Дивно розвивається партія нової влади на українській шахівниці. Спочатку визначимось: хто суперник? Здається, це стара Україна часів Кучми, зубожіла і корумпована. Вважати за суперника нову опозицію зарано: не відчувається міць… Чотири місяці у масштабі «шахової» історії країни — лише початок партії, перша стадія дебюту. Ані «пішакам» і «фігурам» (робітникам, пенсіонерам, малому, середньому і великому бізнесу), ані супернику досі не ясно, яку ж дебютну стратегію обрала влада. Але є тривожні сигнали, що ця стратегія — гамбіт. Нагадаю, гамбіт — це жертвування пішака або фігури за ініціативу (загострення гри). В останні місяці бачимо спроби пожертвувати не пішаків, а ключову фігуру — бізнес — з метою отримати ініціативу у передвиборній боротьбі.
РЕАЛІЇ
Мета багатьох дій влади зрозуміла і підтримується суспільством: подолати бідність, відродити соціальну справедливість. Та невже у капіталістичній державі можна вирішити цю проблему через тиск на бізнес? Звичайно, можна тимчасово придушити бізнесменів, вичавити частину економіки з тіні й отримати додаткові надходження до бюджету, але, на мою думку, не більше, ніж на 10—15 %.
Гадаю, нова влада розуміє: її методи встановлення соціальної справедливості вестимуть лише до разового й незначного збільшення коштів, а глобальне вирішення проблеми бідності можливе тільки через зростання валового національного продукту (ВНП) у декілька разів. Основна частина річного ВНП — річний валовий внутрішній продукт (ВВП). Чи можуть українці не бути бідними, якщо ВВП в Україні у перерахуванні на одну людину — приблизно $2000 на рік? У цих нещасних $2000 — і зарплати, і пенсії, й освіта, і правоохоронці, і прибутки бізнесменів. Ми надзвичайно бідна країна! Так, можна і треба, встановлюючи соціальну справедливість, перерозподілити частину цих $2000 на користь бідних людей, дітей і пенсіонерів, але життя в Україні стане кращим, коли ВВП сягне розмірів, приміром, польських — $6000…
В Україні після перших місяців діяльності нової влади темпи зростання ВВП зменшились. Єдиний вихід — відновити динаміку зростання шляхом створення умов для розвитку бізнесу та інвестицій. Необхідне реальне, а не задеклароване партнерство влади і бізнесу, і, безперечно, відмова від гамбітної дебютної стратегії. Адже миролюбність — національна риса українців. Майже всі історичні успіхи України пов’язані з миролюбністю. Приклади — з моєї улюбленої «Історії України» Ореста Субтельного. Згідно з нею гетьман Петро Сагайдачний «…зробив примирення з поляками наріжним каменем своєї політики». В результаті став «найвизначнішим козацьким гетьманом до Б. Хмельницького». Гетьман Михайло Дорошенко також «…поділяв принципи політики примирення». Читаємо також «…найбільш вражаюча риса гетьмана Івана Мазепи як політика полягала в умінні захищати як власні, так і загальноукраїнські інтереси, зберігаючи водночас добрі стосунки з Москвою».
Щоправда, гетьманам цю миролюбність закидали як вимушену через слабкість, та українці ніколи не були завойовниками, лише оборонцями. І сьогодні слід скористатися історичною ситуацією, яка сприяє миротворцям, щоб побудувати свою сильну державу. У зовнішній політиці — нейтралітет, партнерство зі Сходом і Заходом, в економічній — збільшення конкурентоспроможності у співпраці з ЄЕП і ЄС. А головне — толерантність. Що доволі непросто з огляду на ще одну національну рису — потужний індивідуалізм. Нам важко визнавати власні помилки, віддавати частину привілеїв і свобод, проте і в нас є історично випробувані моделі єднання, які ґрунтуються на взаємній повазі, довірі й делегуванні прав. Небезпека нової Руїни може виходити, як і в середині XVII століття, тільки від самих українців.
То ж примирімось і об’єднаймо зусилля. Великий бізнес вже достатньо налякали, він, здається, готовий домовлятися з владою, доплатити. Влада вказує на можливість такої домовленості. Необхідна легалізація капіталів в обмін на сплату спеціального податку і термінове — з 1 січня 2006 року — зниження податкового навантаження на економіку до оптимального. Бізнес має платити податки! Якщо утримуєш і розвиваєш бізнес, але кладеш у кишеню більше, ніж сплачуєш податків державі — ти неправий. Про це говорить відома «крива Лаффера».
