У вихідні дні свою позицію з кримського питання висловив ряд найбільших українських бізнесменів. Зокрема Рінат Ахметов закликав до збереження територіальної цілісності України. А двоє з найбагатших українців — Ігор Коломойський та Сергій Тарута на прохання влади погодилися взяти відповідальність за управління ситуацією в своїх регіонах, очоливши обладміністрації.
Після позачергових зборів ВР у неділю 2 березня, на якому депутати прийняли ряд важливих документів, «Дню» вдалося поспілкуватися з іще одним представником великого капіталу в Україні, народним депутатом Вадимом НОВІНСЬКИМ.
Погляд Новінського на те, що відбувається сьогодні в Україні цікавий з трьох причин. По-перше, він — російський бізнесмен, який став громадянином України. По-друге, Новінський, як головний акціонер «Смарт-холдингу», входить до рейтингу найбагатших і найвпливовіших підприємців України. І, по-третє, він обирався до Верховної Ради як мажоритарник у виборчому окрузі №224 у місті Севастополі.
До того ж, Новінському пропонували взяти під свою опіку та контроль, за прикладом Коломойського і Тарути, Крим, але він... відмовився. Чому — далі в інтерв’ю. За 22 хвилини спілкування у мене склалося враження, що у своїх відповідях він був максимально чесний, насrільки це дозволяє нинішня ситуація.
— Як ви оцінюєте ухвалені Верховною Радою документи?
— Ухвала парламенту — дуже зважена, гранично коректна і мудра.
— Скільки часу відводитися на «фідбек» від російської сторони?
— Я гадаю, що відповідь буде. Якщо не станеться жодних провокацій на території Криму, то постанова виконуватиметься.
— У ВР кажуть: якщо цей набір заходів не спрацює, то наступним кроком має бути розірвання «харківських угод».
— Це ніяк не допоможе, а лише погіршить ситуацію. Ні в якому разі не можна чіпати питання «харківських угод», тим більше їх денонсації.
— Якщо затверджені ВР і РНБО заходи не спрацюють, то як діяти далі?
— Спрацюють. Ми сьогодні проголосували за мирний спосіб врегулювання, і потрібно йти цим шляхом. Потрібно якнайшвидше сформувати переговорну групу на чолі або з Головою ВР, або з прем’єр-міністром, і включити до неї ще кілька осіб. Ця група має вести постійний діалог...
— Ви до неї ввійдете?
— Не мені вирішувати. Хай вирішує керівництво країни. Потрібно негайно розпочинати переговори, бо все вирішується за столом переговорів, а не силою зброї.
— Які кроки надалі потрібно застосувати, щоб уникнути посилення сепаратистських проявів на півострові?
— По-перше, забезпечити дотримання прав російськомовного населення. В жодному разі не можна було чіпати мовний закон, але ніхто не послухав. І це теж дало черговий поштовх до ескалації напруженості в Криму. Тому потрібно терміново доопрацювати цей закон, внести до нього поправки — і він має працювати.
По-друге, гарантувати недоторканність майна Української православної церкви московського патріархату. Аби в жодному разі не було вторгнення і, тим більше, якихось насильницьких дій...
Нещодавно прозвучали небезпечні заклики — вивозять святині з Києво-Печерської Лаври... Цього не можна робити і піддавати жару до вогню.
По-третє, розширити повноваження АРК в питанні розпорядження своїм бюджетом. І це стосується не лише Криму. Думаю, що місцеве самоврядування в усіх регіонах України має отримати більше бюджетної свободи. Це буде реальним управлінням територіями.
І четверте, ухвалити закон "Про стасус міста-героя Севастополь" і дати можливість людям обирати міського голову.
«НАПРУЖЕНІСТЬ У КРИМУ — ЦЕ НАСЛІДОК УСІХ ПОДІЙ У КИЄВІ»
— У деяких областях головами облдержадміністрацій уже призначили низку бізнесменів (Ігоря Коломойського, Сергія Таруту). Кажуть, що вам теж пропонували перейти на високу посаду до Криму?
— Була розмова на цю тему. Але потрібно робити кроки, які підуть на користь ситуації, а не посилять суперечності. Тому я переконав ініціаторів... Я запропонував свої послуги як можливий парламентер між керівництвом Верховної Ради України і парламентом Криму, щоб якимось чином зближувати позиції і постаратися загасити конфлікт.
— Які, на ваш погляд, причини виникнення нинішньої ситуації в Криму?
— Напруженість у Криму — це наслідок усіх подій у Києві.
— Зараз багато кажуть про дефіцит нормальної системної роботи з регіоном з боку влади. Ви згодні?
— Це також. Конфлікт підхльостувало й те, що після Майдану з’явилися щодо Криму дуже різкі заяви багатьох політиків, які, попри складну ситуацію в країні, почали займатися передвиборною президентською кампанією .
