Як ви вважаєте, яких заходів має вживати країна, експорт котрої за сім місяців скоротився на 18,7% і досяг непристойно низького рівня — всього $6,3 млрд.?
В Україні, а йдеться саме про нашу країну, на це запитання відповіли більш ніж дивно. З одного боку, Нацбанк заради збереження до президентських виборів курсу гривні в рамках проголошеного коридора вилучив з обігу частину гривень і оголосив про запровадження мораторію на отримання від нього комерційними банками кредитів у будь-якій формі. Як наслідок, вартість одноденних кредитів на міжбанківському ринку зросла до 150-160% річних, а курс гривні підвищився. Ці чинники грають на підвищення ціни експортерами, що, звісно, може зменшити й без того мізерні наші валютні надходження.
З іншого боку, парламент з подавання Президента 10 вересня ухвалив Закон України «Про встановлення вивізного (експортного) мита на насіння олійних культур», що передбачає запровадження вивізного мита на насіння соняшника в розмірі 23% (до речі, закон має бути підписано Президентом протягом 10 днів, але вчора інформації щодо підписання або вето ще не було). Звісно, це не 30%, як це було встановлено попереднім варіантом закону, на який Президент наклав вето, але навіть мінімальне мито на експорт за нашої ситуації виглядає більш ніж дивно.
Запровадження 23%-го мита на експорт насіння соняшнику призведе до «значного» зниження експорту цієї культури, визнає заступник міністра АПК із зовнішньоекономічних питань Віктор Привалов. «Безумовно, експорт насіння значно впаде. Але тепер соняшник перероблятиметься на вітчизняних, а не на зарубіжних, підприємствах», — сказав він. При цьому заступник міністра висловив надію, повідомляє Інтерфакс-Україна, що при зменшенні експортного постачання Україні вдасться не втратити зовнішні ринки, а закупівельна ціна на соняшник на внутрішньому ринку залишиться на рівні $180 за тонну. В.Привалов упевнений, що українські олійно-екстракційні підприємства «зможуть знайти» необхідні грошові кошти для закупівлі 2 млн. тонн соняшнику, що, приблизно, мають бути переробленими українськими заводами. Він також чомусь вважає, що запровадження мита на експорт насіння стимулюватиме експорт рослинної олії. «Знизиться експорт нашого насіння, а відтак зменшиться виробництво олії на світовому ринку. Ми сподіваємося, що українська олія закриє цю потребу», — переконаний заступник міністра.
Проста думка: якщо імпортери українського соняшнику не отримають насіння від нас, то вони не закриють заводи, а куплять його в інших країнах, — нашими чиновниками не обговорюється. Тим часом в Аргентині цього року рекордний урожай соняшнику, що вже призвело до зниження його ціни з $220 у січні до $140 у березні (нагадаємо, що ціна нашого насіння, що планується на внутрішньому ринку, $180); так що наше керівництво, фактично, допомогло аргентинським експортерам соняшнику — вони знову можуть підвищити ціну на свою продукцію.
У принципі, говорити про помилки нашої «соняшникової» політики можна багато. Та нагадаємо, що схожу ситуацію ми вже мали на початку 90-х, коли таким же чином боролися з вивезенням (тобто експортом) наших телевізорів. У результаті — наші підприємства втратили ринки сусідніх країн та спочили вічним сном, і навіть чергові пільги для «вітчизняного виробника» разом з митом для імпортерів уже не можуть повернути український телевізор хоча б на український ринок.
ДО РЕЧІ
В українській економіці дуже складно щось виробляти, зазначає радник з макроекономічних питань Гарвардського інституту міжнародного розвитку Девід Снелбекер в інтерв'ю «Бізнесу»: «Я маю на увазі виробництво, здатне створювати додаткову вартість. Виробництво заради виробництва просто не потрібне. Але за існуючої економічної системи дуже зручно й легко бути... просто кажучи паразитом, який не створює додаткової вартості, а проїдає вартість, створену іншими... Крім підприємств, які ...паразитують за чужий рахунок, є різного роду бюрократи на кшталт пожежної інспекції, податкової адміністрації тощо, що беруть хабарі і також годуються за рахунок нормально працюючих підприємств. Ті, хто явно працює в збиток, такого натиску не відчувають. Ось і виходить, що в Україні мати капітал невигідно — від нього відразу ж спробують відітнути «свою частку» паразити, й частка ця інколи може складати весь шматок».
За даними дослідження The Global Competitiveness Report 1999, що проводиться за участю Гарвардського інституту міжнародного розвитку й надруковано в газеті «Бізнес», серед 59 країн світу Україна посідає 57-е місце з державної економічної політики, 59-е — за податковою системою й 59-е — за рівнем державної бюрократії.
