Олександр Давидович — приклад того, що коли маєш велике бажання, можна відкрити фірму й успішно керувати нею і в 16 років — без зв’язків, власного грошового капіталу і допомоги батьків. Молодий усмішливий парубок, модник і BMX-ер заснував свою фірму одягу для екстремалів «OKRUGBRAND» ще в 16 років. Щоправда, для цього йому навіть довелося відмовитися від останнього року навчання в школі й не вступати до університету.
— Сашко, розкажи, будь ласка, звідки з’явилася ідея створювати одяг саме такого напряму?
— У мене дві великі пристрасті — велосипед і одяг. Я завжди цікавився новими брендами. З 11 років катався на BMX-і. Під час катання з’являлися проблеми, пов’язані з відсутністю одягу, потрібної екіпіровки, перевезенням велосипеду. BMX-ери катаються у вузьких джинсах (щоб штанини не потрапляли в колеса), а вони дорогі, десь 1000 гривень. Парубки в 15 років навряд чи можуть собі їх дозволити, тому всі вшивали звичайні. А ми почали випускати відразу вузькі за ціною 250 гривень і на цьому піднялися. З велосипедами не пускали в метро, а ми вигадали великий чохол, в який повністю вміщується BMX, — тепер його не потрібно розбирати при вході. Це дуже зручно і просто. Подібні ідеї я виношував вже в 9-ому класі. Я знав, що займатимуся бізнесом, тому вирішив не вступати до університету. А коли в 11-м класі стало фізично бракувати часу на навчання і бізнес одночасно, я обрав останнє і не пошкодував. Працював, працював, працював. Таким чином, спалив всі мости. Коли я запитую своїх знайомих: «Навіщо ви вступили до університету?», — 9 з 10 людей відповідають, що не знають. Зараз щодня приділяю самоосвіті 3 години на день — це книги з маркетингу, логістики, права.
— Звідки ти взяв стартовий капітал? Тобі якось допомагали батьки?
— Зовсім не допомагали. Я живу без батька, а мати не працює. Ми починали за гроші однокласника. У 16 років ми потисли один одному руки і скріпили наш «союз» договором, що складався з двох сторінок. «Округ» ми робили з величезним ризиком, тому що якийсь дядько в будь-який момент міг зареєструвати його за нас. З однокласником ми нещодавно розійшлися, тому що в команді існувало суперництво, кожен хотів бути головним. При розділенні фірми йому дісталося все виробництво, а мені — ім’я бренду. Після цього я зрозумів, що виробництво в Україні взагалі не було потрібне.
— Чому?
— Більшість великих фірм не має свого виробництва. Одне виробництво не може випускати виключно один проект. Тому ми вирішили шити одяг за кордоном на великій фабриці. В Україні більшість виробництв нерентабельні. Люди там отримують неймовірно низькі зарплати.
— А мати не була проти того, що ти кинув школу і зайнявся бізнесом?
— Вона добре знає мене і розуміє, що мені неможливо нав’язати чужу думку. Я дуже впертий. Вона сказала: «Якщо ти впевнений у собі, то вперед, це твоє життя». Я був впевнений і ризикнув. Ще у нас була домовленість, що якщо я кидаю навчання у школі, то повинен приносити додому гроші вже в такому віці. Я виконую це зобов’язання.
— А зараз у твоїй команді хто за що відповідає?
— Роберт займається дизайном. Кольори, кількість матеріалів ми вибираємо разом. На мені ж лежить «математична» частина бізнесу і організація зустрічей. Ярослав, теж мій колишній однокласник, розробляє сайт, який, якщо його купувати, коштує 10—15 тисяч доларів. Поки що він працює на ідею, а в результаті отримуватиме відсоток від прибутку компанії. У команді — кожен головний у своїй галузі. Останні двоє йому довіряють.
— Чи велика конкуренція на ринку?
— Її практично немає. Річ у тому, що так як ми до виробництва одягу для BMX-ерів ще ніхто не підходив. Великі фірми для екстремалів випускають виключно спеціальні кросовки. Ніхто не замислювався, що одяг для BMX-ерів можна зробити набагато зручнішим. Джинси — із захисними кишенями, підкочені штанини забезпечити відбивачами — вони необхідні вночі, щоб тебе бачили водії, під гумкою на футболці зробити люверс із входом під навушники. Я не відчуваю зараз конкуренції, хоча хотілося б. Я чекаю, що хтось візьметься за це серйозно, проте щоб зробити це, потрібно мінімум 100 тисяч доларів.
— Що ти радиш молодим людям, які розпочинають бізнес?
— Добре подумати, чи зможуть вони довести справу до кінця. Визначитися, чим вони можуть пожертвувати. Я пожертвував вільним часом, велосипедом, телевізором на 100%. У цій справі я педант. Навіть все розписав за пунктами. Ще слід покладатися на інтуїцію. Мені можуть говорити, що чогось робити не треба, але я відповідаю: «Повір, все вийде, ось побачиш». І не боятися починати. Ось я рано почав, раніше і відпочивати буду.
ДОВІДКА «Дня»
BMX (англ. Bicycle Moto Cross, Велосипедний Мотокрос) — велосипедний мотокрос одна з дисциплін велосипедного спорту. Для цієї дисципліни використовується однойменний тип велосипеда — BMX.
