Верховний представник Євросоюзу з питань зовнішньої політики та політики безпеки Кетрін Ештон після зустрічей у охопленому протестами Києві з Президентом України Віктором Януковичем переконалася, що перед нашою країною нині справді стоять серйозні проблеми. «Із моєї точки зору, ці виклики, а вони — реальні, можуть бути вирішені підтримкою не тільки з боку інституцій Європейського Союзу, — сказала минулого четверга Ештон, — а й також демонстрацією того, що в нього (Януковича. — Авт.) є серйозний економічний план для підписання Угоди про асоціацію. Це також допоможе залучити необхідні інвестиції...»
Того ж дня в Києві науковці, підприємці та політики також говорили про вплив створення зони вільної торгівлі з ЄС на економіку нашої країни. Відповідну розробку презентував Міжнародний центр перспективних досліджень. Відкриваючи відповідну дискусію, заступник голови наглядової ради МЦПД, екс-прем’єр-міністр України Юрій Єхануров зазначив: «Сьогодні основні пристрасті вирують на вулиці, тому ані влада, ані громадянське суспільство не здатні зосередитися на питанні, яке є стратегічним для подальшого розвитку держави». «За таких умов, — вважає Єхануров, — саме інтелектуали з бізнес-середовища мають взяти на себе основний тягар відповідальності за розробку дорожньої карти модернізації української економіки в умовах створення зони вільної торгівлі з ЕС».
♦ Екс-прем’єр впевнений, що політичну кризу буде подолано мирним шляхом, проте, за його словами, «на виході (з неї. — Авт.) на країну чатуватиме криза економічна, яку неможливо подолати переговорами та компромісами». «Для цього, — погоджується Єхануров з Ештон, — потрібен чіткий план дій, у яких напрямам проведення реформ належить чільне місце». Однак один із керівників МЦПД посилається також на думку свого знайомого з Майдану. Той зазначив, що сьогодні на Майдані велика кількість пристойних людей, які приїхали до столиці на пристойних автомобілях. «Якщо вони не досягнуть згоди з владою, — переповідає Єхануров, — то на Майдан вийдуть інші люди, які вимагатимуть експропріації експропріаторів». У зв’язку з цим він закликає «розширити коло людей, які чують одне одного... бо лише ми разом зможемо навчити громадянське суспільство бути раціональним і прагматичним». «І лише тоді ми зможемо провести кардинальне переозброєння (перезавантаження? — Авт.) влади», — вказує Єхануров.
Презентуючи дослідження, директор МЦПД Володимир Панченко зазначив, що на сьогодні Україна зафіксована як постачальник сировини, а Європа — як технологічний постачальник до нашої країни. А завдяки цьому, як вважає Панченко, в нас є великі можливості, оскільки ЄС не конкурує з нашими товарами, які ми вже експортуємо, й не конкуруватиме в зоні вільної торгівлі. Високотехнологічний експорт із Європи також зафіксовано, й нам знадобиться не менш ніж десять років, щоб почати змінювати його структуру.
♦ Аналізуючи порівняльні переваги України у торгівлі з країнами ЄС, Панченко виділив сільське господарство. Незважаючи на існування квот для постачання в Європу пшениці м’яких сортів, очікуване зростання експорту, за його словами, становить 2,5 мільйона тонн, а по кукурудзі — 300 тисяч тонн (відповідно, 40% і 25%). При цьому високе експортне мито на насіння соняшника постійно скорочуватиметься, й це даватиме зростання щороку на шість тисяч тонн і приноситиме виробникам, також щороку, 270 мільйонів гривень. Суттєво зростатиме й експорт харчової продукції з України до ЄС, хоча збільшуватиметься й імпорт, а також інвестиції в галузь.
Панченко наголошує, що легка промисловість — мабуть, єдина галузь, яка ефективно працювала з урядом у процесі підготовки Угоди, чим забезпечила собі хороші перспективи. Як це дослідження, так і очікування підприємців показують, що експорт та інвестиції в цю галузь істотно зростуть, а імпорт впаде. У хімічній промисловості, однак, на думку дослідника, буде дуже сумна ситуація, хоча, з точки зору інвестицій, позначиться зміна структури галузі: старі підприємства відмиратимуть, а ті, яким є сенс модернізуватися, це робитимуть. Однак за рахунок інвестицій створюватимуться й нові підприємства. Саме вони й забезпечуватимуть зростання. Очікування в хіміків, зі слів Панченка, тривожні. На їхню думку, експорт падатиме, імпорт зростатиме, а інвестицій не очікують. Експерт вважає, що в цьому винні власники, які не вкладали інвестицій у свої підприємства, викачуючи з них усе можливе й не розвиваючи технологічно, — такий отримали й наслідок, а разом з ними — й уся країна.
За словами Панченка, дуже складна ситуація в машинобудуванні. Тут можливе суттєве зростання імпорту. «Якби в нас було б одне тільки машинобудування, — говорить експерт, — то можна було б навіть говорити про негативний торговий баланс». У той же час він вважає таку ситуацію «знаком технологічного оновлення. В країну прийдуть фантастичні інвестиції, й вони вимагають фантастичного ввезення технологічного обладнання. Не краща ситуація й із легковиками. Незважаючи на те, що ставки ввізного мита зменшуватимуться дуже повільно, а в тому разі, коли імпорт авто перевищуватиме 45 тисяч, відразу застосовуватиметься найвища ставка, це, вважають дослідники, не допоможе складальним виробництвам в Україні зберегти свій бізнес. Автовиробники вимагали встановити мито на рівні 25%, але маємо лише 10%. «І це — та ставка, яка не дозволяє розвиватися автобудуванню шляхом від складального виробництва», — говорить Панченко. Він вважає, що тут потрібен інший підхід, і не впевнений, що час, який залишається до ратифікації Угоди, якщо її підпишуть, можна буде використати для того, щоб Україна могла за прикладом Словаччини та інших нових членів ЄС розвиватися через складальні виробництва.
