«Газпром» і «Нафтогаз України» майже одночасно повідомили, що почали перемовини. З тією лише відмінністю, що російський монополіст зробив наголос на процедурі щодо розірвання контрактів на постачання і транзит газу, а український — на тому, що «Газпром» не має наміру виконувати рішення Стокгольмського арбітражу. Враження таке, що керівники «Газпрому» Олексій Міллер і Дмитро Медведєв поводяться як діти, що їх батьки несправедливо поставили в куток.
Проте керівництво НАК «Нафтогаз України», яке перебуває дещо в ейфорії від перемоги в суді, нагадує сьогодні азартного гравця, якому море по коліно і в домашній юриспруденції. Андрій Коболєв, Юрій Вітренко та іже з ними подали позов на свою колишню «доньку» — ПАТ «Укртрансгаз» із вимогою стягнути з неї майже 5,2 мільярда гривень боргу за контрактом постачання природного газу для технологічних потреб газотранспортної системи. 3 квітня цю справу розгляне Господарський суд Києва, повідомляє інформаційний ресурс enkorr з посланням на визначення суду.
Йдеться про постачаннях близько 1,6 мільярда кубометрів газу для технологічних потреб ГТС і балансування системи в січні-квітні 2017 року. Сума цього контракту спочатку становила 13,4 мільярда гривень, але могла змінитися залежно від цін «Нафтогазу» та обсягів постачання.
У квітні минулого року Кабмін під час узгодження передачі майнових прав НАК за цим договором для забезпечення кредиту «Укрексімбанку» оцінив їх у 11,2 мільярда гривень. Договір передбачав оплату газу за фактом постачання до 25 числа наступного місяця. Згідно з позовною заявою НАК, чистий борг за газ за цим контрактом перевищив 2 мільярди гривень, пеня становить 1,7 мільярда, відсотки за невчасну оплату — 1,2 мільярда гривень інфляційних і ще 228 мільйонів гривень з розрахунку 3% річних. (Як повідомлялося раніше, транзит газу через українську ГТС торік був рекордним за 8 років і сягнув 93,5 мільярда кубометрів.)
Борговий конфлікт у колись дружній газовій родині зумовлений, схоже, не так певними непорозуміннями усередині групи «Нафтогазу», що зазнала анбандлингу, як протистоянням керівництва «Нафтогазу» та уряду України, що триває.
Цю думку підтвердив у розмові із «Днем» і незалежний енергетичний експерт Валентин Землянський. Він називає цю ситуацію суто політичною і бачить у ній замір з боку НАКу, який відмовлявся підписувати з УТГ акти звірки, а потім виставляв цій компанії рахунку за непроплачений технологічний газ, що використовується у газоперекачувальних установках української ГТС. При цьому експерт нагадав, що кошти за транзит і транспортування газу територією України «Газпром» справно сплачує, до того ж не «Укртрансгазові», який виконує цю роботу, а «Нафтогазові», з яким підписано 2009 року відповідний контракт.
Звернімо також увагу, що судовий позов подано наступного ж дня після того, як уряд вирішив продовжити на два місяці, до 1 червня, чинність спеціальних зобов’язань «Нафтогазу України» (PSO) та обласних газопостачальних компаній постачати населенню і підприємствам теплокомуненерго природний газ без зміни нинішніх цін.
У пояснювальній записці до цього рішення зазначається, що наразі тривають перемовини з Міжнародним валютним фондом про приведення ціни на природний газ до рівня імпортного паритету. Тому, враховуючи закінчення терміну чинності положення про покладення спеціальних зобов’язань, виникає потреба в його продовженні.
Таким чином, ціна газу для населення і теплокомуненерго до 1 червня залишиться на рівні 4,9 тисячі гривень за тисячу кубометрів, а з урахуванням транспортування, ПДВ та інших зборів вона, як і раніше, становитиме понад 6,9 тисяч гривень.
Згідно з методикою визначення ціни газу за імпортним паритетом роздрібні тарифи для населення слід різко підвищити — з 6,9 тисяч гривень до 10,75 тисяч гривень за тисячу кубометрів. Але напередодні виборів українська влада на такий крок піти не готова, і, за неофіційними даними, Кабмін запропонував МВФ інший варіант методики. Він передбачає підвищення тарифів на 2—3% на квартал. До жовтня 2019 року ціна газу за попередніми розрахунками має зрости приблизно на 16%.
«Нафтогаз» та його керівництво, що одержує мільйонні зарплати, така затримка в подальшому зубожінні пересічних українців, як видається, не влаштовує, і воно йде на явні провокації проти нашого обережного в цих питаннях уряду, організовуючи судові позови проти «Укртрансгазу». Утім, у цьому питанні все ж немає цілковитої ясності (сподіватимемося, що її врешті-решт внесе суд). Якщо гроші від «Газпрому» за виконану транспортну роботу і, звісно, за використані для цього енергоносії отримує «Нафтогаз», то яким чином «Укртрансгаз» може виявитися його боржником? Та лише в тому разі, якщо НАК не виплатив йому все, що належить.
Але це далеко не єдина таємниця, що існує на стикові відносин, з одного боку, «Газпрому», а з другого — «Нафтогазу», «Укртрансгазу» і Кабміну України. Минулої середи перший віце-прем’єр-міністр міністр економічного розвитку і торгівлі Степан Кубів надіслав Національному банкові України дещо дивного листа з проханням спростити НАКові операції з іноземною валютою при нарахуванні плати за транзит природного газу ВАТ «Газпром» (РФ). Йдеться про індивідуальні ліцензії для швидкого перерахування надмірно сплачених «Газпромом» коштів за транзит природного газу відповідно до рішень Стокгольмського арбітражу від 22 грудня 2017 року і 28 лютого 2018 року». Крім цього, перший віце-прем’єр просить НБУ дозволити «Нафтогазові України» не здійснювати обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті, що надійшли з-за кордону, якщо ці кошти мають бути повернуті компанією на користь «Газпрому».
Чи правильно ми розуміємо, що «Нафтогаз», з одного боку, може отримати ліцензії, за допомогою яких можна буде швидко переправляти кудись кошти «Газпрому», надмірно отримані за транзит газу, а з другого — йому можуть ексклюзивно скасувати обов’язковий продаж валюти, якщо вона має повертатися «Газпромові»? Цікава, хоча й дещо суперечлива схема... схожа на відкупні за збереження PSO.
