У сфері лізингу — «чорне півріччя»П отреба в оновленні основних фондів українських підприємств у 70 разів перевищує обсяги підписаних лізингових угод. І це при тому, що 40% зношеності основних фондів вважається для підприємств країни мало не нормою, а в середньому цей показник становить 70%. Однак і за цією середньопалатною температурою криється той факт, що цю цифру дуже підтягають угору показники торгівлі, тоді як фондомістка промисловість невблаганно наближається до критичних 100%.
Каталізатором розвитку великих галузей української промисловості, а також середнього та малого бізнесу, процвітанням якого декларативно стурбована нинішня влада, міг би стати лізинг (довгострокова оренда дорогого обладнання з можливістю подальшого викупу), що протягом багатьох десятиріч стимулює розвиток промисловості та сільського господарства в країнах Заходу. Однак за оцінками віце-президента Української асоціації промисловців і підприємців Сергія Прохорова, лізингових угод у країні укладають тільки на $200 мільйонів, тоді як потенційна потреба ринку в подібній послузі — $12—15 мільярдів.
Однією з основних причин такого плачевного стану є відсутність сучасної нормативно- правової бази. Як розповів Прохоров, зараз підготовлений проект поправок до Закону «Про фінансовий лізинг», у якому передбачається розширення сфери застосування лізингу та можливості для зростання кількості його учасників. Виробники зможуть самі давати свою продукцію в лізинг. Крім того, в проекті прописана прискорена амортизація майна, збільшення суми страхових витрат, що належать до валових витрат, пропонуються також податкові преференції. Крім цього проекту УСПП, є також проекти аналогічних змін від Мінтрансу, Мінекономіки, Міжнародної фінансової корпорації та USAID. Який із них схвалить уряд для подання в парламент, поки що невідомо. Швидше за все, і це усвідомлюють усі автори проектів, їх доведеться зводити в один. Як зазначив експерт програми «Ініціатива сприяння кредиту ванню в Україні» USAID Ричард Капроні, зміни до законодавства зобов’язані бути цілісними та стосуватися не тільки безпосередньо галузі, а й усього, що має до неї відношення. Із ним погоджується віце-президент Всеукраїнської асоціації «Укрлізинг» Олександр Зубарєв. Більш того, він вважає, що непродумані зміни в частині виплати ПДВ при лізингу, прийняті минулого року, спровокували «чорне півріччя». За його словами, зміни передбачають внесення поправок у всі договори компанії, яких можуть бути тисячі. Усе це треба переглянути, узгодити з іноземними партнерами, підписати. За словами Зубарєва, тільки в його компанії «Укрінкомліз» кредитний портфель упав на 27%. А користі бюджету від ПДВ не було — виплати навіть упали на 4%.
Іншою важливою проблемою лізингу є відсутність дешевих фінансових ресурсів, доступних лізинговим компаніям. З огляду на ризиковість нашої економіки, банки неохоче дають лізингові кредити, а якщо й дають, то під високі відсотки. Наприклад, зараз середня відсоткова ставка — 21%. Прихід іноземних банків, вважає Зубарєв, ситуації не виправить. Адже ніхто не працюватиме зі збитками, тобто, на думку Зубарєва, іноземці збережуть для своїх українських клієнтів ті самі ставки, які встановив для них наш ринок. Зараз ставка у валюті 11—13%. За словами Зубарєва, інструменти для її зниження існують, але вони пов’язані аж ніяк не з підтримкою вітчизняних товаровиробників. Це так звані пов’язані кредити: купуючи іноземне обладнання під кредит іноземних банків, наші банки можуть давати його в лізинг нашим підприємцям. Так буде набагато дешевше, але виробник неминуче постраждає. За його словами, держава повинна сама знаходити способи підтримувати вітчизняного виробника: наприклад, попрацювати над програмою амортизації, компенсувати відсоткові ставки, як це робить Київська адміністрація, підтримуючи середній і малий бізнес.
Серед проблем лізингу — відсутність держпрограми його підтримки, складнощі з переходом права власності, а також відносини з податковою службою. А ще в нас практично немає вторинного ринку обладнання: якщо банк його закупив, а підприємство через певний час відмовилося, він просто не знає, що з ним робити. Але проблеми укорінені й в самих компаніях. Як заявила експерт МФК Надія Рязанова, багато наших компаній часто самі не готові ефективно працювати ні на вітчизняному ринку, ні виходити на західні фінансові ринки й шукати там дешеві ресурси. Спершу їм треба попрацювати над власною стандартизацією, бухгалтерським обліком й іншими методологічними речами...
Однак директор департаменту розвитку та координування системи транспортного зв’язку Мінтрансу Григорій Легенький розказав «Дню» про те, що автомобільні й авіакомпанії широко використовують для своєї роботи саме лізинг. Пояснюючи «Дню», як могла вийти така ситуація, — всім погано, а їм добре, Легенький зазначив, що навіть ідеальне законодавство про лізинг не вирішить проблеми виходу на ринок або заняття своєї ніші. Якщо гостра необхідність існує, то, на його думку, можна подолати всі недоліки законодавства та вивести роботу на належний рівень. Однак це можливе тільки за умови, що бізнес буде окупним.
