Відсутність житла — найбільша проблема для молодих родин. Отже їхні погляди з надією звертаються до Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву. На жаль, через обмеженість бюджетного фінансування скористатися послугами Фонду може тільки невелика частина бажаючих. Та нещодавно з’явилася інформація, що уряд планує переглянути обсяги цьогорічного фінансування Фонду, точніше, його програм. «День» розпитував про перспективи, що відкриваються завдяки цьому, голову Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву Валерія ОМЕЛЬЧУКА.
— Інформація є різна. Зі свого боку, ми робимо все необхідне, щоб збільшити бюджетні асигнування на наші програми. Але це завжди тривала і складна робота. Який буде результат — зараз сказати важко. Ми претендуємо на серйозне збільшення фінансування, і це бажання взяте не зі стелі, а з показників «Державної програми забезпечення молоді житлом на 2002—2012 роки». Недофінансування цієї програми за перші п’ять років (2002—2007) — близько півмільярда гривень. І ми просимо, щоб цю суму було передбачено у змінах до цьогорічного бюджету. Ми просимо Мінфін збільшити на 450 мільйонів гривень програму з пільгового кредитування та на 30 мільйонів — програму з часткової компенсації відсотків комерційних банків. Також ми сподіваємося, що Мінфін врахує ще одне наше побажання і виділить кошти для формування статутного капіталу нашої фінансової установи.
— У якому обсязі?
— Ми ініціюємо створення статутного капіталу в розмiрi 50 мільйонів гривень.
— Чи обов’язково ставати на квартирну чергу за місцем проживання для отримання молодіжного кредиту?
— Так, обов’язково. Але для сільських жителів процедура дещо простіша, бо сільські ради, як правило, не ведуть квартирного обліку. Тому від молодих сімей, які проживають у сільській місцевості, потрібна лише довідка з сільради про те, що вони не забезпечені житлом і потребують поліпшення житлових умов.
— Здається, саме вимога про квартоблік стала головною причиною гальмування програми часткової компенсації відсотків комерційних банків. Чи пом’якшуватимете ви цю норму, щоб знову зробити програму привабливою для молоді?
— Хочу сказати, що було дві головні причини втрати популярності цієї програми серед населення: квартоблік та обмеження терміну, на який видається часткова компенсація, п’ятьма роками. Фонд підготував проект постанови уряду, де пропонується лібералізувати вимоги з квартобліку. Зокрема, до розгляду мають прийматися не тільки довідки про перебування на квартирному обліку, а й довідки про кооперативний квартоблік. Також, як уже вказувалося, сюди включаються й довідки з сільських та селищних рад. Проектом передбачається також збільшення терміну на видачу часткової компенсація до десяти років. Однак документ зараз на розгляді у Мінфіні й уже отримав багато зауважень. Якщо їх усі врахувати, то постанова втрачає сенс. Остаточного рішення щодо неї не прийнято. Сподіваємося, що ми ще переконаємо Мінфін у обов’язковості усіх пропонованих змін, або продовжимо шукати копромісний варіант.
— Розрахована Мінрегіонбудом вартість спорудження квадратного метра житла у деяких регіонах значно нижча за ринкову. Ініціюватимете її перегляд?
— Ми пробували зробити це неодноразово, але впевнилися, що це нереально. Мінрегіонбуд має чітку методику для визначення опосередкованої вартості будівництва житла у різних регіонах. Вона враховує собівартість будівництва та мінімальну рентабельність на рівні близько 10%. При цьому не враховуються додаткові навантаження, які несуть забудовники: відрахування на соціальний розвиток місцевим органам влади, позамайданчикові інженерні мережі (кілометри будівництва теплотрас, заміна теплопунктів тощо). Дійсно, питання стоїть досить гостро, особливо у Києві, де опосередкована вартість становить менш ніж чотири тисячі гривень, а ринкова — не менш ніж дев’ять-десять тисяч. Відтак, ми обрали інший шлях — виступили державними замовниками будівництва житла і таким чином самостійно формуємо ціну на житло.
