояснюю: посіяв, скажімо, у квітні, а врожай збираєш і готуєш до продажу аж у серпні. Цукрові буряки починають збирати у вересні...
Це стосується ресурсів — пального, мінеральних добрив, засобів захисту рослин. Гірше з технікою. Бо за два роки той-таки трактор чи не вдвічі подорожчав. І коли ще він «відпрацює» отой кредит?! Якщо й далі так буде, то не знаю, чи уряд може вирішити питання про прийнятні для населення ціни на м’ясо. Адже почати промислове виробництво свинини або яловичини без великих грошей неможливо. І кредит узяти під це виробництво неможливо. Той, хто тепер прагне почати справу без своїх грошей, приречений на поразку. Мій висновок: у кредитуванні агробізнесу необхідні рішучі зміни.
Сергій МАНЯК, голова Вінницької обласної асоціації фермерів:
— Тільки близько 5% фермерів області можуть взяти кредит. Решта не можуть цього зробити через високі банківські ставки, затяжну процедуру оформлення документів, а головне через те, що, як стало мені відомо від самих же банкірів, вони мають таємні вказівки з Києва не давати кредитів для сільгоспвиробників. У зв’язку з цим я як голова асоціації фермерів звертався до губернатора. Його заступник надiслав відповідні листи на банки, але це не спрацьовує. Банки тримають документи фермера, зволікають. А потім говорять, що вже закінчився ліміт або ж наводять інші надумані причини відмови. Таким чином, щоб лише попросити кредит, фермер витрачає біля 1000 грн. для оформлення документів (застави, баланси, бізнес-план і таке інше), а потім і гривні не може отримати. Та навіть якщо вдається правдами й неправдами вибити якісь гроші, то відсотки, які є нині, не вигідні для короткострокових кредитів, бо у фермерів малі земельні наділи. При наших обсягах господарювання не окупаються витрати на пальне та добрива, а купівля сільгосптехніки й поготів. Питається, чим обробляти землю, якщо довгостроковий кредит просто не дають, вишукуючи причини відмов?
2 червня збирається Всеукраїнське селянське віче, і там серед іншого поставимо питання кредитування. Якщо до нас керівництво країни залишатиметься глухим, то про сільське господарство можна буде забути... Прямуємо в СОТ та ЄС, а там ми із своєю теперішньою собівартістю, яку піднімають високі кредитні ставки, відсутність інтенсивних технологій та інші біди, будемо абсолютно паралізовані й непотрібні.
Петро СЕМЕНЮК, голова селянського фермерського господарства «Січ», голова асоціації фермерів Андрушівського району Житомирської області:
— У кінці березня я взяв кредит 30 тисяч гривень в банку «Аваль» під 17% річних. Хоча хотів взяти 60 тис. грн., але мені не дали. Мотив — є вказівка гроші видавати з розрахунку не більше 200 грн. на 1 гектар посівів. А у мене 135 га. І є застава, її вистачало — але не хочуть і все. А без кредиту не проживеш, бо таке добриво, як селітра, зараз коштує 920—1100 гривень, коли в минулому році — 550—600 грн. Взагалі я кредит в банку брав другий раз і боргів не мав. Тому мені довіряли й вирішили дати гроші. Я кажу, що 30 тис. грн. — це мало, а мені — напишеш заяву, добавимо. У 50% суми застави поставив посіви озимої пшениці, а в рахунок ще 50% заставив свою техніку. З того розрахунку, що сума застави повинна співвідноситись з величиною кредиту як 2:1. Хоча Президент і прем’єр- міністр говорили, що буде не вище ніж 1,5:1. Інші банки взагалі дають кредити більше ніж під 22—24% річних. І в «Авалі» спочатку ставали на дибки, казали мені — пиши заяву на 18%. Тим же, хто має по 30—40 га, взяти кредит неможливо. А фермер з 5—10 га землі, на мою думку, то взагалі не фермер.
Дуже нас «взули» з пальним — дехто встиг закупити солярку за 2,17 грн., мені ж довелося купляти її за ціною від 2,4 до 3,04 грн.