— Хто повинен відповісти за те, що спрацював чинник сепаратизму на Кримському півострові?
— У будь-якій ескалації і напруженості не потрібно шукати одного винного. Недопрацювали всі: Верховна Рада у повному складі, коаліція, опозиція... Хтось виступав, а ми не змогли їх стримати. І навіть на закритому засіданні ВР звучали безвідповідальні виступи політиків, які свій рейтинг підносять, а всю країну приводять у ще більший хаос.
— Чи є у вас відчуття, що ситуація з Кримом вирішиться на користь України і що не буде сумного фіналу?
— У мене таке відчуття є. Рада і уряд все задля цього роблять. І зараз усі повинні молити Бога, аби компроміс знайшли якомога найшвидше.
— Щодо роботи в Раді: чи відчули ви при формуванні коаліції і уряду, що в парламенті змінилися правила гри?
— Складне запитання. Я не думаю, що ці правила гри якось істотно змінилися. Попри те, що деякі очільники міністерств призначалися за професійними ознаками, особи все ж значної частини міністрів викликають запитання. Проблема в тому, що одразу змінити правила неможливо. Потрібен час, аби з’явилася нова якість політики. Головне завдання КМУ забезпечити стабільність у країні. Чекати чогось більшого від уряду за нинішніх умов дуже складно. Тому від КМУ потрібні дуже виважені кроки, жодних різких рухів робити не слід. Важливо, щоб виплачувалися зарплати, пенсії, допомоги. Інакше — буде новий вибух. А цього не можна допустити.
Економічна стабільність і спокій — головні завдання. Лише тоді можна говорити про якийсь економічний розвиток. За нинішньої ситуації я не знаю, хто з великих інвесторів прийде вкладати в Україну. І мине не один рік, поки довіра з’явиться.
— Скільки на це Україні буде потрібно років?
— Від трьох до п’яти років.
— Ви кажете, що Україні складно залучати кошти. Може, прислухатися до поради відомого Збігнєва Бжезинського: не чекати кредиту від МВФ чи ще від когось, а дачі клич бізнесменам з першого 10-ку української сотні Forbes із проханням скинутися по мільярду доларів і «викупити» нашу країну з міжнародної фінансової кабали?
— Запитання цікаве. Але не забуваймо, що українські компанії, на відміну від іноземних, і так продовжують інвестувати. Як один з акціонерів великих вітчизняних компаній можу сказати: ми своїх інвестицій в економіку України не зупинили.
«РЕПРИВАТИЗАЦІЯ І НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ — СКРИНЬКА ПАНДОРИ»
— Для відновлення довіри також дуже важливо ще одне. В жодному разі не можна відкривати «скриньку Пандори», пов’язану з реприватизацією чи з націоналізацією об’єктів, які були приватизовано останнім часом.
Ба більше, я б проголосував у Верховній Раді закон про амністію капіталів, аби ніхто не думав, що завтра «душитимуть», «нагинатимуть» чи якимось іншим чином ображатимуть.
— Чи є для вас як громадянина нашої країни Янукович, який утік, президентом України?
— Це складне запитання, і відповідь на нього криється в юридичній площі. Якби президент Янукович був тут, то він був би легітимним, і ніхто б не міг цю легітимність заперечити.
— А що з вашою подальшою участю у лавах регіоналів: чи ви й надалі залишатиметеся у фракції?
— Я не люблю перебіжчиків, які гадають, що таким чином купили собі індульгенцію. Це не зовсім правильно. Тому що в тих трагічних подіях, які сталися в Україні протягом останніх двох тижнів, винні абсолютно всі... Щодо Партії регіонів скажу таке: я не є членом партії, а увійшов до фракції як депутат-мажоритарник від міста Севастополя. Але я думаю, що ПР — потужна партія, яка представляє інтереси виборців південного Сходу України. Необхідно виконати роботу над помилками, виправити їх, повністю перебудувати роботу усередині партії, аби вона була не лідерського типу, а спиралася на простих людей. І тоді буде успіх.
— Чи маєте ви намір вступати до Партії регіонів?
— Я не знаю. Але можу сказати чітко, що політика, на жаль, шкодить трохи моєму сумлінню й душі. Тому що політика — це суміш брехні, зради і підлоти. Я з цим не хочу миритися.
— Чому ж ви тоді в ній залишаєтеся?
— Це ще запитання. Я поки що не вирішив — залишаюся чи йду.
— Багато хто каже, що вас тримає в українській політиці «спецзавдання» Путіна.
— Це неправда. Цілковита маячня. Я вже казав вам і ще раз скажу: я хочу жити в гарній європейській країні Україні. І сьогодні було б із мого боку зрадою за такої непростої ситуації кудись утікати. Ви бачили, що всі ці дні я був тут у Раді і нікуди не втікав, не виїжджав. Я щодня ходив на роботу, намагався допомогти знайти потрібні рішення і вихід із ситуації. І робитиму це й надалі.