— Ви маєте на увазі діяльність Управління житлового будівництва?
— Так. Два роки тому Фонд утворив госпрозрахункове підприємство, яке виступає замовником будівництва житла у наших програмах. У його функції входить робота з обласними органами влади та місцевого самоврядування з відведення земельних ділянок для будівництва молодіжного житла. Якщо держпідприємству виділена земельна ділянка і на ній працює не комерційний забудовник — це дозволяє формувати ціну, нижчу від ринкової. В ідеалі вона повинна дорівнювати опосередкованій вартості. Управління житлового будівництва майже наблизилося до виконання цього завдання у дев’яти областях країни.
Друге його завдання — заробляти, продаючи житло. Наприклад, є стоквартирний будинок. Бюджетних коштів вистачає на будівництво якоїсь кількості квартир. Будівництво решти квартир потрібно заморожувати, доки не надійдуть бюджетні гроші. Тож Управління має завдання: споруджувати будинок повністю, залучаючи кошти будь-яких приватних інвесторів. Але додаткові квартири вже продаватимуться за ринковими цінами. Таким чином фонд зможе отримати додаткові кошти для фінансування своїх, передбачених бюджетом, програм.
— Знизити вартість готового житла допоможе вирішення земельного питання. Як, на вашу думку, можна змусити місцеві ради безоплатно виділяти землю для таких цілей?
— Їх не потрібно змушувати, бо вони зацікавлені у цьому. Сьогодні у конкретному місті або в обласному центрі на квартобліку стоять десятки тисяч сімей. Місцевій владі потрібно пояснити, що вирішити цю проблему вона може за допомогою розробленого фондом механізму.
— Та чи всі сприймуть такі роз’яснення?
— Згоден. Отже, потрібно розробити і домогтися схвалення відповідного закону чи державної програми, де все це прописати.
— Ви розповіли про один iз механізмів залучення небюджетних коштів, а які ще варіанти ви розглядаєте?
— Звичайно, є ідеї та механізми, але для їхнього запровадження маємо приймати закон або постанову уряду. На мою думку, в Україні потрібна система, за якою працює вся Європа, зокрема Німеччина. Це так звані будівельні ощадні каси. Передбачається, що людина мусить на своєму спецрахунку накопичити певну суму грошей. При цьому вона не претендує на високі депозитні ставки, бо очікує на вигоди у майбутньому. А вигода така: якщо на цьому рахунку накопичено 20—25% вартості квартири, то банк або ж будівельна ощадкаса видає дешевий іпотечний кредит за рахунок коштів інших учасників іпотеки. У Німеччині держава ще й преміює громадян, зараховуючи на їхні рахунки додаткові гроші за накопичення або ж надаючи податкові пільги. Окремо там преміюють запровадження у будинках енергозберігаючих технологій.
Якщо уряд доручить нам цим займатися, то ми готові. Але робити це потрібно разом з Ощадбанком, використовуючи мережу його філій.
— Раніше ви говорили про випуск фондом цільових облігацій, які б дозволили збільшити обсяг небюджетних коштів. Що завадило реалізації цієї ідеї?
— Ми не випустили їх, бо нинішнє законодавство вимагає певного рівня статутного капіталу, якого поки що не маємо. Зіткнулися із цим, коли почали працювати з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Якщо ми отримаємо додатковий статутний капітал, про що йшлося у одному з ваших перших запитань, то повернемося до випуску акцій.
— Ви декілька разів згадували про проблеми із законодавчим забезпеченням роботи Фонду. Що конкретно намічено зробити найближчим часом?
— Однозначно нам потрібний закон, який би регулював сферу діяльності Фонду та механізми роботи за його програмами. Такий законопроект розроблявся, починаючи з 2000 року. Останній варіант був нами нещодавно направлений до парламентського комітету у справах сім’ї, молоді, спорту та туризму, де створено спеціальну робочу групу. Якщо комітет схвалить наш проект (а я думаю, що так і буде), то за умови стабільної роботи Верховної Ради його можуть винести на розгляд уже в травні.
