Aгентство з управління державними корпоративними правами навряд чи здатне підвищити ефективність приватизації і швидше загальмує її процес. Кошти, затрачені на управління, залишаються принаймні тими ж, що й були, змінюється лише предмет контролю
Новий рік уряд розпочав із розгляду проблеми адміністративної реформи. Виступаючина його засіданні, Валерій Пустовойтенко зазначив необхідність ліквідації дублюючих структур. Зокрема, було запропоновано скоротити кількість існуючих держкомітетів (сьогодні їх 23), включивши деякі з них до складу відповідних галузевих міністерств.Необхідність оптимізації роботи органів центральної виконавчої влади продиктована тим, що згідно з законом про держбюджет-99 витрати на державне управління скорочено на 80 млн. грн. і становлять 0,9% від ВВП (1,1% в 1998 р.).
Однак такий войовничий настрій Кабміну зовсім не означає, що чиновницькому стану, який активно множиться, загрожує реальна небезпека. Адже недарма народ давно помітив, що коли вгорі починають говорити про чергове скорочення держапарату, останній росте, мов на дріжджах.
Взяти, наприклад, рік минулий. Він також розпочався з гучних декларацій про намір грунтовно «оптимізувати» органи виконавчої влади, щоб покінчити з ганебною першістю за кількістю управлінських структур (в Україні нараховується близько 80 міністерств, держкомітетів, агентств і головних управлінь). З цією метою Президент доручив комісії Верховної Ради, яку очолює Л. Кравчук, розробити концепцію адміністративної реформи в Україні. 3 березня комісія подала свій проект, яким передбачалося упорядкування та систематизація державного управління, у тому числі шляхом зменшення кількості державних установ. Указом від 22 липня 1998 р. Л.Кучма розпорядився, щоб основні положення цієї концепції було взято за основу при проведенні реформи державного управління.
Однак вже 2 вересня 1998 р. іншим президентським указом було створено нову організаційну структурну одиницю на правах галузевого міністерства — Національне агентство з управління державними корпоративними правами. Фахівці відразу ж відмітили, що щойно створена структура не тільки дублює функції Фонду держмайна, а й може вплинути негативним чином на процес приватизації, штучно дроблячи його на частини. Більше того, формування агентства з усією очевидністю суперечило принципам адміністративної реформи, спрямованої насамперед на ліквідацію дублювання повноважень, а також на кількісне скорочення центральних державних структур.
Створення агентства порушує положення концепції реформи державного управління в Україні. Як самостійний орган виконавчої влади воно не вписується в організаційну структуру, передбачену концепцією. Якщо формується орган влади з найменуванням «агентство», то мова повинна йти згідно з концепцією про «орган влади з особливим статусом». Але такий особливий статус не витікає ні з Конституції, ні з переліку завдань Національного агентства. Тому, виходячи з концепції, управління державними правами й надалі має залишатися при ФДМ.
Створення агентства суперечить також Конституції України, яка виходить з того, що управління державною власністю (в широкому сенсі) перебуває у віданні ФДМ. Потрібно ще зазначити, що згідно з чинним законодавством договори про передачу в управління державних пакетів акцій може підписувати тільки ФДМ.
В. Пустовойтенко спочатку вельми критично поставився до цієї ідеї: агентство було сформовано указами Президента без урахування думки КМУ. Щоправда, пізніше прем’єр став посилено обстоювати існування цієї структури, яка зазнає з кожним днем все більшої критики з боку вітчизняних і зарубіжних фахівців, які беруть участь у процесі приватизації. Наприклад, голова Київської міської адміністрації Олександр Омельченко підкреслив, що до таких нововведень треба ставитися вкрай обережно, оскільки створення подібної центральної структури поставить місцеві власті перед необхідністю створення регіональних відділень агентства, що додатковим тягарем ляже на місцеві бюджети.
На проведеному наприкінці минулого року у Києві круглому столі, присвяченому проблемам корпоративного управління, зазначалося, що агентство навряд чи здатне підвищити ефективність приватизації і швидше загальмує його процес. Аргумент, наведений на користь передачі, який полягає в тому, що держава може таким чином зменшити свої витрати, не переконує. Кошти, затрачені на управління, залишаються принаймні тими ж, що й були, змінюється лише предмет контролю. Контроль ведеться в цьому випадку не за самими підприємствами, а за уповноваженими персонами. Якщо ж до цього ще додати витрати на проведення конкурсів і витрати, пов’язані з неотриманими дивідендами, то кошти на управління навіть зростуть.
Учасники круглого столу дійшли висновку, що передача повноважень на управління досягає своєї мети тільки для таких підприємств, які приносять прибуток, а не для великої кількості збиткових підприємств. Причина цього лежить у положенні, що зарплата уповноважених осіб проводиться через дивіденди і виходячи з цього залежить від прибутку підприємства. Ось чому може так статися, що для підприємств, які вимагають санації, неможливо буде знайти претендентів.
Так воно, власне кажучи, й вийшло. На січневому засіданні Кабміну, у ході якого розглядалися результати чотиримісячної діяльності aгентства з управління державними корпоративними правами, його голова Олег Таранов повідомив, що на 5375 державних пакетів акцій, котрі знаходяться у віданні агентства, надійшло всього 1727 заявок — від різних міністерств і 1580 заявок від місцевих і центральних органів влади. На управління пакетами акцій лише деяких привабливих підприємств надійшло по кілька заявок. А от 2611 пакетів акцій, що належать державі, залишилися незатребуваними, причому більшість цих пакетів є контрольними.
Щоправда, керівництво агентства як серйозний успіх розглядає сформований ним єдиний реєстр, у якому зведено державні корпоративні права на 6300 пакетів акцій. Однак цей реєстр було створено фахівцями ФДМ і потім передано агентству, яке лише доопрацювало деякі його технічні деталі. І те, що О.Таранов висуває реєстр як головне досягнення свого відомства, говорить про відсутність більш істотних результатів роботи агентства і про його наміри боротися за виживання своєї структури в будь-який спосіб.
Пояснити створення агентства можна тільки наближенням виборів. Судіть самі: обидва документи, що регламентують роботу агентства, — положення «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» і Порядок передачі майна з комунальної власності в державну — розв’язують руки виконавчій владі для найбільш хитромудрих маневрів з державною власністю. Напрошується висновок, що експерименти в даній сфері стануть першочерговим завданням чиновників, які поповнюють бюджет. Передача власності, окрім усього іншого, може стати для влади зручною формою «тіньової» приватизації або розплати з потрібними комерційними структурами, що особливо актуально напередодні президентських виборів.
