Початок на 1-ій ШПАЛЬТІ
Криза завдала нокдауну головним експортно-орієнтованим галузям країни (хімічній та металургічній), які заробляли значну частку валюти для внутрішнього ринку. Тому уряд був змушений шукати інші варіанти. І на той момент їх у нас було три, вважає директор Національного інституту стратегічних досліджень Юрій Рубан. Перший варіант — Міжнародний валютний фонд (МВФ), другий — Європейський Союз (ЄС) і третій — Росія. Але разом з кредитами країна отримує додаткові умови (не лише грошові), вважає експерт. За словами Рубана, Росія може дати гроші, щоб залатати газові борги, але в обмін вона вимагатиме газотранспортну систему. МВФ позичив гроші, але тільки під певну програму реструктуризації. ЄС теж буде висувати умови. Вони полягатимуть у наведенні порядку в газотранспортній системі. «Це те, чим доведеться заплатити за кредити зараз, і при чому — дуже швидко», — вважає директор Національного інституту стратегічних досліджень.
Але й майбутнім поколінням доведеться платити... «А це вже мільярди на мільярди, — продовжує Рубан. — У нашому нинішньому бюджеті грошей на обслуговування такого роду позик абсолютно немає. А існують ще ж і позики НБУ, комерційних банків. Тобто насправді ми добряче сіли в боргову яму»...
Що ж до перспектив та наслідків сидіння у цій борговій ямі, то тут думки експертів розходяться. Рубан вважає, що велика частина бюджету буде спрямовуватися на обслуговування саме зовнішніх боргів, а не, наприклад, соціальні програми. Тому можливості для зростання пенсій та всього іншого будуть дуже обмежені... Натомість Бураковський стверджує, що на зовнішніх ринках Україна має тільки одну велику позику — від МВФ. Мовляв, якщо подивитися на рівень зовнішнього боргу країни, то до кризи він був невеликим і прийнятним. За великим рахунком країну не можна було навіть віднести до країн з середнім або високим рівнем заборгованості. «У даному випадку все знаходиться у надзвичайно прийнятних межах. Що було великим і залишаться великим, так це заборгованість українських корпоративних агентів (банків та підприємств)», — говорить Бураковський.
Перспективи ж вчасного повернення Україною кредиту МВФ, на думку Бураковського, залежатимуть від того, як проводитиметься майбутня економічна політика і наскільки вона буде спадковою. «Україна має всі перспективи повернути кредит МВФ. До цього часу вона жодного разу не була в суверенному дефолті, — дає свій прогноз Бураковський. — МВФ, в принципі, може піти на перемови з приводу реструктуризації кредиту. Але я б розраховував, що ми будемо сильнішими, будемо ефективними і зможемо вчасно розраховуватися за своїми зобов’язаннями. Адже саме так формується довіра до української економіки та до держави як такої».
Утім, основна біда — не кредити і не борги, а їх проїдання, вважає Рубан. «Якби ж вони не проїдалися... Якби я бачив, що зараз ці кредити у щось вкладаються, наприклад, в оновлення виробництва, у нові технології, які дадуть можливість повертати ці борги. Натомість зараз позичені кошти просто проїдаються», — стверджує експерт.
За підрахунками експертів, уже сьогодні кожен громадянин України, навіть новонароджений, винен іноземним кредиторам своєї держави близько 500 доларів. І, зважаючи на тенденцію до збільшення боргу (за прогнозами, до 30 мільярдів доларів) та зменшення кількості населення (до 40 мільйонів чоловік), кожен громадянин України згодом може бути винен 750 доларів...
Президент України Віктор Ющенко днями також висловив побоювання, що кредити Міжнародного валютного фонду принесуть більше шкоди, аніж користі — у разі відсутності реформ. Про це йдеться в заяві Головної служби інформаційної політики Секретаріату Президента з приводу отримання Україною третього траншу кредиту МВФ, опублікованій УНІАН.
В заяві зазначається, що програма з МВФ передбачає здійснення низки економічних реформ, мета яких — виправлення економічної політики та посилення здатності України протистояти кризі. «Але вже сьогодні очевидно, що ці кошти будуть використані не для підтримки економіки до моменту отримання ефекту від вжитих заходів, а для подальшого фінансування статус-кво та всілякого уникнення непопулярних рішень», — цитується позиція Президента, який того ж дня пішов у відпустку заради відпочинку в Криму...
А прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко тим часом закликає зайвий раз не драматизувати ситуацію. Як повідомила вона в ході зустрічі з вкладниками «Родовід Банку», за прогнозами уряду, зовнішній борг України до кінця року складе 36,6% від ВВП. Даний показник є некритичним, стверджує Тимошенко, посилаючись на досвід таких країн як США, Італія, Японія, Південна Корея, де зовнішній борг, за її словами, перевищує 100% від ВВП. «На сьогодні зовнішній борг України не перевищує 30%. Це означає, що запас міцності у нас дуже високий і Україна не влізла в борги, які їй не під силу», — відзначила прем’єр.
КОМЕНТАРI
Василь ЮРЧИШИН, директор економічних програм Центру ім. Разумкова:
— До того часу новому поколінню потрібно дожити, а в нинішніх економічних умовах, які формуються, є багато небезпечніших для майбутнього покоління питань: яка динаміка чисельності населення України, зменшення тривалості життя, зростання еміграції та інші проблемні питання, які пов’язані з соціальною сферою. Вони є небезпечнішіми для прийдешніх поколінь, аніж питання: взяли ми кредит чи ні... Державний борг, не зважаючи на взяті кредити, знаходиться набагато нижче критичної межі.
Нічого немає поганого в тому, що країна отримує фінансові ресурси від інших країн чи від інших інститутів на фінансово привабливих умовах. Бо кредити МВФ відносно дешеві та зазвичай довготривалі. Якщо економіка зростає, то вартість кредиту зменшується. Тому, якщо ці кошти вкладаються в розвиток, то можна тільки вітати такі кроки.
Але, на жаль, ми бачимо, що далеко не завжди кошти використовуються так, як хотілося б. Кошти отримуються, а позитивних змін в структурі економіки, в структурі доходів, у заробітних платах вкрай мало або вони відбуваються дуже повільно.
Валерій ГЕЄЦЬ, директор Інституту економіки та прогнозування Національної академії наук України:
— Потрібно дивитися на борги, які має уряд та країна загалом (враховуючи позики корпоративного та банківського сектору). Якщо брати борги корпоративні та банківські, то вони дійсно великі. Але нинішній рівень державного боргу не дає підстав говорити, що майбутнє населення країни заганяється у боргову яму. Сьогодні державний борг більше 10% — це не багато. За нашими підрахунками, величина державного боргу може рухатися до рівня 30—35% ВВП. Ні в якому разі державні позики не повинні становити 50—60% ВВП (такий показник справедливий для розвиненіших країн). Наша ж економіка здатна обслуговувати державні борги максимум на рівні 30—35%.
Існує ризик, що корпоративні борги трансформуються у державні. Це можливо, якщо приватні банки, отримавши грошові ресурси від НБУ, виводитимуть їх на валютний ринок, купуватимуть валюту і віддаватимуть свої борги, а цю валюту буде позичати держава (і при цьому банки не повертатимуть кошти НБУ). При такому сценарії ризик трансформації корпоративних боргів у державні існує. Тому, за використанням коштів, наданих банкам у межах рефінансування, обов’язково повинен бути надзвичайно жорсткий контроль. Крім того, банки, які отримують рефінансування, повинні бути здатні повернути НБУ ці ресурси.
Володимир СТУС, керівник групи аналітики та прогнозування Центру стратегічних ініціатив:
— На мій погляд, ситуація з кредитами є неоднозначною та суперечливою... Але проблем з виплатою боргу МВФ я не бачу. Адже в недалекому майбутньому відбудеться відмова від долара як світової резервної валюти з різким знеціненням останнього. Ми ж, вимірюючи щось у доларах, звикли вважати його стабільним. Час уже відмовлятися від такої практики. Борг же виражений у доларах, і особливих проблем у його обслуговуванні я не бачу...
Наприклад, у Польщі чи Угорщині зовнішній борг більший і в абсолютних цифрах, і відносно частки ВВП, і в розрахунку на одного громадянина. Цей борг вищий і в розвинутих країнах. Ті ж США чи Велика Британія мають вищі борги, аніж Україна. І ніхто там з цього великої паніки не робить.
Тут основне — майбутній обвал долара. Як кажуть, не було б щастя, так нещастя допомогло.
ДО РЕЧI
Сукупний зовнішній борг Російської Федерації в другому кварталі, як повідомляється в інформаційних матеріалах Банку Росії, зріс на 24,3 мільярда доларів — до 475,1 мільярда. Державний борг збільшився лише на 100 мільйонів доларів — до 27,7 мільярда, з яких 4,4 мільярда доларів — борги колишнього СРСР. Тобто, на одного громадянина РФ припадає 200 доларів боргу. А зовнішній борг Республіки Польща станом на 2009 рік, за оцінками польських аналітиків, наближається до позначки у 190 мільярдів євро, що у розрахунку на одного мешканця — 4,871 тисячі євро.
