Міністерство енергетики та вугільної промисловості України створило міжвідомчу робочу групу з питання заміщення природного газу вугіллям внутрішнього видобутку. Створити цю групу доручив урядові минулого місяця президент України Віктор Янукович.
Склад та цілі затверджено відповідним наказом Міненерговугілля від 7 червня 2013 року. Очолює групу перший заступник міністра енергетики і вугільної промисловості Ігор Попович.
Основними завданнями групи є організація роботи, проведення зустрічей і укладення необхідних угод з реалізації проектів заміщення природного газу вугіллям внутрішнього видобутку та впровадження технологій конверсії вугілля (водовугільне паливо, газифікація вугілля).
Як відомо, наприкінці 2012 року НАК «Нафтогаз України» уклав кредитну угоду з Державним банком розвитку Китаю про залучення 3,656 мільярда доларів під державні гарантії для реалізації проектів заміщення газу вугіллям. У рамках програми передбачається реалізація чотирьох інвестиційних проектів: зокрема, заплановано реалізацію проектів із будівництва заводів із газифікації бурого та кам’яного вугілля в Сєверодонецьку, Горлівці та Одесі.
Слід зауважити, що заміна природного газу вугіллям є одним із національних проектів з диверсифікації джерел енергопостачання в Україні. Більше того, експерти ставлять цей проект у ряд пріоритетних. Як відзначив у розмові з «Днем» експерт Інституту енергетичних досліджень Юрій КОРОЛЬЧУК, заміна газу вугіллям — це проект, який має бути реалізовано «в першу чергу». «В Україні фактично розвідано вже всі запаси вугілля. Його обсягу вистачить на 300—400 років, — говорить експерт. — Водночас перспективи видобутку сланцевого газу в Україні поки невідомі. Та ж ситуація з LNG-терміналом — невідомо, чи знайдуться люди, що будуть готові завантажити його роботою. Реверсні поставки також невеликі, і їх неможливо різко наростити». Тому, резюмує пан Корольчук, Україні потрібно передусім займатися тим, що вже є під рукою. А це — власний видобуток газу та традиційного і «нетрадиційного» вугілля.
Ці проекти, визнає пан Корольчук, дороговартісні, і сьогодні, на жаль, Україна не потягне їх самотужки. «І видобуток газу, і диверсифікація вугілля потребують довгострокових кредитів. А результат можна отримати не раніше, ніж за 5—10, а то й 20 років», — зазначає експерт. За найоптимістичнішими прогнозами фахівця, перші гроші від Китаю на реалізацію проекту з заміни газу на вугілля «надійдуть не раніше початку 2014 року». «Відтак, і перші результати реконструкції ми зможемо відчути вже за підсумками 2014 року, не раніше», — констатує пан Корольчук. І якщо все буде так, як планувалося, то Україна, за оцінками експерта, зможе «зекономити» від 6 до 8 мільярдів кубометрів природного газу, а це — 6—8% від цьогорічного споживання.
Найбільша небезпека вугілля це — викиди вуглекислого газу, зауважує Корольчук. «Потрібно встановлювати потужні очисні системи. І у цих «китайських» домовленостях, і це дуже важливо, на установки з очистки передбачено виділити мінімум 20% від усієї вартості контракту», — говорить експерт.
Пан Корольчук зауважує ще один важливий акцент цього проекту. Мовляв, розвивати заміну газу вугіллям можуть собі дозволити лише багаті країни. «Зазвичай цю галузь розвивають країни, у яких є квоти на викид парникових газів, або ті, які можуть собі дозволити купити ці квоти, — коментує фахівець. — Україна на разі сама продає квоти. Але ми можемо просто припинити їх продавати, якщо збільшимо кількість спаленого вугілля».
Президент міжнародної громадської організації «Київський міжнародний енергетичний клуб» («Q-Club») Олександр ТОДІЙЧУК відзначив у коментарі «Дню», що реалізація проекту з заміщення вугіллям природного газу матиме позитивний вплив не лише на поліпшення енергетичної незалежності України, але й на державний бюджет. «Це — і робочі місця, і відрахування у бюджети... Зрештою, оборот грошей відбуватиметься всередині країни», — говорить він. Але, зауважує пан Тодійчук, все це реально може мати гарний ефект лише за однієї умови — прозорості. «Я за те щоб зробити державну програму і абсолютну прозорість у цьому питанні тому, що є багато зловживань як і у вугільній, так і газовій сфері, — пояснив свою думку у розмові з «Днем» експерт. — І якщо робити усе прозоро, в інтересах держави, а не певних людей, то можна буде здійснити ці проекти добре. І ми справді отримаємо тимчасовий ефект на перехідний період, поки не почнемо видобувати власний сланцевий газ та вуглеводні з акваторії Чорного моря».
«Питання заміщення в принципі актуальне, але головне, щоб не трапилося навпаки. Коли перегинаєш палку — вона ламається», — доповнює колегу голова правління альянсу «Нова енергія України» Валерій БОРОВИК. Експерт зауважує: «Питання в тому, щоб через цю ідею не було спокус лобіювання інтересів певних олігархів, що причетні до вугільних активів». Мовляв, фактично всі вугільні активи України сьогодні розписані між групою ДТЕК і Сім’єю. Відтак тут дуже високий ризик корупційних зв’язків, читай, розмивання державних коштів.
«Якщо говорити про проекти з диверсифікації енергопостачання з позиції того, в яких найменше лобіюються інтереси олігархічних груп, то це — видобуток сланцевого газу і, можливо, трохи — реверсні поставки газу з ЄС», — говорить пан Боровик. За його словами, проекти, попри те, що на перший погляд здаються непоганими і нібито відповідають інтересам держави, насправді «грають» на користь олігархічних груп.
Натомість пан Тодійчук, на прохання «Дня» прорейтингувати проекти з диверсифікації джерел енергопостачання з позиції реальності та забезпечення державних інтересів зауважив, що на перше місце все ж таки поставив енергозбереження. «Перейшовши на європейські стандарти, ми могли б економити до 40 мільярдів кубометрів природного газу (70% від споживання у 2012 році. — Авт.)», — пояснив він. На другому місці — це диверсифікація поставок природного газу — включення української газотранспортної системи до загальноєвропейської, більш відомий у народі як реверс. І третє — це заміщення газу вугіллям. «А паралельно — розробка родовищ сланцевого газу і чорноморського басейну», — прокоментував експерт.
