Російська влада приміряється до суднобудівних активів, розміщених у Криму. На півострові, зокрема, розташовано феодосійський завод «Море», керченський завод «Залив» і «Севастопольський морський завод». У квітні міністр Росії у справах Криму Олег Савельєв розповів журналістам, що представники російського бізнесу ведуть переговори «про купівлю декількох кримських підприємств». Оскільки оволодіти приватними компаніями з юридичного погляду навряд чи вийде, російські урядовці вирішили пошукати «лазівки». «Основний упор іде на думку працівників цих підприємств. Вони краще знають усі взаємини, внутрішні ниточки, зв’язки за бізнесом. Ми чекаємо на зважену, аргументовану позицію, яку потрібно буде оцінити, розглянути, і коли буде прийнято загальну ухвалу, ми вже діятимемо не оглядаючись», — посилаючись на слова джерела в структурах військово-промислового комплексу (ВПК), повідомляє російська газета «Взгляд».
Але зараз знову звучить «відбиральна» риторика. Так, самопроголошений в.о. губернатора Севастополя Сергій Меняйло заявив, що після перевірки порядку приватизації та оцінки власності «Севморзавод» «стане російським підприємством, яке працюватиме на користь міста». «Перевіряємо процес приватизації заводу — законно чи незаконно. Директорові «Севморзавода» на нараді я оголосив, що гідротехнічні споруди — це не приватна власність, це власність держави, на сьогоднішній момент суб’єкта РФ Севастополя», — днями заявив він.
А Володимир Константинов (головний виконавець російського замовлення щодо анексії Криму і рівнобіжно нині глава самопроголошеного парламенту Криму) в інтерв’ю «Інтерфаксові» висловив думку про потребу ухвалити федеральний закон про протидію тероризмові, який дозволить конфіскувати кримські активи в українських бізнесменів, які беруть участь у підготовці та фінансуванні силової операції на Південному Сході країни. «США застосовують у таких випадках антитерористичні закони, дуже жорсткі. Вони стосуються, в тому числі, власності посіпак терористів. Так і нам потрібно ухвалити закони, щоб ми мали право в законному порядкові, через судових приставів конфіскувати майно в тих, хто займається геноцидом мирних мешканців», — сказав він.
Але як би не стелили, підсумок усіх цих «загравань» зрозумілий — узяти в шори підприємства суднобудівної промисловості в Криму.
«В Росії не вистачає і кваліфікованих кадрів. Отже і тут вони хочуть скористатися українським ресурсом — трудовим. Уже в травні Крим відвідала делегація управління кадрів «Северного машиностроительного предприятия», яка провела ряд зустрічей з представниками суднобудівних підприємств, училищ і центрів зайнятості населення міст. Сєвєродвінські кадровики побували на заводах Керчі, Феодосії та Севастополя, щоб вивчити можливість залучення додаткової робочої сили (складальників, токарів, зварників) на «Севмаш». Наголошувалося, що для реалізації програми держоборонзамовлення до кінця року лише за основними фахами потрібно набрати близько 1300 осіб, і їх шукають далеко за межами Архангельської області»
Директор департаменту міжнародного податкового планування юридичної компанії ICF Наталія Ульянова вважає, що силоміць активи у великих українських бізнесменів Росія відбирати все ж таки не буде. Міжнародне законодавство не дозволяє так просто відбирати приватну власність. Ймовірно, прагнутимуть розв’язати питання через суди, доводячи, що підприємство було колись приватизоване з порушенням законодавства. Адже будь-яка експертиза, у тому числі законності угоди, потребує постанови суду.
«Якщо проаналізувати дії і заяви російської влади, то видно, що вона прагне переконати світову громадськість і своїх же співвітчизників у легітимності своїх дій. Коли було захоплено українські кораблі в Криму навесні, російські експерти, політики і журналісти стали активно обговорювати, як можна використовувати флот: які одиниці більш сучасні і в доброму стані, а які краще списати. Це тривало доти, доки в ЗМІ не з’явився засновок: якщо війни не було, кораблі не вважаються трофеями, їх у будь-якому іноземному порту заарештують і зажадають повернути Україні. Після цього Росія почала повертати кораблі Україні», — ділиться спостереженнями Ульянова.
Застосування ж у Росії згаданої практики конфіскації майна в «помагачів терористів» цілком імовірно вже в осяжному майбутньому. У травні президент РФ Володимир Путін уже підписав закон, що посилює кримінальну та адміністративну відповідальність за злочини терористичної, екстремістської спрямованості. І організація фінансування тероризму карається позбавленням волі на термін від 15 до 20 років. У країні також стає жорсткішим законодавство, яке стосується боротьби з корупцією і офшорами. Упор робиться на кримінальну відповідальність. Наприклад, планується запровадити кримінальну відповідальність за міжнародне податкове планування і використання нерезидентних компаній, причому дуже складно довести навіть те, що це справжній контрагент, а не фірма для мінімізації податків.
Але тут все знову ж таки впирається в потребу це довести. Путін і сам відмітає звинувачення в тому, що Росія сприяє сепаратистам на Сході України. Він заявив іноземним журналістам, що якщо США говорять про існуючі докази цього, то хай їх пред’являть. Те ж саме можуть зажадати і від самої Росії.
Інтерес РФ безпосередньо до суднобудівних активів пояснюється браком власних виробничих потужностей. Володимир Путін зазначав, що з погляду суднобудування та судноремонту, в Криму дуже добрий потенціал. У Кремлі ж давно вирішили істотно збільшити військовий флот, і Державною програмою озброєння до 2020 року було передбачене спорудження 24 субмарин, 54 надводних кораблів різних класів, 96 спеціальних і допоміжних суден. Будівництво нових кораблів обійдеться в більш ніж 2,5 трильйона рублів. При цьому російський уряд неодноразово зазначав, що є проблеми з виконанням цієї програми (у причинах ще варто попорпатися детальніше!). Торік російський президент критикував за «проблеми з термінами і якістю виконання замовлень» Об’єднану суднобудівну корпорацію, на яку виділено «серйозні фінансові, виробничі, інтелектуальні ресурси». Путін говорив, що будівництво і передача Військово-морському флотові ряду атомних підводних човнів і надводних кораблів затягується невиправдано. Що ж, не квапляться в Росії використовувати за призначенням наявні у них потужності!
Проте, окрім цього, в Росії не вистачає і кваліфікованих кадрів. Отже і тут вони хочуть скористатися українським ресурсом — трудовим. Уже в травні Крим відвідала делегація управління кадрів «Северного машиностроительного предприятия», яка провела ряд зустрічей з представниками суднобудівних підприємств, училищ і центрів зайнятості населення міст. Сєвєродвінські кадровики побували на заводах Керчі, Феодосії та Севастополя, щоб вивчити можливість залучення додаткової робочої сили (складальників, токарів, зварників) на «Севмаш». Наголошувалося, що для реалізації програми держоборонзамовлення до кінця року лише за основними фахами потрібно набрати близько 1300 осіб, і їх шукають далеко за межами Архангельської області.
І так, як говорив класик, головне питання — бути чи не бути, в даному випадкові, українським суднобудівним підприємствам із таким підходом агресора? Розраховувати на вигідні замовлення кримським суднобудівним заводам не варто, вважає президент асоціації суднобудівників «Укрсуднопром» Віктор Лисицький. У розмові з «Днем» він висловив свої побоювання щодо того, що Росія «українське суднобудування в Криму просто потопить». «Мені дуже не хочеться в це вірити, але це дуже ймовірний варіант», — зазначив він.
