Коли в Єрусалимі був підписаний Договір про розширення масштабів авіасполучення між Ізраїлем і Україною, ніхто не сумнівався, що він сприятиме поліпшенню взаєморозуміння й між державами, й між народами, й між звичайними громадянами. Документ передбачав збільшення кількості авіарейсів між країнами (з 14 до 21 на тиждень з кожного боку) та запроваджував по одному додатковому авіаперевізнику від кожної з країн. Були також збільшені квоти спеціальних рейсів і максимальної кількості прочан у літню пору та дні святкування єврейського Нового року («Рош га-Шана»). Відкриття, відповідно до договору, регулярних авіарейсів між Вінницею та Тель-Авівом полегшувало прочанам з Ізраїлю подорож до Умані на могилу одного з духовних лідерів хасидизму — рабі Нахмана.
Але де ще у світі чиновники вміють знаходити особисту вигоду в найрутинніших, здавалося б, справах? Уже через тиждень після укладення договору авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (МАУ) повідомила, що саме вона стала тим самим третім перевізником від нашої країни. (Цю інформацію підтвердив і заступник міністра транспорту та зв’язку — голова Державіаадміністрації України Олександр Давидов, який очолював українську делегацію й підписав вищезгаданий договір.)
Навіть бувалі експерти здивувалися тій швидкості, з якою МАУ стали щасливим володарем відповідної ліцензії, — це рідкісна для України оперативність. Ізраїль за нею явно не встигав — свого вибору ця країна досі не зробила. Але яким було їхнє здивування, коли надбанням гласності стало доповнення №1 до Ліцензії на право здійснення пасажирських авіаперевезень, видане компанії МАУ. У ньому чорним по білому написано, що Державіаадміністрація, яку, нагадаємо, очолює Давидов, надала МАУ право на здійснення рейсів за маршрутом «Київ—Тель-Авів» не після підписання згаданого договору, а ще 18 лютого, тобто за п’ять днів до цієї події. Але, як відомо, ліцензія, що надає право виконувати міжнародні регулярні польоти, видається не до, а після укладення договору про повітряне сполучення між країнами.
Не можна не звернути уваги й на те, що офіційно затверджена повістка переговорів не передбачала збільшення рейсів і призначення додаткових авіаперевізників. Як свідчать документи, ініціатором цих новацій став усе той же голова української делегації Давидов.
Навіщо він це зробив, якщо добре знав, що авіаринок на цьому напрямку не зростає, а скорочується? Раніше з Києва до Тель-Авіва українські авіакомпанії «Аеросвіт» і «ДонбасАеро», а також ізраїльські «El Al» і «Arkia» щорік перевозили до 300 тисяч пасажирів. Але криза внесла корективи: 2009 року пасажироперевезення зменшилися порівняно з 2008 роком на 12%, а в січні 2010 року — на 14%. Чи виправдана в цьому випадку поява третього перевізника? І чому ним стали саме МАУ?
У авіакомпанії заявляють, що ще минулого року подали відповідну заявку. Але на право виконувати регулярні рейси за маршрутом «Київ—Тель-Авів» були й інші претенденти. Аналогічну заявку подала також компанія «Дніпроавіа». Про подібний намір говорили й у компанії «Роза вітрів» («Windrose»). Як же розподілити нові рейси? Представники Державіаадміністрації України туманно заявляли, що для визначення трьох перевізників буде створена ліцензійна комісія, яка й визначить перевізників, а також розділить між ними 21 новий рейс. Тим паче, що українське законодавство й нормативні акти, зокрема, й відомче «Положення про порядок проведення конкурсу на право експлуатації міжнародної повітряної лінії», передбачає можливість проведення відкритого конкурсу. Натомість голова Державіаадміністрації просто призначив ще одним перевізником МАУ, які чомусь йому сподобалися.
Чи йдеться тут про відкрите лобіювання інтересів однієї з авіакомпаній і створення неконкурентних умов на ринку авіаційних перевезень? Пам’ятається, схоже формулювання зустрічалося в Законі України «Про боротьбу з корупцією». Йдеться про те, що державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності; надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки та ухвалення нормативно-правових актів або рішень.
Певна річ, Давидов має свою версію того, що сталося. «У нас був один варіант — запровадити третього перевізника, але при цьому обмежити ємкість, аби уникнути дисбалансу за кількістю крісел на маршруті. Вони були готові до третього перевізника й запропонували цю схему, ми її прийняли, зберігши паритет...»
Але юристи зазначають, що голова Державіаадміністрації провів міжнародні переговори з Ізраїлем, на яких виступав від імені держави, з урахуванням інтересів конкретної авіакомпанії — МАУ. Не дивно, що конкурент — «Дніпроавіа» — відіслала відповідну скаргу до Генпрокуратури й подала позов до Окружного адміністративного суду Києва. Народний депутат Святослав Олійник відіслав до Мінтрансзв’язку, СБУ й МВС депутатські звернення, в яких вимагає втрутитися й дати правову оцінку діям Давидова. Як зауважує Олійник, «Дніпроавіа» стверджує, що безпосереднє відношення до призначення МАУ третім перевізником на лінії має Давидов. «У вищезазначених діях посадової особи — голови Державіаадміністрації Давидова, — наголошується у зверненні, — вбачається відкрите лобіювання інтересів однієї з авіакомпаній України й створення неконкурентних умов на ринку авіаційних перевезень». Виконуючий обов’язки міністра транспорту та зв’язку Василь Шевченко відреагував і заявив про намір створити спеціальну комісію, яка розгляне дії голови Державіаадміністрації й винесе ухвалу щодо законності надання МАУ права здійснювати польоти з Києва до Тель-Авіва. Керівники інших перерахованих структур поки що мовчать. Виходить, що добра, здавалося б, справа закінчилася скандалом, що завдав чергового удару по міжнародному іміджу України.
