Рік мікрокредитування, оголошений ООН торік, закінчується через місяць. Нагадаємо, що ще уряд Януковича оголосив про свою підтримку цього проекту і про прийняття програми розвитку мікрокредитування у країні. З того часу змінився президент і двічі уряд — кому виконувати обіцяне, незрозуміло.
Водночас за рік розстановка сил на ринку малого бізнесу змінила свою конфігурацію. Як заявив «Дню» директор недержавного аналітичного центру «Інститут реформ» Маркіян Дацишин, зараз більшість «малюків» перемістилася ближче до міст-гігантів, відповідно, — на схід і до центру країни. Там ще залишилися гроші та малий бізнес, який традиційно займається споживчими ринками. Він шукає собі можливості для збуту. Страждає й південь, який може заробити лише в літній період, але й цього заробітку не вистачає, оскільки не вистачає грошей як слід розвернутися у спекотний період року.
Однак майже ніхто, схоже, пошуком коштів на ринку мікрокредитування й не пробував займатися. Принаймні на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми фінансування розвитку та підтримки малого підприємництва» ця теза була серед основних. Практично всі присутні заявляли, що уряд майже нічого не робив для розвитку мікрокредитування, незважаючи на всі свої заяви з приводу того, що саме малий та середній бізнес, які мають нагальну потребу в мікрокредитах, є основою суспільства.
І банки особливої ініціативи також не виявляли. Як відзначають експерти, загальна негативна атмосфера інвестування, коли майновий статус не було підтверджено навіть для найбільших підприємств, не сприяла довірчим відносинам з невеликими підприємствами. Зміни податкового, митного та інших законодавств ніяк не гарантували, що завтра той чи інший об’єкт ще існуватиме. Тому недивно, що ті мікрокредити, які взагалі реалізовувалися, видавалися під великі відсотки. А заставу, яка була обов’язковою умовою позики, мали далеко не всi бажаючі її отримати.
Утім, як відзначила віце- президент Асоціації українських банків Антоніна Паламарчук, не можна сказати, що в банківській сфері не було жодних змін для аудиторії мікрокредитування в позитивний бік. За її словами, якщо кілька років тому банки працювали переважно з корпоративними клієнтами, вважаючи за краще ігнорувати інтереси дрібної клієнтури, то вже до 1 серпня цього року банки видали кредитів фізичним особам, в тому числі й підприємцям, на 21 млрд. гривень. В Україну прийшов банк, розрахований на роботу з мікрокредитуванням, а інші банки, побачивши цю нішу, почали також її активно освоювати. Однак проблема застави як компенсації ризиків залишається.
За словами Паламарчук, банківська система дала б можливість малому бізнесу отримати доступ до грошових ресурсів, якби бізнесмени могли якось довести свою законослухняність. На її думку, вирішити проблему могли б повсюдно введені кредитні історії, які доводили б банкам, що клієнт благонадійний. Адже, якщо зібрати інформацію про поведінку великих підприємств можна, то дізнатися подібне про малий та середній бізнес складніше, тим більше — з урахуванням відсотка тіні української економіки. За прогнозами Паламарчук, введення кредитних історій допомогло б збільшити обсяги мікрокредитування на 15%. У принципі, оформити кредитну історію справді простіше, ніж возитися з великою кількістю паперів та закладати квартиру, однак з урахуванням того, що з трьох заснованих бюро кредитних історій жодне поки не почало працювати, тут і зараз це не допоможе.
Іншим засобом допомоги малому бізнесу з фінансуванням могли б стати державні дотації. Це метод, який вважає правильним Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва. Вважає правильним і скаржиться, що цих дотацій не вистачає. За словами заступника голови комітету Геннадія Білоуса, цього року на фінансування малого бізнесу треба було б виділити 180 млн. грн., а виділили у сто разів менше. Цього року, незважаючи на те, що комітет просив 210 млн., сакральне число у 1,8 млн. знову з’явилося на сторінках бюджету. Білоус вважає, що це абсолютно неправильно й говорить про те, що зараз фінансуванням малого бізнесу займаються обладміністрації, виділяючи гроші зі своїх бюджетів та доходів від приватизації, однак жодної довгострокової програми фінансування немає й близько. Хочa необхідно створити її як мінімум роки на три.
Втім, дотаційних поглядів дотримуються не всі. Як заявив «Дню» Маркіян Дацишин, фінансова допомога підприємцям мало що дасть. Для них набагато важливішим буде забезпечити відмову від надмірної державної регуляції, гарантоване право на участь у тендерах та зрозумілі правила гри. Все це, разом з удосконаленою податковою реформою, допоможе підприємцям стати на ноги самим, а не звикати жити на подачки зверху.
До речі, про чіткі правила. Тому ж мікрокредитуванню непогано було б обзавестися власним чітким і зрозумілим їх зведенням. Як заявив голова фонду підтримки підприємців Сергій Дрига, коли немає чітких правил фінансування малого підприємництва, доводиться кредитувати його за правилами, не забороненими законодавством, але які вимагають затвердження в Мін’юсті, Мінфіні та інших установах. Отримати всі дозволи вдається не завжди, і ситуація входить у ступор.
Однак усі ці проблеми, схоже, далекі від життєвих реалій політиків. Кожна нова команда починає свою роботу з перегляду спадщини, відповідно, зі зміни орієнтирів, що дуже негативно позначається на інвестиціях. Особливо в малий бізнес. Але хто, думаючи про вибори, звертає на це увагу?
