Сьогодні у науковому світі та в реальному виробництві активно розвивається і впроваджується новий напрямок досліджень — біосоціальна економіка. В Україні теж почали ним займатися. Що це таке та в чому її ключова вигода — в інтерв’ю «Дню» розповів доктор економічних наук, директор навчально-наукового Інституту бізнесу Національного університету біоресурсів і природокористування України (НУБіПУ) Анатолій ДІБРОВА:
— В 1992 році в Ріо-Де-Женейро відбулася міжнародна конференція за участю 150 країн-членів ООН з питань навколишнього середовища і сталого розвитку. Головне питання, яке було задекларовано на ній — перехід людства до сталого розвитку під гаслом «залишимо нашим нащадкам не менше, ніж ми отримали в спадок». Питання постало руба, бо зараз людство споживає в 1,5 рази більше продукції, аніж здатний забезпечити наявний природній ресурс. Якщо такі темпи збережуться, то в 2050 році може настати глобальне виснаження природних ресурсів. Це стосується, в першу чергу, енергетичних, сировинних та продовольчих запасів нашої планети.
Іншими словами, сьогодні відбувається глобальний нераціональний перерозподіл природних ресурсів. Його чітко видно, якщо проаналізувати споживання ресурсів різними шарами населення. Так, з відкритих даних випливає, що в 2005 році найбагатші люди нашої планети (20% всього населення) споживали 76,6% всіх вироблених товарів та послуг, тоді як ті ж 20% бідного населення — лише 1,5%. В Україні ця статистика виглядає трохи інакше: найбагатших громадян (5%) володіють 65% усього національного надбання, бідних (60%) — 5%, а середній клас (35%) — тільки 30%. Тож
Є очевидним глобальний дисбаланс, який руйнує екологію і негативно пливає на соціальні процеси в різних країнах.
Загрозу такого розвитку подій вчені розуміли раніше. Саме тому з середини 80-х років минулого століття вони почали шукати шляхи вирішення такої ситуації. Так народилась концепція сталого розвитку людства, яка ѓрунтується на збалансованому розвитку трьох основних сфер діяльності: економічній, соціальний і екологічний. Як елемент рівноваги всіх її складових сьогодні якраз і розглядається біосоціальна економіка, покликана забезпечити достатньо високий рівень життя і зберегти екологічний баланс на планеті.
Біотехнології почали розвиватися в 70-ті роки і, як водиться, з метою збільшення прибутків за рахунок розширення існуючих ринків. Почалося все з «прочитання» структури ДНК, що дозволило вченим заміщувати у рослинах окремі гени і створювати ГМО. З того часу біотехнології розвиваються шаленими темпами і застосовуються в різних галузях економіки, бо дозволяють здешевити виробничі процеси і, паралельно, вирішувати питання продовольчої безпеки у світі за умов кліматичних змін в тій чи іншій країні.
Зараз найбільші трансформації в біоекономіці відбуваються в агросекторі, енергетичному секторі та медицині. Це три кита, на яких триматиметься спокійне майбутнє всього людства.
— Очолюваний вами інститут одним із перших вирішив з нового навчального року запровадити для свої студентів спеціальний курс з біосоціальної економіки. Навіщо ви це робите? І чому вважаєте, що на це буде попит?
— З 1 вересня 2013 року на базі Інституту бізнесу запроваджуємо для студентів бакалаврату з економічних спеціальностей (економісти, фінансисти, менеджери) пілотний проект з спецкурсу по біосоціальній економіці. Навіщо? Біосоціальна економіка — це те, чим сьогодні живе і дихає весь прогресивний світ і куди рухаються глобальні ринки.
Якщо він буде успішним, то вже з наступного року в магістратурі студенти зможуть обрати собі певний напрям «зеленої» спеціалізації і взятися за написання магістерських, а в подальшому — дисертаційних робіт. Крім того, ця тематика для ВУЗу і самих студентів цікава ще й тим, що започатковані в ній наукові роботи і пілотні проекти можуть претендувати на міжнародні гранди, стипендії, програми обміну з закордонними вищими навчальними закладами. Біосоціальна економіка — це перспектива, якою Україні потрібно однозначно користуватися сьогодні, бо завтра вона рухатиме світом.
