Державні фінанси — це мистецтво передавати гроші з рук до рук, допоки вони не зникнуть.
американський підприємець
НБУ виступив проти концентрації коштів центрального і місцевого бюджетів на єдиному казначейському рахунку. Голова Нацбанку Сергій Тігіпко назвав це рішення уряду помилкою. На його погляд, виведення величезних сум із банківської системи створило додаткові загрози для її стабільності. НБУ побоюється: якщо уряд спочатку концентруватиме великі суми на рахунку Держказначейства, а потім різко вливатиме їх в економіку, це може призвести до дисбалансу на ринку. Причому раз на квартал, коли підприємства збільшують податкові платежі, а банки саме мають підвищену потребу в коштах для виконання резервних вимог, ці ризики стають неконтрольованими. Сергій Тігіпко вважає, що бюджетні кошти доцільніше зберігати у кращих банках країни, які слід визначати тендером.
Власне, подібний механізм в Україні й діяв довгий час. Але скандали, пов’язані з бюджетними махінаціями в ряді місцевих адміністрацій та міністерств, схилили уряд до формування єдиного казначейського рахунку. Затятим прихильником ідеї концентрації бюджетних коштів є перший віце-прем’єр Микола Азаров. На його погляд, підвищення контролю над використанням державних фінансів вже привело до зростання бюджетної дисципліни на місцях. Простіше кажучи, в казні стало менше дір. Гроші розподіляються суворо за формулами і пропорціями, які затверджує Міністерство фінансів. Очолює його сам Микола Азаров, що багато в чому й пояснює його позицію в дискусії. Зауважимо, що перший віце-прем’єр минулого року виступив за підпорядкування Держказначейства безпосередньо Мінфіну, але ця ідея не припала до душі Президенту.
Те, що система Держказначейства в нинішньому вигляді може приносити не тільки користь, а й шкоду, Україна сповна відчула в листопаді минулого року. Тоді процес переказу бюджетних коштів на єдиний рахунок був якраз активований, і в підсумку в розпорядженні уряду опинилося близько 7 мільярдів гривень, які, грубо кажучи, було нікуди подіти. Термін їхнього використання ще не настав, і гроші просто лежали мертвим тягарем. Виведення такої великої суми із грошового обігу тут же створило дефіцит коштів на кредитному ринку. А коли комерційні банки традиційно до кінця кварталу вийшли на ринок для формування резервів, виявилося, що грошей на ньому катастрофічно не вистачає. Одразу ж ставки за короткостроковими кредитами злетіли до 40% річних, а в окремі епізоди на ринку з’являлися пропозиції з ціною 100% річних. НБУ за кілька днів зміг улити в економіку необхідний обсяг фінансів і стабілізував ситуацію. Але ризик повторення подібних криз виникає на ринку в кінці кожного кварталу. Очевидно, невипадково голова Нацбанку виступив із заявою про помилковість концентрації бюджетних коштів на єдиному казначейському рахунку саме зараз. Адже березень є останнім місяцем першого кварталу.
За підсумками листопадової кризи прем’єр-міністр Віктор Янукович доручив Миколі Азарову підготувати пропозиції щодо вдосконалення нинішньої казначейської системи. Відтоді минуло три місяці, і поки що Мінфін не розродився якимись ідеями щодо цього. Але тепер, коли своє невдоволення нинішнім механізмом публічно висловило керівництво Нацбанку, Миколі Азарову навряд чи вдасться відсидітися в окопах. Ситуація вимагає переговорів НБУ та Мінфіну, і вироблення компромісу, який би врахував позитив від концентрації коштів бюджету в казначействі та ліквідував негатив, пов’язаний із заморожуванням бюджетних надлишків. Не виключено, що таким компромісом стане дозвіл Держказначейству виходити на кредитний ринок як самостійний суб’єкт, причому і як позичальник, і як кредитор — залежно від рівня виконання бюджету. Такий механізм широко використовують у світі. Слід зазначити, що у разі реалізації цього сценарію політична вага крісла голови Держказначейства стане набагато більшою, і очевидно, боротьба за підпорядкування цього відомства різко загостриться.
