Днями суд загальної юрисдикції Донецька задовольнив клопотання про забезпечення позову іноземної інвестиційної компанії та заборонив виконання постанови правління НБУ «Про твердження Правил резервування засобів по залученим уповноваженим банком депозитам і кредитам в іноземній валюті від нерезидентів». Про це «День» повідомили в юридичній фірмі «Ільяшов і Партнери», що представляє інтереси іноземного інвестора — позивача в справі.
У повідомленні йдеться, що «судом також заборонено НБУ і будь-яким іншим держорганам здійснювати контроль за виконанням фінансовими, банківськими установами й іншими особами зазначеної постанови НБУ №171 від 18 червня 2008 року, а також застосовувати заходу впливу за його невиконання».
Тим же визначенням суд аналогічним образом заборонив виконувати і контролювати виконання Положення про порядок іноземного інвестування в Україну (постанова правління НБУ №280 від 10 серпня 2005 року) в частині визначення терміна «інвестиційний внесок» як внеску «на термін не менш одного року без права дострокового розірвання договору». Тим самим суд зняв обмеження, що накладаються на українські банки при залученні засобів з-за кордону, стосовно обмеження мінімального терміну внеску і необхідності резервувати значні засоби при такому залученні.
Як заявив позивач у справі, зазначені акти НБУ порушують його право на інвестування в Україну, а «спірні постанови НБУ» не відповідають Господарському і Цивільному кодексам, а також ряду законів України. «Суд юридично бездоганно розібрався в ситуації, підтвердивши, що НБУ повинен регулювати правовідносини, виходячи з вимог законодавства, а не зі свого, іноді мінливого, розуміння ситуації на ринку. Тепер ні позичальники, ні інвестори не будуть зв’язані нормою про мінімальний термін залучення внеску, а банки не будуть зазнавати збитків унаслідок нових правил непомірного резервування», — йдеться в повідомленні фірми «Ільяшов і Партнери».
«Позиція Національного банку, яка віддзеркалена в цьому документі, є правильною. Хоча б тому, що Національний банк керується державними інтересами, а не галузевими чи корпоративними. По-перше, інтерес, який захищає Нацбанк, це інтерес здоров’я всієї банківської системи, в якій повинні бути достойні відповіді на ризики, що існують в Україні й за межами, що стосуються досить таки активних запозичень і надання кредитів. По-друге, Нацбанк керується інтересами вкладників, депозити яких в банківській системі мають бути захищені від ризику неповернення. По-третє, нас турбує перспектива можливого входження у другу п’ятирічку інфляції, яка вимірюється двозначною цифрою. Щоб запобігти цьому, потрібно, зокрема, приділити більш прискіпливу увагу управлінню запозиченнями як з боку уряду, так і з боку Нацбанку. Інакше це сприяє надмірному тиску на фінансову систему, оскільки викликає потребу в додатковому розширенні кредитної емісії на купівлю валюти. Тому з точки зору протидії інфляції, з точки зору захисту інтересів вкладників й інтересів банківської системи рішення Нацбанку я вважаю обгрунтованим! — натомість коментує «Дню» цю ситуацію керівник групи радників голови НБУ Валерій Литвицький. — Не йдеться про наступ на довгострокові запозичення чи прямі іноземні інвестиції, особливо у реальний сектор економіки. Йдеться про посилений вплив на приток чи відток короткострокових, багато в чому так званих «гарячих коштів». Які не тільки швидко заходять, але і за певних умов блискавично тікають з ринку, розхитують фінансову стабільність».
За його словами, подібні рішення не безпрецедентні, і в даній справі крапку ставити зарано... «Така резервна політика спрямована на оптимізацію притоку зовнішніх запозичень і синхронізацію цих запозичень з активами банку. Вона використовувалася і в країнах колишнього Радянського Союзу, зокрема, в Казахстані, в інших країнах, зокрема, Латинської Америки...» — говорить експерт.
На думку Литвицького, треба звернути увагу на необхідність регулюючого впливу на зовнішні запозичення, «оскільки ми бачимо, що вже є корпоративний борг на величину, яка має бути предметом відповідної реакції, і не тільки з боку Нацбанку, а й інших суб’єктів управління. Тому боргова безпека має звичайно турбувати і уряд, й інші гілки влади...» «Моя особиста точка зору полягає в тому, що Нацбанк буде захищати свою позицію... Не треба забувати — Нацбанк має відповідний рівень незалежності монетарної і резервної політики. Дане ж судове рішення — прецедент, який я не вважаю таким, який треба вітати», — аргументує Литвицький.
Проте як на таку судову тяганину може відреагувати ринок, для якого питання зовнішніх запозичень є досить «гарячим»? «Я думаю, що реакція ринку залишиться під контролем, якою вона б не була. Ситуація буде в межах безпечності для збереження стабільності як на міжбанківському валютному ринку, так і на міжбанківському кредитному ринку. Я не очікую якихось коливань, все таки ринок знає якісь фундаментальні основи монетарної курсової політики Нацбанку і поступово готується до цих змін. В обох випадках все буде в межах, що не викличуть побоювання за долю кредитної і фінансової систем, — заспокоює Литвицький, проте попереджує: — Але аналітики ринку прекрасно розуміють: якщо у справі управління притоку зовнішніх запозичень у країні не буде отриманий успіх, то різке збільшення амплітуди коливань курсу обміну буде унеможливлювати значно важче. А банки не хочуть «курсової встряски». Якщо буде надмірний приток валюти, курс буде коливатись на ринку вверх і вниз з меншим рівнем прийнятності для бізнесу і фізичних осіб».
