Департамент автотранспорту Мінінфраструктури вже три роки наполегливо працює над законопроектом про таксі. А результату катма. Щоправда, у квітні чиновники презентували якийсь кулуарно розроблений законопроект. Вердикт громадськості — його створено не на користь пасажирів і таксистів.
Як зазначає співголова громадської організації «Таксі столиці» Денис Садоха, цей документ лобіював інтереси тіньових посередників і «кришувальників», а тому викликав обурення перевізників. Вони навіть пригрозили всеукраїнським страйком. І потім були обіцянки, про які, як завжди в нас, незабаром забули. За даними ГО «Таксі столиці», розробка законопроекту і далі ведеться кулуарно і спрямована на те, аби зробити основним гравцем на ринку таксі тіньових посередників, що ховаються під вивіскою інформаційно-диспетчерських служб (ІДС). Положення законопроекту, переконує Садоха, дають таким структурам змогу, як мовиться, на пні скупити всі дозволи на право перевезення на таксі. Водіям же залишається брати в ІДС такі дозволи в оренду, а, окрім того, платити за послуги диспетчерів. Вони, до речі, «коштують» чимало: від 10 до 20% замовлення. Садоха повідомляє, що в Україні на ринку таксі працює близько 900 ІДС, а в Києві їх 300—350. За його словами, вони вже стали неформальними регулювальниками ринку, віднімаючи заробітки у водіїв і гроші пасажирів. Загалом таксистів у країні близько 200 тисяч, але таксометри й офіційні ліцензії мають приблизно 5 тисяч.
Що ж придумали у «Таксі столиці», аби очистити ринок від посередників? Садоха розповідає і показує відеофільм про перший в Україні соціальний проект під назвою «Треба їхати? — Відвезу», який вже два тижні як працює в Києві. По суті, це інтернет-портал, що складається з двох частин. У «Треба їхати?» за допомогою комп’ютерів чи смартфонів реєструються водії, які мають можливість і бажання попрацювати у вільний час, а то й дорогою додому чи на роботу на ринку таксі. Окрім даних про себе і свою машину, вони при кожному виїзді на лінію повідомляють конкретний час, який можуть присвятити цій роботі, і місце, в якому перебувають.
Потенційні пасажири так само заходять на другу частину проекту — «Довезу» і повідомляють, звідки й куди хочуть їхати, вибирають з наявних пропозицій марку машини, можуть ознайомитися з відгуками інших пасажирів про водія (що підвищує безпеку) і домовляються з ним про ціну. Посередника і диспетчера в цій інтернет-схемі немає. У результаті і заробіток таксиста зростає, і оплата його послуг знижується. Ціна проїзду стає оптимальною, оскільки пасажир і водій домовляються одне з одним без посередників і встановлюваних ними комісій.
«День» поцікавився у авторів ідеї, якими можуть бути їхні майбутні відносини з податковою службою, яка обов’язково поцікавиться заробітками водіїв, що реєструються на їхньому сервісі. «У Податковому кодексі чітко записано, що будь-яка фізична особа повинна подавати звіт про свої доходи, — сказав Садоха. — І це вже особиста справа і відповідальність кожного, виконувати цю вимогу чи ні. Ми надаємо лише інформаційні послуги — можливість обміну інформацією між пасажиром і водієм. Це лише інструмент. Що ж до наших доходів від цього проекту, то їх практично немає. Він підтримуватиметься лише за рахунок реклами, за рахунок розміщення банерів».
Голова «Таксі столиці» звинувачує інформаційно-диспетчерські служби у тому, що вони монополізували ринок таксі, але переконаний, що сервіси «Треба їхати? — Відвезу» настільки привабливі і для водіїв, і для пасажирів, що незабаром витіснять ІДС із ринку.
«Таке враження, що ви клин клином вибиваєте», —припустив «День», звертаючись до голови «Таксі столиці». Садоха згоден: «Основна мета нашого проекту — удар по інформаційно-диспетчерських службах. Ми хочемо показати державі і чиновникам, що реформа ринку таксі необхідна. І це все, що ми змогли придумати, аби вивести з ринку нелегальних посередників».
КОМЕНТАРІ
Олександр, таксист:
— На перший погляд, справа гарна. Але, якщо вдуматися, то їй не бувати. Ось я, наприклад, користуюся послугами інформаційно-диспетчерської служби. Якщо я при цьому почну підбирати собі пасажирів ще й по інтернету, то мені не минути лиха. Мене обов’язково вирахують. І які будуть наслідки, я не знаю. Знаю точно, що мені буде непереливки.
Але є й інший варіант: піти з ІДС. Але як мені тоді працювати? Можна стати приватним підприємцем, купити ліцензію. Але в цьому разі потрібно ще й машину дообладнувати касовим апаратом. І все це витрати. А так, якщо мене зупиняють і перевіряють, то що з мене візьмеш, я кажу: звертайтеся на фірму. А без ліцензії не поїздиш. Це так здається, що за нами ніхто не стежить. Контроль є.
Андрій, таксист:
— Такі служби в Інтернеті начебто вже існують. Щоправда, там немає рекомендованої ціни і за послуги з пошуку клієнта потрібно платити відсотків 10. А якщо платити не треба, то це, звичайно, для нас вигідніше. І пасажирові можна поступитися, постійні клієнти з’являться. Мені здається, що таке починання могло би бути вдалим. Охочі знайдуться. Але я особисто на нього не підпишуся, бо не люблю інтернет.
