Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Україна — плацдарм для лоукост-виробництв

Експерт: «Дешева робоча сила — це не предмет гордості, але в нинішніх економічних обставинах це — конкурентна перевага»
25 листопада, 2015 - 11:01

Ключове питання в розвитку промислового сектору полягає у визначенні ролі держави. Таку думку висловили експерти під час конференції «Нова промислова політика України: плацдарм для світових виробництв чи реіндустріалізація Донбасу?»

«До промисловості треба ставитись як до одного з інструментів економічної політики. Ігнорування цього сектору призвело до того, що в Україні рентабельність переробної промисловості, яка забезпечує найбільшу додану вартість, в 5-10 разів нижча, ніж у видобувній промисловості. Багато в чому це пов’язано із тим, що ми увійшли в глобальний світ, ціни на сировинні товари виросли, а наша технологічна база залишилась низькою. Це не дозволяє нам далі рухатись», — зазначив директор Інституту економіки і прогнозування НАН України Валерій Геєць.

Промислова політика, на його думку, має підтримуватися податковою і фінансовою, щоб не виникало ситуації, коли добувні сектори більш прибуткові.

У таких умовах влада має випрацьовувати економічні ланцюги перерозподілу доданої вартості, що формуються у видобувних галузях на кінцеве споживання. Натомість урядовці, за його словами, розповідають про місце у рейтингу Doing Business та інші речі, яким навчились у бізнес-школах.

А от на думку керівника департаменту комунікацій ТОВ «Єврокар» Олени Чепіжко, Україна в тому стані, що має всі шанси стати плацдармом для провідних світових виробництв. «Дешева робоча сила — це не предмет гордості, але в нинішніх економічних обставинах це конкурентна перевага. У цьому сенсі Україна може стати плацдармом для лоукост-виробництв світових виробників, — додала вона. —  Проте у бізнесу немає чіткого розуміння, яким чином ми рухаємося далі. Перша проблема в тому, що замість єдиної концепції розвитку ми чуємо какофонію, купу розрізнених програм. Друга проблема — у відсутності інвестиційних стимулів. Зараз інвестора потрібно «тягти» в Україну, створювати для нього більш вигідні умови, ніж у сусідніх країнах. І третя проблема — постійна турбулентність у регуляторній політиці. 43 зміни в Податковий кодекс за останні два роки неможливо пояснити іноземному інвестору».

Алла ДУБРОВИК-РОХОВА, «День»
Газета: 
Рубрика: