Учора у Стокгольмському арбітражі розпочалися усні слухання у спорі НАК «Нафтогаз України» і російського «Газпрому» щодо контракту про транзит російського газу до Європи територією України. Як повідомила прес-служба «Нафтогазу», в українській компанії домагаються, аби тариф на транспортування російського газу територією країни формувався відповідно до європейських принципів та українських законів.
Напередодні про перспективи цього процесу на своїй сторінці у Facebook розповів комерційний директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко: «Газпрому» доведеться сплатити нам десятки мільярдів доларів компенсації (за ціну транзиту, що мала чинність раніше. — Авт.), продавати газ за набагато нижчою ціною, щороку платити на $4 мільярди більше транзиту і не перешкоджати нашій інтеграції в європейський ринок». Вітренко також виклав вимоги «Нафтогазу» до «Газпрому». «Як це й передбачено контрактом з «Газпромом», тариф на транзит має бути приведений у відповідність з європейськими правилами встановлення тарифів», — переконаний комерційний директор. На його думку, контракт має бути приведений у відповідність із застосовним (обов’язковим) законодавством. «Оскільки надання послуг із транспортування газу здійснюється територією України, є очевидним, що українське законодавство має застосовуватися, — переконаний топ-менеджер. — І жодні контракти між двома господарюючими суб’єктами, такими як «Газпром» і «Нафтогаз», не можуть мати «імунітету» від застосування законодавчих норм, адже закони мають вищу юридичну силу над контрактами».
Про шанси для України у Стокгольмському арбітражі міркував на одному з телеканалів співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич. На його думку, змінити формулу і купувати газ дешевше, навіть отримати якісь платежі ретроактивні від «Газпрому» нам легко, ніж довести всьому світові, що ми хочемо заднім числом змінити вартість транзиту. Чи «не даємо ми таким чином козирів тому ж таки «Газпромові» і його лобістам та партнерам в Євросоюзі? — запитує Марунич, — тому що, як ви розумієте, якщо підвищити в чотири рази вартість транзиту, то вона зараз буде через Україну десь під 100 доларів. Було 28, а буде 100. Виникає запитання: хто ці витрати оплачуватиме? Вони перекладатимуться на європейського споживача — і навіщо це потрібно?»
Протилежної думки президент Центру глобалістики «Стратегії ХХІ» Михайло Гончар. У коментарі «Дню» він зазначив, що Україна у Стокгольмі «безумовно, має перспективи отримати позитивне рішення арбітражу». «Щодо транзитного контракту (2009 років), то в ньому яскраво виражена асиметрія прав і обов’язків сторін, — наголошує експерт. — У ньому простежується дискримінаційний підхід «Газпрому» до «Нафтогазу». Окрім того, ми бачимо явне невиконання «Газпромом» своїх зобов’язань щодо щорічних обсягів транзиту не менш як 110 мільярдів кубометрів. Він їх ніколи не виконував. Отже, щодо транзиту, я вважаю, шанси у нас навіть вищі».
Гончар наголошує, що підвищення вартості транзиту жодним чином не може торкнутися європейських споживачів, тому що в Європі діє ринкова ціна на газ. «Газпром», на його думку, з великим задоволенням переклав би все це на кінцевих споживачів. Але в Європі «Газпром» вже не монопольний постачальник газу, а має всього лише приблизно третину ринку, де є й інші гравці. «Газпром», звичайно, може виставити вищу ціну, але в нього просто менше купуватимуть. Отже, ці додаткові $4 мільярди лише скоротять прибутковість його газового експорту. Це будуть його проблеми, і їх йому не вдасться перекласти на європейців.
