На фондових ринках Європи та Азії сьогодні також продаються державні частки телекомунікаційних компаній. Саме телекоми з плином часу можуть стати впливовими важелями позитивної динаміки національних фондових ринків. Прибутковість вкладень у цю галузь є однією з найвищих і майже зрівнялася з надходженнями від енергетики та енергоносіїв. Ось чому телекомунікації вважаються сьогодні одним з найпривабливіших об’єктів для глобального інвестування.
Приватизація телекомунікаційних компаній, що передбачає глобальне інвестування, відкриває шлях до істотного підвищення ефективності їхньої роботи, розширення спектра та якості послуг за рахунок конкуренції, першим кроком до якої є роздержавлення компаній-монополістів. Наприклад, унаслідок приватизації чеської 8РТ та угорської МАТАУ компанії сконцентрували зусилля на отриманні максимальної вигоди від нових технологій, що підвищило їх ефективність і, отже, прибутковість.
Сьогодні в Україні щільність телефонних ліній утричі менша, ніж у Європі: на одного оператора припадає 100 ліній, тоді як в європейських країнах — 300—350.
Досягнення європейських показників за рахунок власних коштів «Укртелекому» можливе тільки через кілька десятків років. За рахунок власних джерел «Укртелеком» через низьку платоспроможність своїх клієнтів може сформувати не більше 15—20% від загальної суми необхідних інвестицій ($10 млрд.), потрібних для програми модернізації «Укртелекому», розрахованої на декілька років. Решту зможе принести тільки стратегічний зарубіжний інвестор.
Свого часу таких інвесторів було знайдено. «Дойче телеком», нідерландська «КРМ» і американська «АТ&Т», які ввійшли в СП «УТЕЛ», незважаючи на постійне прагнення всіляко обмежити їхні дії, зуміли довести ефективність своєї діяльності: основну суму інвестиційних зобов’язань перед урядом України було виконано, підприємство почало отримувати високий прибуток, забезпечило чи не найвище зростання виробництва в країні. На жаль, тепер, коли після великих інвестицій вдалося вивести міжнародний і міжміський зв’язок на якісно новий рівень, «Дойче телеком», «КРМ» і «АТ&Т» вирішують питання про те, щоб залишити український ринок.
Справа в тому, що між «Укртелекомом» і Державним комітетом зв’язку, з одного боку, і СП «УТЕЛ» — з іншого, виник конфлікт інтересів. Компанія не має можливості отримати свій цілком заслужений прибуток: левова його частка за надання послуг зв’язку надходить саме «Укртелекому», а неефективна діяльність регіональних відділень цієї компанії по збору платежів не дозволяє «УТЕЛ» отримати хоча б частину свого прибутку.
Небажання «Укртелекому» і Держкомзв’язку оперативно вирішувати ці питання, і головне — постійний тиск з їхнього боку на власників контрольного пакета — справедливо сприймаються інвесторами як небажання співробітничати й примушує ставити питання про свій вихід із гри. Йдеться не тільки про продаж своєї, найбільшої інвестиції в Україні. Компанії збираються взагалі залишити ринок України.
Хто від цього виграє? Насамперед «Укртелеком» і Держкомзв’язок, які, не затративши жодної копійки, позбуваються небажаних конкурентів, керуючих практично найбільш прибутковим бізнесом у галузі телекомунікацій — міжміським і міжнародним зв’язком. Але ціна задоволення амбіцій цих держструктур надто висока — країна позбавляється серйозних інвесторів, які потенційно здатні брати участь у приватизації «Укртелекому» та формуванні здорового інвестиційного клімату в Україні. Не слід забувати, що їх позитивний приклад значною мірою стимулює прихід на український ринок інших зарубіжних стратегічних інвесторів. І навпаки — витіснення зарубіжних інвесторів такими методами знижує інвестиційну привабливість України й дає перевагу іншим країнам, конкуруючим на цьому ринку.
Не зайвим, мабуть, буде нагадати, що лише вищезазначені інвестори здатні заплатити очікувану урядом і Фондом держмайна України ціну пакета акцій і задовольнити інвестиційні потреби провідного оператора міського зв’язку в Україні. Для України приватизація телекому — це також потенційна можливість покриття бюджетного дефіциту, поточної заборгованості держави перед громадянами. Однак, гадаємо, це тупиковий шлях. Інвестиції потрібні насамперед для підвищення технічного рівня «Укртелекому» та розвитку послуг зв’язку.
То чи варто діяти на шкоду національним інтересам. Купівлю «УТЕЛу» можна розглядати як хитрування невеликої групи політиків і бізнесменів високого польоту, які хочуть повернути прибутковий бізнес, що відбився від рук. Адже за відсутності конкурентів на «УТЕЛ», «Укртелеком», що поглинув, ціна на останній впаде до мультизаниженого, зазделегідь узгодженого рівня. При цьому вони збираються примусити державу платити за їх амбіції. Адже західна частка в «УТЕЛ» не може не компенсувати фінансові й матеріальні витрати, які мали акціонери за час перебування на українському ринку. А це вельми солідні гроші! Їх виплата боляче вдарить по кишені кожного нашого громадянина.
Зараз в Україні критичний момент. Ми практично напередодні дефолту. За цих умов за стратегічного, а не спекулятивного інвестора треба не тільки триматися, але й боротись. А це означає ні що інше, як співпрацю з ними на принципах чесного й відкритого партнерства.