До фінансової кризи український роздріб услід за своїми «колегами» з ряду країн СНД зростав ударними темпами, розвивав апетити й успішно їх задовольняв. Щоправда, за рахунок позикових коштів. Щоб знайти гроші на масштабне захоплення нових торговельних площ, рітейлери випускали цінні папери, брали кредити і навіть продавали частки в компаніях. У результаті їхнє боргове навантаження досягло критичних показників. Причому сталося це, коли позикові кошти стали дуже дорогими, і мережі позбулися можливості рефінансувати боргові зобов’язання, які вже нагромадилися. І до кінця 2008 року українська торгівля підійшла зі значним мінусом за статтями позик, повністю забитими складами та стрімко падаючим попитом. А політична нестабільність у країні, «шалені стрибки» долара і політика уряду щодо витіснення імпорту сприяли посиленню кризової ситуації в галузі.
Ще два роки тому середній показник співвідношення чистого боргу до власного капіталу у роздрібних мереж становив 2, а зараз — 5—10 у різних торговельних мережах. Становище роздрібної торгівлі посилюється падінням продажу. Так, за даними Української торговельної Асоціації, в середньому, падіння попиту, а вслід за ним і продажу, у всіх напрямах торгівлі сьогодні оцінюється в 15—20%. Так, у крамницях будматеріалів продаж упав на 10%, у мережах побутової техніки — на 25 — 30% у залежності від розташування крамниць. «Тримається» на даний момент, в порівнянні з іншими секторами роздробу продуктовий рітейл — тут падіння продажу відзначається на рівні 10—13%, проте в асоціації це пояснюють тим, що споживачі «наразі споживають харчові продукти і змушені будуть робити це в майбутньому». Однак інтерес покупців вже змістився з дорогого і середнього за ціною сегмента до сегмента «економ», що зразу ж відбилося на виручці мереж.
Спад споживчих можливостей населення і радикальне подорожчання кредитних інструментів підтримки бізнесу спричинили посилення дефіциту обігових коштів у галузі, а це, своєю чергою, — проблеми розрахунку рітейла з постачальниками продукції. А виробники і постачальники, страхуючи власні ризики в розпал кризи, закладають потенційні невчасні розрахунки та борги в ціну товару, що спричиняє подорожчання споживчих товарів всупереч не один раз озвученим прогнозам щодо зниження інфляції до кінця поточного року і 2009 р.
Оголосивши стан «перед бідою», представники вітчизняної роздрібної торгівлі закликають уряд підтримати торгівлю через доступне кредитування, помірне оподаткування та зважену митну політику, наполягаючи, таким чином, на підтримці імпорту.
Але це йде врозріз із намірами уряду максимально обмежити імпорт на користь розвитку вітчизняного виробництва. «Сьогодні популярною є думка, що захист національного виробника можливий виключно шляхом обмеження імпорту. Однак це, своєю чергою, є обмеженням конкуренції і призведе до зростання цін і погіршення якості товарів для споживачів», — не хоче змиритися з позицією влади президент Української торговельної асоціації Ігор Баленко. За його словами, м’ясокомбінати сьогодні змушені піднімати ціни, оскільки на ринку катастрофічно бракує сировини. У результаті, йде боротьба за залишки українського м’яса між роздрібною торгівлею та м’ясокомбінатами, що провокує зростання цін. Адже сьогодні, нагадаємо, істотно обмежений імпорт м’яса в Україну.
У влади свої звинувачення: рітейл має надприбутки і фінансує економіки чужих країн. Тому через різні інструменти тиску, в тому числі через жорстку митну політику, імпорт потрібно обмежувати...
