Зміни до Державного бюджету- 2005 скасували сприятливий для відродження суднобудування режим оподаткування підприємств, який діяв із 2000 року. Тим самим розпочато руйнівні та небезпечні для галузі процеси згортання обсягів виробництва. У наступні декілька місяців десятки тисяч корабелів втратять роботу. На сотні мільйонів гривень скоротяться надходження до бюджету та Пенсійного фонду. Окрім того, держава буде змушена виплачувати значні обсяги допомоги на безробіття.
Тим часом досвід роботи суднобудівних заводів України протягом усіх років її незалежності переконливо доводить, що всупереч всім труднощам трансформаційного періоду українські підприємства спроможні забезпечити будівництво широкого набору суден із високою споживною вартістю, яка задовольняє найвищі потреби ринку. Хочу підкреслити — ми досить легко забезпечували й забезпечуємо конструктивно-технологічні вимоги зарубіжних замовників суден, які й формують потрібну споживчу якість продукції. Швидкий розвиток контактів із зарубіжними споживачами наших суден із розвинених країн Європи (яких за радянських часів майже не було!) є красномовним підтвердженням цього.
Значно складніше виявилося вийти на ринкові рівні цін на судна. Заважає несумлінна конкуренція на відповідних світових ринках. Тут правлять бал Південна Корея, Японія і Китай, які будують близько 80% всіх суден у світі. Спираючись на колосальну державну фінансово-кредитну підтримку та сучасні потужності заводів, побудованих, власне, за рахунок державних інвестицій, корабели цих країн постійно вдаються до демпінгу і досить часто встановлюють ціни на судна нижче за собівартість. Спроби ЄС і СОТ припинити цю практику й повернутися до використання ринкових інструментів поки що не увінчалися успіхом. Стараючись підтримати своїх корабелів, ЄС змушений був вдатися до субсидування цін на типи суден, які визначають і визначатимуть завантаження також і наших верфей (танкери, контейнеровози). Розмір субсидій — 6% до ціни суден.
Наші заводи через відсутність істотних внутрішніх замовлень змушені працювати переважно на експорт, і їхні ціни мають відповідати рівневі, який диктується грандами суднобудування. Але ми не маємо недорогих і довгих кредитів для фінансування будівництва суден і маємо істотно більш жорстке оподаткування. Це, радикально утруднюючи господарювання, збільшує фактичну вартість будівництва на 10—20% вище за собівартість (яка відповідає світовим рівням). І тому вартість будівництва суден перебуває на рівні 5— 15% вище за загальноприйняту нормальну їхню ціну (собівартість плюс 5% рентабельності). За таких умов суднобудування стає збитковою галуззю і починає розвалюватися.
Тому до 2000 року вітчизняне суднобудування впевнено рухалося до повного розвалу, і Україні загрожувала втрата надзвичайно важливої галузі. Але тоді, в найнижчій точці падіння, вдалося знайти досить ефективні кошти протидії: були ухвалені закони «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні» і «Про спеціальну економічну зону «Миколаїв». У результаті було скасовано імпортний митний збір, ПДВ на імпорт суднового обладнання, податок на землю, встановлено полегшений режим оподаткування прибутку. І все ж ця допомога держави вітчизняним корабелам була в сотні разів менше інвестицій, зроблених іноземними державами в своє суднобудування. Цікаво, що названі закони набули чинності в той час, коли уряд України очолював Віктор Ющенко. І це забезпечило вражаючий успіх! За 5 років обсяг робіт у галузі зріс в 2,5 разу; середня заробітна платня — втричі. До бюджетів і Пенсійного фонду було перераховано 1,3 млрд. гривень — на мільярд гривень більше, так званих пільг, передбачених названими законами. Соціальне значення таких змін справді важко переоцінити. Сотні тисяч корабелів і їхніх родин, працівники сервісних галузей і цілі міста отримали перспективу розвитку. Але якщо говорити про соціально-економічну сутність заходів щодо державної підтримки суднобудування, то це зовсім не пільги! Вони лише створювали сприятливий для відродження суднобудування і його подальшого розвитку режим оподаткування, який наближав фінансово-економічні умови будівництва суден в Україні до умов ведення бізнесу зарубіжними конкурентами. Зрештою фактичні витрати на будівництво наших суден наближалися до цін світових ринків. Тільки завдяки цьому суднобудівні заводи України змогли конкурувати із зарубіжними компаніями. При цьому наші корабели не залізли в кишеню пенсіонерам, вчителям чи породіллям. Вони почали власноруч заробляти гроші. Тепер ми знову починаємо руйнування суднобудування… Так що необхідно якнайшвидше скасувати руйнівні для вітчизняного суднобудування положення закону про бюджет-2005 і доручити урядові із залученням асоціації суднобудівних підприємств «Укрсудпром» додатково вивчити фінансово-економічні особливості суднобудування, щоб поліпшити умови роботи цієї стратегічно і соціально важливої, орієнтованої на експорт галузі.
Два тижні тому відповідні пропозиції було направлено мною Президентові України. І тепер я з жахом довідався від відділу зв’язків із громадськістю Секретаріату Президента (тел. 226-20-77), що зараз розглядаються звернення, які надійшли ще на початку квітня! Тобто мій лист потрапить на обробку приблизно наприкінці червня. А гільйотина змін держбюджету примусить суднобудівні підприємства вже з початку липня розпочати масові звільнення корабелів. Тим більше можна забути про обіцяне новою владою створення нових робочих місць.
