Українці вважають за краще зберігати гроші в скляній банці й не поспішають нести їх у компанії iз страхування життя. Через цю «шкідливу звичку» пересихає одне з найнадійніших джерел внутрішніх інвестицій у країні. Але навіть у цій ситуації страхувальники стверджують, що будь-хто охочий «без мікроскопа» може побачити позитивну динаміку розвитку лайфстраху.
Зі слів президента Ліги страхових організацій України (ЛСОУ) Олександра Філонюка, обсяги премій із страхування життя щорічно збільшуються (від 16 мільйонів грн. у 2001 році до 73 мільйонів у 2003 році). Звісно, застосовно до світових масштабів, де суми давно обчислюють у трильйонах доларів, це небагато, але для країни, в якій довіра населення до фінансових організацій неабияк підірвана різними трастами, зовсім непогано. До того ж наш рівень життя, за всієї поваги до доходної частини бюджету, що перевищує 100 мільярдів гривень, аж ніяк не порівняний із європейськими стандартами. Зрозуміло, переконаний Філонюк, перспективи ринку лайфстраху залежатимуть від подальшого розвитку законодавчої бази, що регулює страховий бізнес, а також від створення сприятливої системи оподаткування й інституту страхових посередників, «без якого шляху вперед немає».
Але всі ці зусилля марні без довіри населення й отримання ним надійних гарантій (наприклад, пенсійних). Тому крок перший — довести вигідність, а отже, й необхідність страхування життя.
Важливою особливістю розвитку цього сегмента страхового ринку, зі слів голови правління СК «Аска-життя» Галини Третьякової, є податкові трансферти (перенесення податків, які могла б отримати держава, на громадянина чи підприємство). Так, наприклад, уперше цього року можна отримати назад протягом трьох місяців після подачі податкової декларації сплачений прибутковий податок на ті суми, які були внесені до договору про страхування життя.
Біда в тому, що навіть за очевидної вигоди, не кожне промислове підприємство зараз масово страхує життя своїх співробітників, хоча ця сума зараховується на валові витрати та впливає на вартість вироблюваної продукції. Галина Третьякова вважає, що «підприємство, на якому немає страхування життя, на 90% займається чорними схемами» (відмиванням грошей). Другий чинник, що негативно впливає на рішення адміністрації підприємства, — це звичайний... страх. «Податкове законодавство дуже часто змінюється. Фінансові менеджери не встигають пристосуватися до нього й бояться, що в них заберуть надані пільги. Але я раджу: користуйтеся пільгами, поки вони є. Потім заморожуйте схеми. Те, що накопичили, — людям дістанеться», — радить голова правління «Аска-життя». Не варто скидати з рахунків й елементарне банкрутство. Перебуваючи в процедурі санації, думати про групове страхування життя співробітників, яких завтра масово звільнять, просто нелогічно. А серед підприємств, на яких життя співробітників застраховане, називають Донецький і Запорізький коксохіми, Харківський трубний завод, Чернігівський завод електроапаратури «Чезаре», аеропорт Бориспіль. І цей список можна продовжити. Корпоративних клієнтів у страхових компаній сьогодні більше, ніж клієнтів «із народу», але страхувальники не збираються випускати з уваги ні тих, ні інших. У вітчизняного ринку страхування життя є великий потенціал, і на думку страхувальників, за сприятливих економічних умов він може бути реалізований років через п’ять.
