Президент Віктор Янукович вимагає невідкладно затвердити нову державну програму приватизації, в якій врахувати активізацію цього процесу. Про це він заявив під час засідання керуючої ради комітету з економічних реформ. За його словами, приватизація не лише дозволить отримати додатковий ресурс для проведення реформ, а й принесе щорічно до державного бюджету десятки додаткових мільярдів гривень.
Зі слів Президента, наразі в державній власності перебувають сотні збиткових підприємств, яких потрібно швидше спекатися. «Я вимагаю визначити цей напрям діяльності уряду пріоритетним. Нам необхідно позбутися цього баласту», — підкреслив Янукович, звертаючись до прем’єр-мінстра України Миколи Азарова.
«Я вважаю темпи реформ у сфері приватизації та управління державною власністю незадовільними. Застаріла законодавча база приватизації уже давно не відповідає потребам сьогодення, — пояснив Президент. — Тому наполягаю на необхідності невідкладного затвердження нової державної програми приватизації та внесення відповідних змін до законодавства».
«День» звернувся до експертів, аби ті поділились своїм баченням, як повинна виглядати нова державна програма приватизації, щоб залишки державного майна знайшли ефективного власника. Також фахівці інвестиційних компаній спробували дати свій прогноз — які держкомпанії підуть першими з молотка в разі активізації приватизації, хто зацікавлений у їхньому придбанні та що від такого продажу реально може отримати держава.
КОМЕНТАРI
Ігор БУРАКОВСЬКИЙ, голова правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій:
— Важливо, щоб, окрім нової програми, ми отримали чітке розуміння, як будуть виписуватись умови приватизації державних підприємств. Якщо уряд у новому документі це пропише, то зробить суттєвий крок уперед. Адже такі дії створять визначеність.
Ключова ідея дуже проста — все має продаватися на конкурентних тендерах. Поки що ж, те, що відбувалося навколо процесу продажі Укртелекому та деяких інших об’єктів державної власності, які підлягали приватизації, підстав стверджувати про існування такої процедури не дає.
По-друге, треба, аби уряд чітко прописав, які зобов’язання має взяти на себе майбутній інвестор. Адже сьогодні розмови про продаж державних підприємств ведуться в основному навколо тих компаній, які займають стратегічні позиції у вітчизняній економічній системі. Ясно, що ці зобов’язання не повинні бути просто «забаганками». Вони мають бути реалістичними: такими, аби їх зміг виконати інвестор. Крім того, дуже важливо, щоб їхнє дотримання потім було реально контролювати.
Сергій НЕВМЕРЖИЦЬКИЙ, старший аналітик ІК «Тройка Діалог України»:
— У списку кандидатів на першочергову приватизацію — генераційні та розподільні енергетичні державні активи. Можуть бути виставлені державні пакети акцій таких компаній, як «Київенерго», «Днепроенерго», «Западенерго», а також розподільних компаній. Наступного року варто очікувати приватизації «Центренерго». Що ж до розподільчих компаній, то першими на продаж підуть «Одесаобленерго», «Черкасиобленерго», «Київенерго», «Донецькобленерго» та «Крименерго». Також кандидатами на приватизацію є «Одеський припортовий завод» (ОПЗ) та державні вугільні шахти.
Серед найбільш вірогідних учасників конкурсу — приватний український енергетичний холдинг ДТЕК, який вже володіє пакетами акцій у вищеназваних підприємствах і зацікавлений у збільшенні своєї долі. Також серед учасників можуть бути Energy Standard, група «Приват», брати Суркіси. Можлива участь у приватизації обленерго російських компаній.
Що до того, скільки коштів може принести державі розпродаж залишків свого майна, то це досить важко спрогнозувати, бо сума залежить від того, який спосіб приватизації обере держава. Як показав приклад «Криворіжсталі», відкритий і прозорий конкурс дозволяє максимізувати приватизаційні надходження.
За оцінками «Тройки Діалог», приблизна сума коштів, яку може отримати держава в енергетиці (чотири генеруючі компанії плюс п’ять обленерго), за умови продажу всієї частки державного майна, може скласти 15 мільярдів гривень, а за ОПЗ — 5 мільярдів гривень.
Володимир ЛАНОВИЙ, екс-міністр економіки України:
— Я б не називав підприємства, які ще лишилися у власності держави, «баластом». Серед них чимало великих, потужних підприємств у сировинній галузі (в енергетичній та паливній сфері) та високотехнологічних — у машинобудівному комплексі. При детальному аналізі ролі цих підприємств і впливу їх на економіку та безпеку країни стає зрозуміло, що деякі з них не можна приватизувати. Наприклад, розподільчі, магістральні та видобувні компанії в сфері енергоносіїв визначають можливості української економіки.
Загалом же у власності держави лишився величезний шмат системних підприємств. І в одні руки вони не повинні потрапити. Адже існує ризик монополізації стратегічно важливих галузей економіки.
Частка держави у галузях різниться. Наприклад, у промисловості вона сягає 30%, а в транспортній галузі — 90%. В 100% власності держави перебувають трубопроводи. Загалом же частка державного майна в економіці становить 30 — 35%. На мій погляд, держава має лишити собі тільки ті об’єкти, які є стратегічно важливими для країни, та об’єкти соціального характеру, в яких не зацікавлений приватний бізнес. Найбільше на державне майно в ході торгів претендуватимуть українські інвестори.
Ярослав ЖАЛІЛО, перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень:
— На мою думку, в новій програмі приватизації треба було б більш чітко прописати питання передприватизаційної підготовки підприємств. Адже саме від цього у великій мірі залежить як сам процес продажу, так і потенційний дохід держави.
Що ж до перспективи приватизації енергогенеруючих компай, то я вважаю, що досить хибно керуватися у цьому складному процесі лише державною програмою приватизації. А треба, щоб продаж і постпродажна діяльність таких і подібних суб’єктів вітчизняної економіки регулювалась окремими законодавчими актами. Це дуже складна політично, соціально та економічно значуща тема, і прописати усі її нюанси в одній програмі з приватизації просто неможливо.
