Про це під час Тижня якості, що завершився минулого тижня,
розмовляв із головою Держстандарту Тетяною Кисельовою кореспондент «Дня»
Михайло АКСАНЮК.
— Із чим прийшла до Тижня якості Україна?
— До Тижня європейської якості Держстандарт прийшов із
40 угодами в галузі стандартизації, метрології і сертифікації із 29 державами,
в тому числі із 17 угодами — на міжурядовому рівні, зокрема, з усіма країнами
СНД, Балтії, Чехією, Болгарією, Ізраїлем, Китаєм, Хорватією, Словенією.
Тривають переговори зі Швейцарією, Німеччиною, США. Вітчизняні спеціалісти
розробили за останні роки понад дві тисячі стандартів. На 60% наші стандарти
гармонізовані або враховують вимоги світових аналогів. В Україні проводяться
роботи щодо взаємного визнання результатів сертифікації.
Проте з боку урядів розвинених європейських держав відчувається
вичікувальне ставлення. Особливо коли йдеться про прийняття взаємних зобов’язань
щодо безпечності, якості товарів, експортованих в Україну. Інколи навіть
виникає враження, що зважуються можливості побудови відносин на базі односторонніх
переваг у торгівлі з нашою країною. В Україні стандарти «ISO-9000» діють
ще з 1996 року, нині прийняті й «ISO-14000». Однак процедура взаємовизнання
цих стандартів, на жаль, гальмується, і програма QSAR, яка передбачає взаємне
визнання сертифікатів, нині призупинена під тиском розвинених країн.
— А як діють у цих умовах вітчизняні товаровиробники, продукція
яких пройшла сертифікацію відповідності системі якості?
— Металургійним, трубопрокатним підприємствам, машинобудівним
заводам, що випускають конкурентоспроможну продукцію, на жаль, здебільшого
не вдається здолати штучні протекціоніст-ські бар’єри. Наприкдад, компанії,
які зацікавлені в імпорті української трубної продукції, вимагають від
наших виробників проводити сертифікацію систем якості в американських органах
сертифікації. Зауважимо, що наші виробники мають сертифікати відповідності
системам якості як українським, так і окремим європейським організаціям
сертифікації.
Проте фірми-імпортери домагаються спрощення в односторонньому
порядку доступу їхньої продукції на наш ринок. Для цього пропонується визнання
так званих «міжнародних сертифікатів «ISO–9000» (без підтвердження безпеки
і якості продукції сертифікатами відповідності). Однак сьогодні ми можемо
навести більш ніж достатньо прикладів, коли продукція навіть фірм зі світовими
іменами не відповідає вимогам безпеки, хоча їх представники і пред’являють
сертифікат на відповідність стандарту «ISO-9000»...
— І якої ж позиції дотримується в цій ситуації Держстандарт
України?
— Україна, й зокрема Держстандарт, готові співпрацювати
зі своїми партнерами та компетентними органами держав задля усунення штучних
перешкод у торгівлі. Але, природно, на засадах взаємності, без «подвійних»
стандартів. А блокування програми QSAR ми кваліфікуємо як створення технічних
бар’єрів у торгівлі.
За міжнародною угодою про технічні бар’єри в торгівлі заборонено
чинити такі перешкоди. Однак ми є свідками намагань окремих внутрішніх
імпортерів, а дехто вважає — і світових фінансових інституцій, добитися
гранично спрощеної процедури технічного регулювання на українських теренах,
для чого й висувається концепція «міжнародно визнаних сертифікатів «ISO-9000».
Хоча, підкреслюю, з боку спеціалістів, яких об’єднує міжнародна організація
з питань сертифікації і стандартизації, такого визнання не існує. А є,
по суті, настирливі намагання ділків та впливових кіл, що стоять за ними,
усунути сертифікацію як процедуру, котра легалізує товари на українському
ринку. Якби це їм удалося, стало б неможливим встановити, легально чи нелегально
надходить у продаж та чи інша продукція, що підлягає сертифікації. Нещодавно
Держстандарт розробив проект Закону «Про відповідальність за випуск і реалізацію
дефектної продукції». Його впровадження дозволить запровадити модульний
принцип оцінки відповідності, тобто не лише третьою стороною — шляхом сертифікації,
а й шляхом підписання декларації про відповідність виробником-постачальником
— з наступною відповідальністю у разі заподіяння шкоди споживачам.
— Що можна сказати про перспективи співпраці Держстандарту
з ЄС?
— Держстандарт ініціював торік прийняття постанови уряду
№ 224, якою передбачено поетапне впровадження в Україні нормативних актів
на підставі директив Європейського Союзу і створення програм перегляду
та оновлення нормативної бази. Мушу зазначити, що вимоги євростандартів
відрізняються від міжнародних. Точніше — держави ЄС визнають до 20 відсотків
стандартів ISO, відповідно й різний рівень їх запровадження в тих чи інших
країнах. Разом із тим, вимоги стандартів щодо якості й безпеки електротоварів
з боку Міжнародної електротехнічної комісії вищі, аніж ті, які чинні в
країнах ЄС. Рівень вітчизняних стандартів характеризується тим, що практично
всі наші методи визнаються експертами ISO.
Актуальності сьогодні набуває інша проблема: яким чином
узгодити вимоги міжнародних стандартів з американськими? Ми готові до співпраці
з американськими партнерами для врегулювання цих відмінностей, розуміючи,
що тривалість розробки й узгодження стандарту ISO сягає кількох років.
Україна виконує зобов’язання, передбачені ГАТТ/СОТ, але
не може погодитись з домаганнями з боку США та інших розвинених країн —
забезпечити безперешкодний доступ товарам своїх виробників на український
ринок без жодних зустрічних зобов’язань. Цим, вважаю, й диктується тиск
на Держстандарт з метою самовизнання українською стороною невідповідності
вітчизняного технічного регулювання міжнародним вимогами. А згодом на цій
підставі під час вступу до Світової організації торгівлі буде зроблено
спробу добитися повної ліквідації нашого технічного регулювання.
№225 24.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
