Сучасні вищі навчальні заклади діляться на приватні та державні, молоді та старі, бюджетні та платні. Київський університет економіки і технологій транспорту об’єднав у собі практично всі ці характеристики. Він молодий, але водночас багатий традиціями. Тут навчають тих, хто надалі відповідатиме за нашу безпеку під час подорожей залізницею. Про особливості підготовки сучасних залізничників «Дню» розповів ректор університету Олександр КУТАХ.
— Історія нашого вищого навчального закладу сягає корінням ще в дореволюційні часи. Перших залізничників в Україні випустив КПІ в 1903 році. В 1908 році в Києві було організовано перший у країні експлуатаційний факультет. Це якраз ті технологи, які повинні керувати вантажною, пасажирською, комерційною роботою залізниць. Причетними до створення цього навчального закладу були Кірпічов, Патон, Белелюбський і багато інших вчених, які з 1908 року по 1928 рік займалися організацією даного ВНЗ. Спочатку цей навчальний заклад був організований при КПІ, а з 1929 року заснували Інститут залізничного транспорту в Києві — третій на території СРСР. Він проіснував до 1934 року. Потім його закрили з «допомогою» Лазаря Кагановича, але з 1953 року на його базі відкрили консультаційний пункт, пізніше філію й услід за цим відродили Інститут. З 2001 року ми стали університетом.
До 1990 року наш ВНЗ займався практично тільки заочною формою освіти, щоб наблизити місце роботи до місця навчання. З 1992 року ми почали підготовку на стаціонарі. Й ось протягом останніх трьох років ми створили, на мій погляд, досить елітний навчальний заклад — у нас працюють 50 докторів наук, 109 кандидатів наук, штатна укомплектованість сягає 80%, навчально-методичні розробки за кількістю на 100 студентів стаціонару становлять досить високі показники по Україні.
— Яких фахівців готує ваш ВНЗ?
— Київський університет економіки та технології транспорту на сьогодні готує фахівців із дев’яти спеціальностей і двох спеціалізацій. Здебільшого ці спеціальності зорієнтовані на обслуговування та забезпечення залізничного транспорту. Водночас ми з кожним роком вводимо дедалі більше спеціальностей, які стосуватимуться не тільки роботи залізничного транспорту, а й роботи транспорту, як такого. Річ у тім, що сьогодні основну масу пасажирів і вантажів перевозять залізницею. Тому саме на базі залізничного транспорту має формуватися єдина транспортна мережа, в рамках якої можна було б, з урахуванням нових технологій, оптимізувати роботу галузі.
— Чим ви відрізняєтеся від вищих навчальних закладів, які працюють у цій сфері?
— Крім нас, в Україні є Національний Дніпропетровський університет залізничного транспорту й Українська державна академія залізничного транспорту. Якщо подивитися на карту України, то ці навчальні заклади знаходяться на сході. Безумовно, вони готують фахівців для того регіону. А ми готуємо випускників для іншої території.
— Наскільки ваші випускники конкурентоспроможні на ринку та як відбувається їх розподіл?
— Навчених за бюджетні гроші ми практично повністю працевлаштовуємо. У нас із багатьох залізничних спеціальностей дуже високий рівень працевлаштування — 95—98%.
— Який відсоток учнів за бюджетні гроші та контрактників?
— Так склалося, що постановою Кабінету Міністрів України ми перетворені в 2001 році. Тому в нас не дуже велике держзамовлення. На стаціонарі навчаються 500 чоловік за держзамовленням та 1000 контрактників.
— До останнього часу технічні спеціальності поступалися в «престижності». Який попит на «технарів» сьогодні?
— Саме останнім часом на технічні спеціальності конкурс виріс у кілька разів. Сьогодні ми навіть на заочному відділенні маємо пристойний конкурс — 1,5-2 людини на місце.
— Хто до вас приходить вчитися?
— Залізничні професії дуже складні. Це пов’язане з тим, що фахівцю-залізничнику в житті доводиться часто переміщатися з одного місця до іншого. Тому в більшості наш контингент — це студенти з «ліній». Ми набираємо дітей із великих залізничних вузлів, віддалених станцій, Києва.
— З якими проблемами сьогодні стикається університет?
— У сфері освіти сьогодні відбуваються глибокі перетворення, пов’язані з підвищенням інформатизаційної частини навчального процесу — з впровадженням комп’ютерної техніки, iнтернет-технологій. Крім цього, впроваджують кредитно-модульні, рейтингові системи навчання. І в зв’язку з участю України в європейському освітньому Болонському процесі нам знову необхідно переробити всі навчальні плани та програми. Зараз у нас діє система «бакалавр»—«фахівець». Вона явно не до кінця допрацьована, оскільки після бакалаврату отримати за рік хорошого фахівця практично неможливо. Наші професії в своїй більшості пов’язані з безпекою руху та її забезпеченням. Тому в залізничному транспорті бакалаври не можуть знайти належного місця. Бакалавр сьогодні виходить iз ВНЗ практично недовченим. Молодший фахівець після технікуму чітко знає технологію та працює в цих рамках. Бакалавру недостатньо отриманих вузівських знань і його не можна допускати до об’єкта, який становить підвищену небезпеку. Тому сьогодні в країні і відбувається зміна підходів підготовки бакалаврів і фахівців.
— Залізничний транспорт постійно розвивається. Як за цим зростанням встигає система навчання?
— Річ у тім, що сьогоднішнім велінням часу є підготовка фахівців, які відразу могли б пристосуватися до роботи на виробництві. Там уже немає ручного заповнення документів, існують нові інформатизаційні технології, нові методи ремонту та утримання рухомого складу. Це питання ми вирішуємо таким чином. Замість того, щоб накопичувати та зберігати в себе старе обладнання для навчання (яке загалом має закріпляти знання за студентами), ми сьогодні прийняли схему, яку досить широко застосовують на Заході. Ми беремо студентів, веземо їх на філію кафедри, ведемо на виробництво, а там уже існує відповідна методика їхнього навчання й ознайомлення з новими технологіями. Після цього вже в університеті на комп’ютері моделюють можливі проблеми, які студенти детально вивчають.
— Чи відповідає кількість випускників потрібній на підприємствах?
— Наприклад, на Південно-західній залізниці працює досить велика кількість фахівців-практиків, а також фахівців пенсійного віку. Ми враховуємо цю тенденцію і бюджетними випускниками намагаємося «закрити» це питання. Що стосується контрактників, то сьогодні біля залізниць виникла велика кількість різних організацій, які взаємодіють із залізничниками. Чим дальше відбуватиметься реструктуризація залізниць, тим більше буде виробництв, які співпрацюватимуть із залізничниками. Наприклад виділятимуться пасажирські, окремі вантажні, експедиторські й операторські компанії. Крім того, наші студенти йдуть працювати не тільки на залізницю, а й на підприємства залізниць (депо, ремонтні заводи, метрополітен тощо).
— Чи ведеться наукова робота у вашому ВНЗ?
— З 2001 року в нас є аспірантура. Відкриті спеціалізовані ради із захисту кандидатських і докторських дисертацій. Якщо говорити про транспортну економіку, то в нас існує єдина серед вищих навчальних закладів нашого профілю Рада із питань захисту докторських дисертацій, а такий орган не так просто організувати. У 2003 році ми видали близько 37 тисяч примірників навчальних посібників і методичних вказівок. Якщо врахувати, що в нас півтори тисячі студентів стаціонару, то це непогана цифра.