♦ «Вплив Угоди про ЗВТ на держбюджет України, треба чесно визнати, — зазначає Панченко, — призведе до певних втрат, якщо в нас країна перетворилася на імпортозалежну (50% продукції збирається на імпорті), але ці втрати можуть бути нівельовані зростанням економіки — 2,1% у короткостроковій перспективі й 2,39% — у середньостроковій. Та протягом п’яти років, як вважають дослідники, завдяки імпорту обладнання в структурі експорту відбудуться відчутні позитивні зміни. І тут виникає запитання, навіщо старій Європі витрачатися й допомагати, вирощувати собі конкурентів? Як пояснює Панченко, «для того й створюються Силіконові долини та альянси, подібні до Європейського, щоб давати вільно робити бізнес у цьому альянсі. Саме це й дає можливість усьому блоку нарощувати конкурентоспроможність у світі».
Старший дослідник Центру вивчення політики ЄС (Брюссель, Бельгія) Майкл Емерсон, якого фахівці вважають «батьком» Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, назвав темою свого виступу на конференції «Від Вільнюса до Євромайдану: що далі?». Україна, згідно з Угодою про асоціацію, мала б взяти на себе 400 зобов’язань, щоб відповідати нормам європейського законодавства, говорить дослідник. «Я називаю їх джунглями, — продовжує він і перекидає місток до дебатів, у яких бере участь, та чи не найголовнішої їхньої складової, що обертається навколо витрат України після підписання ЗВТ з Євросоюзом, — уряд (України. — Авт.) вказує цифри від 160 до 20 мільярдів євро, а останнім часом — до 10 мільярдів». Емерсон не без гумору називає цей цифровий рядок «процесом дорослішання», але не відкидає необхідності аналізу проблеми. Професор зазначає, що «візове послаблення вже дозріло навіть із поточним режимом». «Базовою логікою для демократії» буде виконання усіх 400 умов Асоціації. Однак, на його думку, «переламною точкою» щодо перспектив членства України в ЄС буде «прозорий і чистий уряд, який користуватиметься довірою».
♦ Повертаючись до фінансування України, Емерсон сказав, що ЄС може виділити Україні допомогу «в розмірі до одного мільярда». Однак при цьому він наголосив, що ЄС може також взяти участь у кредитуванні України спільно з Міжнародним валютним фондом у співвідношенні 50:50. Учора на конференції в Берліні я обговорював таку можливість із міністром фінансів Німеччини, і він сказав «так», розповів економіст із світовим ім’ям.
«Я не згодний з тими, — заявив президент компанії Grant Thoronton, колишній перший заступник голови МЗС України та держсекретар із питань євроінтеграції в 2003 — 2004 роках Олександр Чалий, — хто вважає підписання Асоціації та ЗВТ з ЄС «ще існуючим шансом». Це — єдиний шанс для модернізації України в історичній перспективі. Альтернативи йому немає. Європа тисячу років була джерелом модернізації як з точки зору технологій, так і з точки зору фінансів». Однак він зазначає, що кінцевий текст відповідної Угоди йому не подобається. Він нагадав про дискусію, яка в нього була ще 2006 року з паном Емерсоном. Тоді Чалий наполягав на швейцарському, секторальному, підході до Асоціації, «бо ми — слабка економіка й мали б самі обирати ритм, темп, галузі». Але Емерсон, за словами екс-держсекретаря, обрав для України норвезький варіант. Чалий тоді виступав і проти поглибленої та всеосяжної ЗВТ, «оскільки ми дуже слабкі, а переговірники навіть не відчувають, про що вони говорять. А він нав’язав глибоку й поглиблену».
«І ще 2006 року, — продовжує Чалий, — я сказав: треба терміново розпочинати консультації з Росією. Ми тоді вже пережили її істерику щодо ВТО. Як тільки підійдемо до підписання Угоди (про Асоціацію. — Авт.) у нас з Росією будуть великі проблеми. Давайте почнемо діалог». «Але ЄС зробив усе навпаки, — говорить дипломат. — Та це не означає, що я не сприймаю цей парафований Україною текст. Він парафований під великим тиском Президента України й тодішнього першого віце-прем’єра Клюєва. Переговірники були проти парафування цього тексту».
♦ Українські керівники допустилися того, що зазвичай не може застосовуватися в дипломатії, розповідає Чалий, «вони публічно, перед ЄС, сказали переговірникам: закінчуйте переговори так, як є, тобто «зливайте» те, що ми досягли. У ЄС чули цю вказівку, цю директиву, й мені тепер дуже сумно, коли кажуть, що вона погана». Але він закликає владу України не ставити зараз питання щодо нових переговорів із тексту Угоди. Він вважає необхідним зосередитися на тому, як її імплементувати у внутрішньому плані, а також неконфліктно у наших відносинах з Росією та країнами Митного союзу. Чалий вважає, що в України є досить часу, щоб підправити текст Угоди як під час підготовки документів щодо її імплементації та ратифікації в парламенті, на що може піти три-чотири роки.
На ці заклики тут-таки відреагував науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко. Він не без гіркоти пошуткував, що зараз, виходить, ключі до Асоціації України з ЄС — у Путіна, і їх треба викупити. Якою буде ціна? А може, ці ключі все ж в Києві, на Майдані? Про відповіді на ці запитання ми дізнаємося (а може, й не дізнаємося) вже наступного тижня, після чергового візиту Президента Януковича до Москви.
