Антикорупційного прокурора і загалом підпорядковане йому відомство мають створити до жовтня 2015 року. Це стало можливим завдяки ухваленню парламентом законопроекту №2667 «Про прокуратуру» (щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень)». Голосування було не простим. Адже, як уже писав «День» («Конкурс чи призначення? Від 17 червня 2015 року), на кону стояло питання буде чи ні в Україні політично самостійний антикорупційний прокурор, який представлятиме всі справи Національного антикорупційного бюро в суді, а також даватиме дозвіл слідчим бюро стосовно яких підозрюваних можна застосовувати різні заходи («послушку», арешт майна тощо). З одного боку протистояння — українські громадські активісти та міжнародні кредитори України (МВФ, СБ), які наполягають на максимальній самостійності цього органу. З іншого — Адміністрація Президента, яка хотіла б зберегти закладений в законопроекті механізм впливу на призначення цього прокурора. Оскільки голови Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) обрали на прозорому конкурсі, цілком зрозуміло, чому почалася боротьба за «свого» антикорупційного генпрокурора.
Чи врахували в законопроект всі «запобіжники» політичної залежності антикорупційного прокурора? Про це та інше «День» запитав голову правління Центру протидії корупції Віталія ШАБУНІНА:
— З’явився шанс на те, що незалежний прокурор все таки буде. Трохи історії: спочатку антикорупційну генпрокуратуру планували створити в структурі Генпрокуратури у вигляді окремого підрозділу. Коли Президент зрозумів, що втрачає контроль над НАБУ, то зробив спробу взяти під контроль процедуру його призначення. Яким чином? В змінах до закону «Про прокуратуру» записали, що комісія з відбору кандидатів на голову антикорупційної прокуратури формується так: по п’ять осіб від парламенту і Генпрокурора. І це при тому, що останні два Генпрокурори Порошенка завалили розслідування по ТОП-корупціонерах! Оскільки генпрокурор — людина Президента, а п’яти представників Ради мінімум один буде від БПП, то був істотний ризик перетворити конкурс на призначення. В сесійній залі вдалося відвоювати кілька важливих норм, які додають оптимізму. Зокрема, сім членів конкурсної комісії призначатимуться парламентом і чотири — генпрокурором. Відстояли й право антикорупційного генпрокурора підписувати призначення особового складу свого відомства (але за погодженням із Генпрокурором). Не вдалося вписати пункт, щоб конкурсна комісія з обрання антикорупційного прокурора пропонувала генпрокурору на затвердження одну кандидатуру. В проголосованих змінах комісія може подавати «кандидатури». Це ризик. Виходячи з проголосованих змін і за умов уваги преси, шанси отримати незалежного антикорупційного прокурора 50% на 50%. Очевидно, що сам конкурс на обрання керівника спецпрокуратури буде ще тим боєм. Але ми це вже проходили з обранням директора Антикорупційного бюро, тож добре розуміємо, що і як треба робити.
