Світовий ринок газу вперше зіткнувся з кількома незвичними явищами. Торгівля зрідженим (ЗПГ) газом почала знижуватися. У щорічному огляді компанії BP Statistical Review of World Energy йдеться, що обсяг постачань знизився до 239 млн т з 242 млн т 2011 року, 318 і 322 млрд. куб м відповідно.
Промисловий видобуток і транспортування ЗПГ розпочалися 1965 року на Алясці і відтоді постійно зростали. У міру вдосконалення технології видобутку і спуску на воду великих танкерів торгівля зрідженим газом збільшувалася. Навіть у період економічної кризи постачання зростало. 2009 року воно зросло на 40 млн т, а 2010-го — на 19 млн т. Основним рушієм зростання тоді, з одного боку, став Катар, що нарощує експорт ЗПГ, а з другого боку, зростання споживання у Південній Кореї та Китаї. 2012 року закупівлі газу на 10% збільшила Японія, уряд якої заморозив атомну енергетику через аварію на АЕС «Фукусіма».
Запроваджені проти Ірану санкції, хоча вони й стосувалися нафти, змусили багато споживачів в Азійсько-Тихоокеанському регіоні замислитися над переорієнтацією, передусім електроенергетики, на газ. Ринок зрідженого газу, який і раніше показував високу динаміку зростання, продовжував збільшуватися. Зростання попиту зумовило збільшення пропозиції. Окрім монархій Перської затоки, зріджений газ почали постачати Алжир та Лівія. Дещо пізніше до них приєдналася Нігерія. Також на експортний ринок вийшли Перу та Ємен. З другого боку, Кувейт і Малайзія стали імпортерами ЗПГ.
Останнім часом спостерігається і протилежна тенденція. У низці європейських країн попит на зріджений природний газ різко знизився, їх економіка перебуває в рецесії чи переживає стагнацію. Зокрема, Велика Британія знизила обсяги закупівель цього виду палива майже удвічі, Франція — на третину.
Поки що зріджений газ в Європі становить близько 26% загального обсягу споживання. Зростання цін на нафту, а ціна трубопровідного газу до неї дуже прив’язана, призвело до аналогічних процесів і на газовому ринку. За даними BP, середня ціна ЗПГ для Японії минулого року становила 16,76 дол. за мільйон британських термальних одиниць (Btu) (600 дол. за 1000 куб. м) порівняно з 14,73 (527 дол.) 2011 року. Десять років тому цей показник становив 4,27 дол. (153 дол. за 1000 куб. м).
Другою складовою зниження споживання газу є перехід електроенергетики на вугілля. Видобуток останнього зростає у США, Австралії та В’єтнамі. У Німеччині також кілька електростанцій перевели на вугілля.
В результаті на ринку газу діють прямо протилежні процеси. У Європі споживання газу зменшується на тлі рецесії, у США, Латинській Америці та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, в Китаї, Індії споживання зростає.
Бум споживання і виробництва ЗПГ підтримується одужанням американської економіки. Сланцева революція зумовила зниження ціни газу у США та Канаді, а зростання видобутку зумовить інтервенцію цього газу в зрідженому вигляді на європейських, а потім і на інші ринки. Передбачається, що 2015 року на світовий експортний ринок вийде Канада, а 2016-го — США.
На думку аналітиків, уповільнення світової торгівлі ЗПГ матиме тимчасовий характер. За прогнозом BP, уже цього року передбачається зростання на 5,4 млн т (7,2 млрд куб. м). З одного боку, це пов’язано зі збільшенням кількості імпортерів зрідженого природного газу. Нині його споживають близько 30 країн, але кількість їх невдовзі значно збільшиться. Як пише The Financial Times, будівництво відповідних терміналів з приймання газу планують Пакистан, Сальвадор, Уругвай, ЮАР, Бахрейн, Хорватія, Філіппіни, Ямайка, Польща та Литва. Цікаво, що один з найбільших експортерів ЗПГ — Індонезія — розробила програму закупівель цього енергоресурсу для задоволення попиту, що зростає, усередині країни.
Кількість експортерів ЗПГ також збільшується. Влітку цього року запрацює завод зі зріджування газу в Анголі, а також нові термінали в Австралії. У Мозамбіку і Танзанії, схвалено довгострокові плани з розвитку постачання ЗПГ.
У східній частині Середземного моря відкрито дуже перспективні запаси газу. Ізраїль практично повністю задовольняє свої потреби в газі за рахунок видобутку на родовищі Тамар. Найближчим часом Кіпр та Ізраїль розпочнуть спільний видобуток газу в економічних зонах двох країн. Разом з планами будівництва трубопроводу з Кіпру на Балканський півострів обидві країни починають будівництво терміналів зі зріджування газу для постачання передусім на європейський ринок.
Сьогодні на ринку газу спостерігається перевищення пропозиції над попитом. Цей тиск неминуче зумовить обмеження ціни. Це стосується не лише зрідженого, але й трубопровідного газу. Широко розрекламований «Північний потік» нині завантажений наполовину і постачання ним є збитковими. Ще не розпочате будівництво «Південного потоку» вже конкурує з трубопроводами з Азербайджану, надалі також із Туркменії та Казахстану, через Туреччину на Балкани та Італію. При цьому довжина трубопроводів зростає, відповідно, збільшуються і витрати на транспортування.
Зі зрідженим газом ситуація дещо інша. Хоча зараз є дефіцит танкерів, але найближчим часом він буде заповнений. На виході великотоннажні танкери, здатні перевозити значно великі обсяги газу. Відповідно, транспортні витрати якщо не знижуватимуться, проте й не зростатимуть також. А це серйозна конкурентна перевага ЗПГ перед трубопровідним газом.
Такі тенденції на ринку газу, а в міру розробки сланцевих нафтових пісків і нафти безпосередньо стосуються й України. Якщо трубопровід з Азербайджану територією Туреччини буде прокладено, то є сенс збудувати термінал з приймання ЗПГ. І возити його не через Босфор з усіма його проблемами гідрографії, а з грузинських і турецьких портів. Плече доставки досить коротке, витрати мінімальні.
По-друге, слід серйозно задуматися про необхідність масштабної розробки українських сланцевих родовищ, принаймні найближчим часом. Цілком можливо, що кошти на їх освоєння можна було б ефективніше використовувати для імпорту ЗПГ з навколишніх країн. Характерно, що Польща, яка має значні запаси сланцевого газу, фактично припинила їх розробку, але посилено будує термінали з приймання зрідженого газу. Те ж саме стосується й видобутку шахтного метану, що значно збільшило б безпеку роботи наших шахтарів.
Хоча «Газпром» наполягає на прив’язці ціни на газ до нафти, очевидно, що найближчим часом його європейські партнери доб’ються перегляду цієї вже застарілої формули, аж до звернення до відповідних арбітражних судів. До того ж настає час закінчення багатьох довгострокових договорів на постачання газу, деякі було укладено більш як 20 років тому.
Завданням України є використання сприятливої кон’юнктури, що склалася, і підвищеної пропозиції на ринку газу. У Москві вперто вважають, що для Росії буде сприятливим підвищення попиту на енергоресурси в найближчій перспективі, і свідомо ігнорують зростання постачання зрідженого і сланцевого газу. При цьому російські плани щодо будівництва терміналів і заводів з виробництва зрідженого газу систематично зриваються. Скидається на те, що з виходом на цей ринок Росія вже спізнилася.
Аби не запізнилася Україна.