Жодна з капіталістичних країн не минула етапу так званого первинного накопичення капіталу з бійками, вбивствами, шахрайством. В Україні цей процес проходив здебільшого мирно — через кумівство і використання зв’язків із владою. Змирімось із цим як із неминучим злом початкового етапу капіталізму, яке через декілька років почне перетворюватись на благо, коли громадянське суспільство, що зараз тільки народжується, змінить нашу ринкову економіку на соціальну.
Нова влада може, використовуючи гасла боротьби з бідністю, моральності й патріотизму, показово «висікти різками» стару та її бізнеси. Але, припустімо, хтось із нових високих «гетьманів» після цього «послизнеться» — вкраде, «покришує» й т. ін. Ініціативу на шахівниці може перехопити опозиція, і все закінчиться матом українській демократії у березні 2006-го. Уявіть собі, що нова стара влада почне мститися, повертаючи власність... Не думаю, що українське суспільство витримає такий удар — ми не обминемо нової Руїни і надовго залишимось несамостійним народом.
З наведеного вище списку гетьманів випадає найвидатніший — Богдан Хмельницький. З тієї ж «Історії» Субтельного: «У суспільстві, позбавленому впевненості в собі й виразного відчуття самобутності, він відроджує відчуття гордості й рішучість боронити свої інтереси». Як схоже на головне здобуття сучасної помаранчевої революції — «відчуття гордості й рішучість боронити свої інтереси»! А пам’ятаєте, чим закінчилось владарювання Хмельницького? Руїною і остаточним переходом українців під ярмо Російської і Австрійської імперій на декілька століть…
СУМНІВИ
Зміст попереднього розділу збігається з більшістю статей у популярних друкованих ЗМІ. Вони займають критичну позицію щодо дій влади, тримають її під прискіпливим контролем. До того ж нові державні лідери не зовсім вдало працюють із пресою, не вміють переконати у доцільності й ефективності своїх здебільшого вірних і потрібних суспільству планів.
А, може, нова влада грає свою таємну гру? Шахові дебюти (у тому числі й гамбіти), про які написано тисячі «букварів» для шахістів, — це не найцікавіше в шахах. Краса шахів — у незвичайних, нестандартних ходах і комбінаціях. То, може, нова українська влада і розігрує якийсь новий яскравий, невідомий українській і світовій спільноті дебют? Може, уявна незлагодженість дій «Президент — прем’єр — Верховна Рада — РНБО» — це просто гра? Наприклад, у справі з «Криворіжсталлю», це гра у «злого» і «доброго» слідчого? Тимошенко: «За місяць — новий конкурс з продажу «Криворіжсталі!» (щоб залякати Ахметова — Пінчука і збільшити розмір відступних). Ющенко («добрий»): «Розглядаємо можливість «мирової»…
Може, явно непартнерське ставлення до бізнесу — це хитре створення умов перехідного періоду для вітчизняних підприємців? Влада не перекриває всі можливості для контрабанди, не перекриває всі схеми ухиляння від оподаткування, у той же час створюючи певні проблеми для іноземних інвесторів. Може, все це робиться для того, щоб зберегти на деякий час не зовсім законні конкурентні переваги українського бізнесу, до яких він звик за останнє десятиріччя? І те, що влада переслідує здебільшого політиків, а не бізнесменів, може бути непрямим свідченням, що бізнесу кажуть: «накачуйте сили, вчіться працювати «по- білому», готуйтесь конкурувати з іноземним бізнесом, ми даємо на це певний час…». Українські бізнесмени, що не скористаються цією можливістю (навіть якщо подібне трактування і вигадане мною), потім жалкуватимуть… Але як тоді розуміти усі попередні й нинішні заяви про чесність і прозорість? Чи всі у країні зрозуміють таку хитромудру політику?
МРІЇ
Взагалі, порівняння прошарків суспільства з фігурами на шахівниці, яких переставляє чи якими жертвує влада, є принизливим для громадян. Але ця алегорія збережеться доти, доки ми не побудуємо громадянське суспільство. Коли громадяни будуть знати, що і як робити, щоб бути успішними, коли ми «загнуздаємо» владу й опозицію, перетворимо їх на шахові фігури різного кольору, шахові партії на українській шахівниці будуть проходити під нашим контролем. І в нас завжди буде можливість зіграти в «Чапаєва». голова правління Всеукраїнського громадського об’єднання «Успішна Україна»
