Представники бізнесу та благодійності переконують, що попри кризу корпоративна благодійність в Україні не припиняється. Більше того, для цього явища вже і свій святковий день підібрали. Дарма навіть, що він припадає на День захисника вітчизни — 23 лютого... Адже Міжнародний день корпоративної благодійності в Україні цього року святкували вперше.
Чого чекати українцям від корпоративних благодійників найближчим часом?
У нашій країні, де і до кризи корпоративна соціальна відповідальність особливо не вражала, бізнес вже скорочує бюджети на корпоративну філантропію. Це корпорації навіть не приховують. «Але важливим є те, що більшість компаній говорять про те, що вони не закриваються, а корпоративна соціальна відповідальність залишається важливою та пріоритетною для них», — натомість зазначає директор Українського форуму благодійників Анна Гулевська-Черниш.
На основі чого можна стверджувати, що корпоративна благодійність не припиняється? «Українські компанії використовують різні інструменти благодійності, — стверджує Гулевська-Черниш. — Це і створення власних корпоративних фондів, і внутрішні компанії. У нас започаткувалася традиція, коли співробітники теж виділяють частину своєї зарплати на підтримку благодійних програм».
На думку директора Українського форуму благодійників, цей непростий період якраз і покаже, для кого благодійність — справа честі та бажання змінити долю людей на краще, а для кого це лише піар та метод отримання тимчасової вигоди...
Експерти говорять про те, що криза може тільки удосконалити благодійні місії. Озвучуються навіть кроки, які допомогли б подолати прірву між європейським рівнем благодійності та українськими сьогоднішніми реаліями. «За неофіційною статистикою, від 70 до 80% українських компаній не вимагають фінансової звітності за тими соціальними інвестиціями, які вони роблять», — зазначає першу проблему нашої благодійності координатор мережі Глобального договору (представництво ООН в Україні) Юлія Щербініна. Ну нема тут економічної логіки, дивується експерт. Бізнес повинен вкладати свої ресурси туди, де він може зробити найбільший внесок для суспільства та для себе. «Розподіл прибутку, або благодійна діяльність, має бути тісно і нерозривно пов’язана з тим, як цей прибуток був створений», — дає пораду Щербініна. Тобто не можна однією рукою допомагати сиротам, хворим, громадам, а іншою рукою шкодити довкіллю, звільняти працівників.
— Якщо бізнес не буде фінансувати якісь зовнішні соціальні ініціативи, це не означає, що бізнес відмовився від соціальної відповідальності. Це означає, що він скоротив бюджет на корпоративну благодійність, — говорить Щербініна. — Адже соціальна відповідальність — це цілий ланцюг: від того, де ти купуєш свої ресурси, який в тебе виробничий цикл, чи технології дружні до довкілля, до того, як ти ставишся до своїх працівників, яку зарплатню ти їм платиш.
За приклад експерти радять брати позитивний досвід США. 88% тамтешніх бізнес-компаній мають або свої корпоративні фонди, або ж спеціальні внутрішні благодійні програми, для яких вони виділяють спеціальні бюджети. Такі дані озвучила директор Українського форуму благодійників. Більше того, вже навіть підраховано, що кожен співробітник американської компанії за 2008 рік витратив 650 доларів з власної заробітної плати на підтримку благодійності. У світі вже доброю традицією стало й допомагати ресурсами — щомісяця кожен співробітник витрачає один робочий день на працю в громадській чи благодійній організації. А роботодавець за це нараховує працівнику зарплату.
«Як зазначають американці, хоча бюджети на благодійність і зменшуються, але вони збираються збільшити свою волонтерську працю на благодійність», — зазначає Гулевська-Черниш.
