У 2011 році кожна українська родина додатково сплачуватиме в середньому по 160 гривень на місяць за оплату житлово-комунальних послуг. Такий розрахунок-прогноз міститься в повідомленні Національного форуму профспілок України (НФПУ).
За даними НФПУ, ціни на житлово-комунальні платежі протягом року підвищуватимуться тричі: 1 січня 2011 року вже відбулося зростання тарифів на теплову енергію на 35% (рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ); з 1 квітня очікується 50%-ве збільшення ціни на газ для населення (обов’язкова умовою МВФ для отримання Україною третього траншу); з квітня уряд також розглядає можливість двократного збільшення цін, а в подальшому — збільшення на 39% з серпня 2011 року на електроенергію для населення (прогноз средньозваженої гуртової ринкової ціни (ГРЦ) на електроенергію Міністерства палива і енергетики).
«Якщо скласти всі заплановані підвищення цін на житлово-комунальні послуги, то виходить, що в середньому витрати на житлово-комунальні послуги зростуть для кожної сім’ї на 1700 гривень» — пояснює голова Національного форуму профспілок України Мирослав Якібчук.
Проте рівень подорожчання відрізняється в регіонах. Наприклад, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в Києві піднімуться на 30%—35%, тоді як для мешканців Львова послуги з теплопостачання подорожчають на 10%.
Утім, чи вистачить цих коштів на оновлення галузі ЖКГ?
Президент Всеукраїнської асоціації приватних інвесторів ЖКГ Сергій Бульбас не дуже вірить у спасіння житлово-комунального господарства завдяки нинішнім тарифам. Як розповів він у коментарі «Дню», нові тарифи не враховують серпневого подорожчання газу для підприємств, підвищення вартості електроенергії, цьогорічне підняття мінімальної заробітної плати тощо. Крім того, додає Бульбас, порахувати економічно обгрунтовані тарифи не можна, бо досі в українських містах не проведено енергоаудит. А тільки на його основі можна визначити реальний стан комунальних мереж та порахувати справжній відсоток їх зношеності. Потім прорахувати суму потрібних інвестицій та визначити інвестиційну складову в тарифі.
«Абсолютно не вірю», — так відповідає директор аналітично-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко на запитання «Дня» про перспективи модернізації галузі за кошти від зростання тарифів. На його думку, тарифи підвищують, але галузі від того не краще. При нинішній системі ціно- та тарифоутворення підприємства ЖКГ абсолютно не зацікавлені в зниженні тарифів та в модернізації, говорить він.
«У виробництво послуг закладаються всі валові витрати. Чим вони вищі, тим вищі прибутки підприємства. Який сенс модернізувати виробництво, якщо через міську владу, адміністрацію чи НКРЕ вони досягнуть потрібних їм тарифів?» — запитує експерт. Тому, реформуючи галузь, Сергієнко радить перш за все зацікавлювати комунальні підприємства до модернізації, а потім братися до тарифів. Як приклад, він приводить досвід Франції, де виробники тепла та електроенергії взагалі мають нульову рентабельність і заробляють на різниці між собівартістю продукту та величиною тарифу. При чому ця різниця буде тим більшою, чим новішим та сучаснішим буде це виробництво. Таким чином, французькі компанії беруть кредити і оснащуються новітніми технологіями, говорить Сергієнко. В іншому випадку коштів на оновлення української ЖКГ так і не буде, вважає експерт.
На місцях теж частково визнають, що нинішні тарифи не дуже сприятимуть оновленню застарілого фонду ЖКГ. Так, як розповів у коментарі «Дню» перший заступник голови Київської міської державної адміністрації Олександр Мазурчак, підвищення вартості «комуналки» з 1 лютого 2010 року забезпечить покриття собівартості тарифів, але інвестиційної складової в тарифі не закладено. І єдиним джерелом отримання коштів на переоснащення підприємств ЖКГ, за словами Мазурчака, залишається рентабельність, закладена в тарифі. Так, у квартплаті показник рентабельності становить 10%. Однак якщо споживач своєчасно сплачує за комуналку до 20 числа, то тариф за утримання будинків буде на 10% менше, тобто з нульовою рентабельністю.
«Можливо, українці погодилися б на підвищення тарифів, якби чітко розуміли, що наслідком цього стане підвищення якості житлово-комунальних послуг, а сплачені кошти використовуватимуться прозоро», — говорить «Дню» Якібчук.
Теоретично проконтролювати, куди ж ідуть сплачені кошти, можливо, говорить екс-міністр ЖКГ Олексій Кучеренко. Але громадський контроль через специфіки галузі (потрібні спеціальні знання, щоб прослідкувати витрати на утворення тепла, водовідведення тощо) можливий тільки стосовно деяких тарифів, пояснює він. Найпростіше прослідкувати утворення тарифу на утримання житла та прибудинкової території. Постачальників тепла, за словами Кучеренка, можливо контролювати через встановлення у квартирі лічильників, які фіксують споживання батареями гігакалорій. Однак, сумно констатує Кучеренко, не випадково до сих пір таких лічильників немає, бо підприємствам не вигідно це робити.
В той же час екс-міністр ЖКГ вважає, що реформувати галузь без приведення тарифів до економічно обгрунтованого рівня не вдасться. На його думку, вартість тарифів має розраховуватися спеціальним незалежним органом — комісією, яку створили на папері ще минулого року. Але поки що її функції виконує НКРЕ, констатує Кучеренко.
