Можна сподіватися, що в кінці квітня Україна отримає в Євросоюзі так званий режим автономних преференцій, повідомив учасників практичного семінару в Торгово-промисловій палаті України уповноважений уряду з питань європейської інтеграції Валерій П’ятницький. При цьому він наполягає на тому, що український бізнес не має можливості для «розкачки» (тимчасові рамки цього режиму — травень-листопад 2014 року), і розповідає, що Мінекономрозвитку і торгівлі вже переклало українською мовою і розмістило на своєму сайті всю необхідну інформацію (ТПП України направила її на сайти регіональних ТПП).
Водночас П’ятницький переконує бізнес, що порівняно короткотривалий термін дії режиму преференцій не повинен заважати встановленню тривалих контактів з партнерами в ЄС. За його словами, український уряд планує невідкладно підписати торговельну частину Угоди про асоціацію, щоб «після 1 листопада не було якоїсь сірої зони, і можна було б працювати в тому самому преференційному режимі». Однак відтоді, продовжує П’ятницький, «він буде вже не автономним, а нашим спільним — і з боку ЄС, і з боку України».
Фахівець роз’яснює учасникам семінару порядок дії так званих тарифних квот, які ЄС встановлює для України в рамках режиму преференцій. «Не повинні виникати підозри, що це якесь обмеження доступу на ринок Євросоюзу, — говорить П’ятницький. — Тарифна квота — це додаткові можливості виходу на європейський ринок. На обсяг постачань за тарифною квотою встановлюватиметься відразу ж, з першого дня, нульовий митний збір з усього цього обсягу. І дуже важливо, що ці квоти не розподілятимуться в Україні. Це питання взаємодії з вашими партнерами в Євросоюзі. Експорт вироблятиметься в режимі «перший прийшов — перший отримав». З усього, що ввозитиметься понад тарифну квоту, звичайно, стягуватиметься митний збір. І впродовж усього періоду з 1 травня до 1 листопада обсяг тарифної квоти не скорочуватиметься. Потім ми сподіваємося підписати угоду, і квота діятиме до кінця цього року. А з початку року затверджуватимуться такі самі обсяги квоти на наступний рік, й у багатьох випадках передбачено їх збільшити».
П’ятницький не очікує жодних додаткових складнощів у ході реалізації режиму преференцій, однак закликає ТПП скористатися досвідом Німеччини, де уважно вивчають і фіксують всі проблеми, які виникають в ході зовнішньої торгівлі. Він також відзначає, що обіцяні півмільярда прибутку від реалізації угоди про зону вільної торгівлі з ЄС — це дуже мало, і висловлює крамольну думку про те, що в цьому разі «не потрібно було б і починати цю велику роботу». На підтвердження він наводить приклад угоди з країнами ЕFТА (Швейцарія, Норвегія, Ісландія, Ліхтенштейн). Її було підписано 2010 року, а діяти вона почала в середині 2012-го). «Це, звичайно, не Євросоюз, порівнювати не можна, однак вже
2013 року ми побачили перший результат — обсяг українського експорту зріс на 60%, хоча в цілому щодо експорту з України зафіксовано певне падіння», — відзначає П’ятницький.
Про можливі проблеми в торгівлі України з Євросоюзом, навіть в умовах режиму автономних преференцій, учасникам семінару розповів делегат німецької економіки в Україні (*) Александер Маркус. Почавши з технічних стандартів, він продемонстрував, що таке аркуш формату DIN A4, A5, A6. DIN — це німецький індустріальний стандарт. «Якщо ви виготовите в Німеччині, наприклад, сходи, але вони не відповідатимуть цим нормам, то впавши, ви самі будете винні», — говорить Маркус, — вашу страховку не буде сплачено».
Технічне нормування — це передусім, відзначає експерт, державне питання. Але це не єдиний у світі спосіб нормування і тільки перший крок для виходу на іноземний ринок, лише одна з умов для того, щоб перетнути зі своїм товаром державний кордон. Маркус переконаний, що недостатньо дотримуватися лише технічних стандартів. Товари можна пропонувати, однак питання в тому, чи куплять їх. Для наочності він кладе на трибуну цукерку під назвою «Ромашка». У неї все, припустимо, відповідає європейським стандартам: і склад інгредієнтів, і фольга, і паперова обгортка. «Я вас запевняю, в Німеччині її куплять лише колишні громадяни Радянського Союзу, — відзначає делегат німецької економіки, — тому що ніхто у нас не знає, що таке «Ромашка».
«Точно так, як і на початку 90-х років ніхто у вас не знав, що таке «Марс» або, скажімо, «Снікерс», — продовжує він і розповідає, що навіть у нього та його дружини, яка родом з Білорусії і тривалий час жила в Москві, різні смакові уподобання. «До нас (до бюро німецької економіки в Києві. — Авт.) дуже часто приходять українські підприємці й пропонують товари для просування у Німеччині. Технічні стандарти вони опанували. Однак це — лише перший крок, з яким не складно впоратися за допомогою спеціалізованих європейських фірм, — пояснює Маркус. — Наступний крок — можливо, доведеться змінювати властивості продукції, тому що попит у нас не такий, як в Україні, а інший...». Та все ж він упевнений, що український бізнес вирішить і це завдання: «Ви набагато краще знаєте Європейський Союз, більше знаєте про нього, ніж ми про вас».
А ще Маркус попереджає підприємців України щодо того, що в Німеччина ціни на товари з перших маленьких партій не вищі за подальші великі, як це практикується в Україні, де ціни визначаються виходячи з собівартості. Якщо українці підуть тим самим шляхом, то експерт передрікає для них «велику боротьбу з податковою інспекцією, яка вимагатиме пояснень, чому товар пропонується за ціною, нижчою за собівартість». «У нас поняття собівартості існує лише при калькуляції активів на складі й усе. Про таке поняття, як собівартість ми забули десь 20 років тому», — відзначає Маркус.
Розповідаючи про підходи й механізми Євросоюзу під час надання допомоги Україні, координатор постійного представництва Євросоюзу в Україні з питань торгівлі Жоселен Гіттон виділив у своєму виступі можливості, виклики й небезпеки для нашої країни. Відкриття для України в односторонньому порядку торговельних преференцій він називає безпрецедентним кроком ЄС, яким слід скористатися. Але для цього важливо підвищити конкурентоспроможність, продукція України має стати конкурентоздатною для країн ЄС, відповідати їхнім вимогам. Разом із кредитом Україні від МВФ на $15 мільярдів, який Євросоюзом підтримується, він, за словами Гіттона, має намір виділити Україні $1,6 мільярда всього під 2% річних і на дуже тривалий термін.
І все це, за словами дипломата, здійснюється в очікуванні повного політичного й економічного партнерства України з Європейським Союзом.
ДОВІДКА «Дня»
*Бюро Делегата німецької економіки в Україні почало діяти з 10 червня 1993 на підставі урядової угоди між Україною та Німеччиною.
Відповідно до свого правового статусу, Бюро є представником Асоціації Торговельно-промислових палат ФРН і представляє в Україні інтереси німецьких підприємців, фірм, спілок та об’єднань, що працюють у сфері виробництва, торгівлі, послуг і банківської справи. Головні напрями діяльності Бюро полягають у наданні практичної допомоги суб’єктам підприємницької діяльності усіх форм власності як в Німеччині, так і в Україні.