Крім того, якщо сьогодні на державному ріні не запровадити таку дисципліну у ВНЗ, а згодом і підготовку таких спеціалістів, то рано чи пізно країна зіткнеться з дефіцитом фахівців саме цього напрямку. У світі це розуміють, тому активно готують таких спеціалістів.
Чому це важливо?. Попит на них вже з’являється на ринку. Але відчутній дефіцит буде зростати в арифметичній прогресії до того, як швидко українські компанії будуть переймати міжнародні стандарти праці та підходи в будівництві та управлінні компанією. Як правило, сьогодні іноземних біосоціальних спеціалістів в свій штат залучають міжнародні підприємства і організації. Але ж в Україні відбувається бум в розвитку агросектору, який у світі сьогодні виступає одним із найбільших споживачів фахівців такого рангу. Українські агрохолдинги, наприклад, активно запроваджують у себе систему виробництва біогазу та переробки біомаси, яка у вигляді відходів залишається в процесі виробництва. А це все — елемент ефективного управління і ведення бізнесу.
Такі фахівці допоможуть поліпшити діючу систему законодавства. Простий приклад — невідповідне трактування в системі законодавства поняття «біоенергетика» довгий час стримує розвиток цього напрямку в Україні і інтеграцію в енергетичний простір з іншими країнами. Здавалося, ну і що з цього. Біоенергетика — це дієвий спосіб посилення конкурентоспроможності української продукції на світових ринках. Виробництво того ж біогазу аграрними компаніями дозволяє економити не лише витрати на споживання енергії та тепла, але й може бути додатковим джерелом доходу для компаній. А сьогодні реалізувати цей сценарій українські підприємства (навіть, найбільші і орієнтовані на Європу), не можуть.
Фахівці, ознайомлені з основами біосоціальної економіки, будуть здатні допомогти позбутися всіх цих бар’єрів. І головне завдання такого спеціаліста на виробництві — прорахувати оптимальну структуру і оцінити наслідки від використання тієї чи іншої біосоціальної моделі управління для конкретного виду бізнесу.
— Чому саме ваш навчальний заклад взявся за таку справу?
— Біосоціальна економіка — надзвичайно комплексна дисципліна, що потребує тісної співпраці між фахівцями природничих, екологічних і економічних спеціальностей, а також відповідних матеріально-технічних потужностей. Наш університет значний період працює в заданому напрямку та володіє для цього відповідним потенціалом. В минулому році в інституті бізнесу створено проблемну наукову лабораторію біосоціальної економіки та управління природокористуванням, яка обладнана відповідним сучасним комп’ютерним і ліцензійним програмним забезпеченням; ми маємо власні наукові впровадження та дослідження у поєднанні з міжнародним досвідом, що дозволяють готувати власний навчально-методичний продукт. Високий кваліфікаційний рівень викладачів, їхня міжнародна співпраця з колегами в науково-дослідницьких проектах та стажування за кордоном, а також взаємодія адміністрації інституту з безпосередніми роботодавцями роблять підготовку таких фахівців перспективною на ринку праці. Крім того, наш вуз єдиний в державі успішно проходить міжнародну акредитацію за освітніми і дослідницькими стандартами США, що дозволить готувати якісний англомовний «професійний продукт» на міжнародному ринку праці, а простіше кажучи легалізує наших фахівців у всьому світі.
Кульмінацією утвердження біосоціальної економіки для широкого загалу, і в першу чергу для студентів, що визначатимуться з майбутньою спеціалізацією, повинна стати потужна міжнародна наукова конференція за участю вчених із провідних університетів США, країн ЄС, Росії та Японії, що відбудеться на базі НУБіПУ з 4 по 8 листопада 2013 року.
— Як допомагає держава?
— У країнах-лідерах запровадження цього напрямку (Англії, США, Австралії, Франції, Голландії, Німеччині) держава стимулює через систему пільг і дотацій. Наприклад, частково фінансує підготовку такого фахівця в магістратурі. Але, загалом, основне підтримуюче навантаження лягає на міжнародні фонди, систему грандів тощо. Нам же потрібно зберігати і стимулювати існуюче сприятливе середовище, що почало формуватися для розвитку біосоціальної економіки на рівні наукових досліджень і підготовки фахівців.
