Ситуація в енергетичній сфері залишається в зоні пильної уваги експертів. Більша частина з них не виключає виникнення восени енергетичної кризи, що збігатиметься з економічним і політичним загостренням ситуації в країні. Більш того, фахівці передрікають, що саме енергетичний колапс спрацює як механізм запуску подальшого ланцюга криз. На думку представників Центру дослідження корпоративних відносин Ростислава Іщенка та Миколи Носова, однією з причин майбутньої кризи в електроенергетиці є низькі тарифи. Вони не дають можливості проводити модернізацію зношених мереж, замінювати обладнання, загалом здійснювати інвестиції в розвиток галузі. Не можна виключати, що на таку оцінку вплинув також факт зростання світових цін на енергоносії і конкретне рішення Росії про підвищення експортного мита на нафту до 140 дол./тонна. Не можна не брати до уваги і невдалі переговори глави НАК «Нафтогаз України» з Туркменістаном і «Газпромом», після чого обидва головні постачальники заявили про намір перейти у відносинах з Україною на 100-відсоткові розрахунки у валюті за світовими цінами.
Водночас було зазначено, що більша частина опитаних Центром експертів назвала головною причиною негатива в енергетиці скандал навколо обленерго, ініційований російським бізнесменом Костянтином Григоришиним. У матеріалі, підготовленому фахівцями на замовлення Центру й озвученому на прес-конференції в УНІАН, зазначається, що «дії Григоришина із захоплення контролю над обленерго протягом шести місяців поки що не встигли негативно позначитися на діяльності компаній у цифровому вираженні. Проте подальша ескалація конфлікту, за оцінкою експертів, може мати для дистриб’юторських компаній катастрофічні наслідки».
Під час лютневих штурмів «Прикарпаття-» та «Полтаваобленерго» генеральний директор фірми «Укренергоконсалтинг» Олександр Сагура, який на той час був також головою Ради оптового ринку електроенергії, передбачив на засіданні Ради ОРЕ: в обох енергокомпаній можуть виникнути складнощі з розрахунками за електроенергію. Причина — трудові колективи підприємств не можуть нормально виконувати свої обов’язки. Сагура тоді публічно звернувся до уряду з проханням ввести в «Прикарпаття-» та «Полтаваобленерго» зовнішнє державне управління.
Конфліктна ситуація навколо стратегічних енергооб’єктів провокує насамперед зниження довіри до обленерго з боку споживачів, регіональної влади, а також комерційних партнерів. А це, вважає пан Іщенко, може негативно позначитися на динаміці розрахунків за електроенергію. Адже споживачі в такій ситуації не поспішають платити за електроенергію, банки відмовляються надавати обленерго кредити, а регіональна влада починає ліберальничати з боржниками. Усе це позбавляє обленерго економічної перспективи, оскільки в умовах перманентного конфлікту ускладнюються можливості реалізації довгострокових інвестиційних програм, знижується капіталізація енергопідприємств.
Керівники Центру корпоративних досліджень зазначають, що іміджу обленерго надто шкодить те, що конфлікт розгорнувся саме навколо приватизованих компаній, що займають лідируюче становище на ринку. Інвесторів завжди насторожують подібні неврегульовані ситуації, як і популізм окремих представників вищих ешелонів влади в цьому питанні. Іноземний капітал не поспішає приходити в енергетику, чекаючи, коли відрине хвиля реприватизаційних настроїв і з’являться міцні гарантії недоторканості приватної власності. І чим довше зберігатиметься така невизначеність, тим сильніше українська енергетика дистанціюватиметься від європейських і загальносвітових тенденцій, спрямованих на створення прозорих і конкурентних енергоринків, реструктуризацію та приватизацію монопольних енергооб’єднань, а також формування диференційованої та відкритої структури акціонерного капіталу в енергокомпаніях. Замість цього, вважають Іщенко та Носов, в українській енергетиці, сьогодні формується модель своєрідного державного капіталізму, що базується на збереженні непрозорих держмонополій, планово-розподільній економіці, а також витратних принципах ціноутворення. Наявна реальна небезпека «заморожування» приватизаційних процесів, що означає ізоляцію вітчизняної енергетики від сучасних загальносвітових процесів у структурному, управлінському, технічному й інтелектуальному значеннях. У результаті електроенергетична галузь країни ризикує перетворитися на інвестиційно непривабливий сектор із украй низькою капіталізацією енергопідприємств, що саме по собі позбавить її необхідних фінансових ресурсів. Експерти Центру дослідження корпоративних відносин упевнені, що «подібна перспектива небезпечна для економіки загалом, оскільки енергетика повинна розвиватися випереджальними темпами порівняно з іншими галузями. В іншому випадку, вона не встигатиме за зростанням економіки та зростанням енергоспоживання і перетвориться на гальмо загальноекономічного розвитку країни».
