Міністерство фінансів України запустило другий етап офіційного порталу з оприлюднення інформації про використання бюджетних коштів. Нагадаємо, що 15 вересня 2015 року Міністерство фінансів України (Мінфін) спільно з громадськими організаціями презентували портал «Є-дата». Він відкрив доступ українцям до розпорядження бюджетними коштами державних та комунальних підприємств, Пенсійного фонду, Фондів соціального страхування і НБУ. Загалом публічними стали «доходи-витрати» майже 75 тисяч бюджетних розпорядників. Режим он-лайн забезпечує служба Держказначейства. «Запуск першого модулю порталу у вересні дозволив відслідковувати всі платежі, які проходять через Державну казначейську службу, а це близько мільйона транзакцій за добу, у режимі реального часу», — йдеться у повідомленні. Міністерства фінансів України.
Наразі на порталі запрацював другий модуль — «Службовий кабінет» з відкритим доступом до робочих кабінетів, посередництвом яких розпорядники та одержувачі бюджетних коштів зможуть розкривати інформацію про їх використання. «Ця інформація, відповідно до Закону України «Про відкритість використання публічних коштів», має бути оприлюднена не пізніше 4 листопада поточного року», — анонсували в Мінфіні. Це дозволить аналізувати показники обласних та місцевих бюджетів в розрізі виконання бюджетних программ. У Мінфіні також повідомили, що наступний модуль, який буде відкрито на порталі «Є-дата» — розкриття інформації державними підприємствами та підприємствами, які мають державну частку.
Експерти хоч і схвалюють дії Мінфіну, однак, кажуть, що треба допрацювати.
На думку голови правління «Центру протидії Корупції» Віталія Шабуніна, портал — один з ключових інструмент в частині викривання корупції. Хоча зараз його роль і значення недооцінений. «Його вплив на викриття корупції не менший, аніж відкритих реєстрів власності и чи порталу про державні закупівлі. Ми побачимо на що ідуть гроші. Чому так багато інформації про корупцію в державних закупівлях? Адже бачимо, хто і кому платить. Це ключова інформація для боротьби з корупціонерами. Наразі корупційні викриття сколихують державні закупівлі, але ж є ще багато цікавих речей, окрім них. Як от заробітні плати людям, які працюють тільки на папері, або оплата не існуючих послуг, закупівлі в обхід тендерів. Це все можна побачити на цьому порталі», — пояснює «Дню» Віталій Шабунін. Крім того, продовжує він, портал дозволяє бачити рух коштів з Казначейства. «Раніше у держзакупівлях я не бачив моменту переведення грошей Казначейством окремим виконавцям. Тобто не можна зрозуміти чи виконаний контракт, тільки за підсумками річного чи квартального звіту. Тепер це можливо в режимі он-лайн... Головне технічно правильно відкрити транзакцій Казначейством і створити зручний інструмент пошуку потрібної на сайті інформації», — деталізує у розмові з «Днем». Якщо правильно побудувати роботу порталу, то ще багато грошей можна зекономити державному бюджету, переконаний Шабунін. «У 2013 році з 250 мільярдів бюджетних гривень украли 50 мільярдів. Зараз маржа корупційного розпилювання держкоштів в середньому впала з 100—50% при Януковичу до 5—10% . І це з одних досягнень Майдану», — говорить він.
Голова Центру політичних студій та аналітики Віктор Таран, який є одним з учасників розробки порталу від громадськості, розповів «Дню», що загалом «Є-дата» мав би запрацювати 15 вересня. «Оскільки Мінфіну потрібні були додаткові кошти на його запуск, то не встигли вкластися в цю дату. Зараз Мінфін наздоганяє. Робить він це оперативно і кожен крок погоджує з громадськістю. Це трохи сповільнює процес, але робить портал якіснішим», — пояснює він. За словами Тарана, запуск «Службового кабінету» впорядкує роботу з інформацію про використання коштів. «На порталі є величезний потік інформації. Якщо відвідувач сайту не економіст чи фінансист за освітою, то він плутатиметься в цифрах. Він просто «потоне» у потоці казначейської інформації. «Службовий кабінет» генеруватиме потрібну окремій людині інформацію. Якщо журналіст-розслудувач вивчає діяльність окремого держпідприємств, то він заходить у систему, реєструється, замовляє потрібні дані і вони автоматично надходитимуть в його кабінет. Це значно спрощує роботу з сайтом і підвищує рівень його прозорості», — деталізує Таран. За його словами, наразі сайт публічних держфінансів відвідало 45 тисяч унікальних споживачів, але багато людей не повертаються, бо на ньому ще складно працювати. Однак загалом система дієва, продовжує він. Підтверджують це ті «палиці», які розробникам і активістам намагаються вставляти з різних сторін, продовжує Таран. Зокрема, за його словами, зараз відчувається атака з боку депутатів, які намагаються звузити специфіку порталу. «Два народні депутати від «Народного фронту» і БПП (Кривенко Вадим і Іван Вінник) зареєстрували законопроект №3302 «Про відкритість використання публічних коштів (щодо гарантування інформаційної безпеки). Вони пропонують на період військової агресії РФ закрити державні закупівлі, які роблять прикордонники, ЗСУ, Національна поліція, Служба спеціального захисту та зв’язку, РНБО тощо. В цьому є реальна небезпека, бо ніхто не знає скільки триватиме АТО». — каже Таран. Відтак любий із цих органів, за його словами, зможе за грифом секретно сховати своє марнотратство і корупцію. Натомість громадськість пропонує компроміс: публікувати цю інформацію з «запізненням» на півроку, аби ворог не міг використати її у своїх цілях. Загалом, продовжує голова Центру політичних студій та аналітики Віктор Таран, згідно закону про публічний доступ до бюджетних фінансів, портал повноцінно запрацює з 18 лютого 2016 року.
Проект порталу і доступ до публічних коштів — це супер, каже «Дню» економіст, керівник проекту «Успішна країна» Андрій Блінов. «Ми нарешті побачили ключові платівки Держказначейства, які робить держава за кошти платників податків», — говорить він. Блінов додає пораду, як можна ще більше поліпшити портал. «Потрібно наповнити якнайшвидше сайт конкретними даними, аби побачити чи достатню відкритість демонструє Мінфін. Поки що це не зрозуміло. Наприклад, не ясно чи вся інформація викладається за конкретними підприємствами. Як тільки все наповниться, тоді стане зрозуміло, де лежить межа національної безпеки в оприлюдненні інформації, а де — бажання приховати правду», — пояснює він.
