Різке похолодання по всій країні, підвищення цін на газ і політична невпорядкованість загрожують країні підвищенням цін на хліб. Уже 13 січня Міністерство економіки України повідомляло про те, що, за даними моніторингу цін, у першій декаді січня порівняно з 30 грудня 2005 року середні рівні роздрібних цін на хліб із борошна першого ґатунку підвищилися на 0,6%, на хліб житньо-пшеничний — на 0,7%, на хліб із борошна вищого ґатунку — на 0,9%. У принципі, нічого страшного в цьому немає, однак для кишені «маленького українця» це може виявитися відчутним.
Регулювати цю ситуацію повинен Державний матеріальний резерв, завданням якого є забезпечення стратегічних потреб країни. Однак це відомство довго існувало без керівника. Тільки нещодавно указом Президента на цю посаду був призначений Богдан Федорчук, нелегкий обов’язок якого — вирішити питання забезпечення України. Мабуть, ця перспектива його не лякає. У повідомленні для преси він заявив, що «до кінця місяця планується зміна близько 5% кадрового складу». На його думку, це має допомогти налагодити ефективну модель управління державними резервами.
Питання, звісно, спірне. Безперечно, кадрова політика — непоганий інструмент для вирішення проблем різного плану. Але чим керувався новий керівник, засуджуючи до звільнення саме 5%? А чому не 20% (свого часу нова влада відправила у відставку саме таку кількість старих чиновників)? Або не 2% (можливо, і цієї кількості вистачило б для того, щоб налякати недбайливих або не чистих на руку)?
Утім, Федорчук планує не тільки це. Від часу його приходу вже виявлено низку зловживань і порушень на підприємствах, які займаються закупівлею та реалізацією матеріальних цінностей Держрезерву, і припинено деякі укази стосовно реалізації матеріальних цінностей. За словами Федорчука, треба взяти підвідомчі підприємства під жорсткий контроль, поставити перед ними чіткі завдання та забезпечити цим закупівлю запасів Держрезерву. Така собі командно-адміністративна модель управління в масштабі одного відомства.
У принципі, хоч Україна і прагне до демократії, такі прийоми ще можуть виправдати себе. Тим паче, що це стосується стратегічних груп товарів, без яких країні справді погано. По суті, Держрезерв — це Національний банк для промислово- продовольчих ринків, і надлишки демократії в цій справі можуть зашкодити його роботі. Однак чи спрацює на практиці ця модель, покаже час. Тим паче, що поле діяльності для Федорчука вже підготовлене.
За даними Всеукраїнської асоціації пекарів, щоб забезпечити нормальну роботу галузі, треба збільшити вартість хліба і хлібобулочних виробів на 15—20%. Згідно з результатами дослідження, проведеного фахівцями ВАП, при зростанні ціни хліба на 15—20%, необхідному для нормальної роботи та розвитку галузі, витрати пересічного українця на придбання цього продукту збільшаться на 6—7 гривень на місяць, що, як вважають пекарі, не критично на тлі зростання зарплат і пенсій.
Із цим можна посперечатися, однак те, що в умовах стрімкого зростання практично всіх складових собівартості хлібопекарна промисловість може опинитися на грані виживання, схоже, відповідає дійсності. Потрібна програма виходу з цієї ситуації. На думку ВАП, це має бути поступовий перехід на вільне ціноутворення на ринках хліба та хлібобулочних виробів, а також механізми отримання пільгових кредитів підприємствами цієї галузі. «Необхідно раз і назавжди вирішити, що хліб — такий самий ринковий товар, як і інші. І на збільшення його ціни треба дивитися так само спокійно, як і на подорожчання тієї ж картоплі або комунальних послуг. А ціна на хлібобулочні вироби має формуватися ринковим шляхом», — упевнений президент ВАП Володимир Слабовський.
Однак раніше таким ініціативам клали край. Коли в листопаді ВАП прогнозувала збільшення ціни на хліб і хлібобулочні вироби на 15—20% до 2006 року, віце-прем’єр-міністр Юрій Мельник, який був головою робочої групи з питань координації ринку зерна, заявляв про стабільну ситуацію на ринку хліба, без підвищення цін на цю продукцію. Антимонопольний комітет констатував тоді факт заборони за допомогою державного втручання в ціноутворення розвитку конкуренції на ринку хліба та хлібобулочних виробів і на суміжних із ним ринках зерна та борошна, але нічого не зробив для зміни ситуації.
Водночас експерти зазначали, що державі, щоб втримати ціни на рівні купівельної спроможності населення, аж ніяк не обов’язково їх стримувати. Досить дотувати пекарні або ж вплинути на ринок якимсь іншим інструментом, одним із яких може стати Держкомрезерв. Федорчук, прагнучи до створення нової моделі Держкомрезерву, пообіцяв не допустити хлібної кризи. Згідно з його заявою, в Україні треба усувати першопричини підвищення цін, а не їхні наслідки. «Якщо ми говоримо про дефіцит продовольчого зерна на внутрішньому ринку, спричиненому значними обсягами експорту, тут, очевидно, необхідно говорити про державне регулювання експорту». Що стосується закупівель у Державний резерв, то зерно, за словами Федорчука, закуповуватимуть насамперед, однак ринок зерна треба оцінювати комплексно, з урахуванням ресурсів підприємств ДАК «Хліб України» й Аграрного фонду.
При цьому Федорчук визнав, що існують об’єктивні чинники, що можуть вплинути і впливають на ринок зерна і, відповідно, на ціну хліба. Це, зокрема, подорожчання пального й інших енергоносіїв. Із цим Держкомрезерв нічого зробити не зможе.
Однак навіть унаслідок належного регулювання хоч би на ринку зерна ціни можна було б усе ж таки стримати. Тим часом будь-яка ініціатива в цьому напрямі може виходити тільки з санкції вищестоящого керівництва. Голова Держкомрезерву це розуміє. «Якщо Кабмін вирішить, що ситуація досить серйозна і потрібне втручання держави та використання запасів Держрезерву, ми негайно виконаємо доручення уряду. Усі ресурси для цього ми маємо», — заявив Федорчук. Отже, потрібна відмашка уряду. Чи отримаємо її, адже справа йде до виборів? Чи не пустять ситуацію на самоплив, звинувативши в подорожчанні хліба опонентів, які про це сигналізували?
